Ukraine ... My native land, the land of our parents, on which we are destined to be born and live, which became for us the Fatherland.
The great and tragic story of my Ukraine. From time to time, many invaders came to this beautiful, rich land, to invade her and to enslave the Ukrainian people.
Folk songs, dumas, retellings brought to us the truth about the ancient heroic and sad times when the glorious Cossacks-Cossacks defeated the will of the people, the sacred lands of their native land.
For a long time Ukraine, having lost its independence, moaned under the yoke of the oppressors. But the people were shrouded under the ashes of the bondage of the "spark of great fire," the immortal being of an unshakable spirit, a desire for freedom. And the first who spoke about it all over the world was Taras Shevchenko:
Our soul does not die
Will not die.
The traditions of the great Kobzar were picked up and continued by numerous followers - all those who do not care who we are, "whose sons and what parents?"
It was thanks to their titanic work, self-denial for the sake of the Fatherland Ukraine finally gained independence, became independent. Only the first steps are taken on this path. Many other complicated problems in our young state.
Пояснення:
Україна... Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною.
Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.
Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.
Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі "іскра вогню великого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. І першим, хто сказав про це на весь світ, був Тарас Шевченко:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
Традиції великого Кобзаря підхопили і продовжили його численні послідовники — всі ті, кому не байдуже, хто ми, "чиї сини? Яких батьків?"
Саме завдяки їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.
Відповідь:
Ukraine ... My native land, the land of our parents, on which we are destined to be born and live, which became for us the Fatherland.
The great and tragic story of my Ukraine. From time to time, many invaders came to this beautiful, rich land, to invade her and to enslave the Ukrainian people.
Folk songs, dumas, retellings brought to us the truth about the ancient heroic and sad times when the glorious Cossacks-Cossacks defeated the will of the people, the sacred lands of their native land.
For a long time Ukraine, having lost its independence, moaned under the yoke of the oppressors. But the people were shrouded under the ashes of the bondage of the "spark of great fire," the immortal being of an unshakable spirit, a desire for freedom. And the first who spoke about it all over the world was Taras Shevchenko:
Our soul does not die
Will not die.
The traditions of the great Kobzar were picked up and continued by numerous followers - all those who do not care who we are, "whose sons and what parents?"
It was thanks to their titanic work, self-denial for the sake of the Fatherland Ukraine finally gained independence, became independent. Only the first steps are taken on this path. Many other complicated problems in our young state.
Пояснення:
Україна... Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною.
Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.
Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.
Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі "іскра вогню великого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. І першим, хто сказав про це на весь світ, був Тарас Шевченко:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
Традиції великого Кобзаря підхопили і продовжили його численні послідовники — всі ті, кому не байдуже, хто ми, "чиї сини? Яких батьків?"
Саме завдяки їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.