Task Образуйте причастие II от следующих глаголов. a) to hope, to stop, to produce, to listen, to open, to study, to concentrate, to determine. b) to be, to have, to do, to get, to come, to meet, to know, to make, to cut, to go, to see.
Проведя в уме несложную арифметическую операцию, я пришел к изумительному выводу. Дело в том, что мое 25-летие пришлось на 1988 год — самый счастливый год в моей жизни. Во-первых, это был год тысячелетия крещения Руси и радикальных перемен в церковно-общественных отношениях. Во-вторых, я закончил семинарию и поступил в академию; у меня появилась какая-то перспектива в жизни, я понял, что смогу передать полученные знания людям. Кроме того, в этот год у меня не было и быть не могло никаких семейных проблем: семинария находится в монастыре, где я и жил в период учебы. Поэтому я пришел к выводу: у этого экстрасенса явно был советчик, потому что из всех моих 35 тогдашних лет он нашел один, самый счастливый, для того, чтобы ткнуть в него пальцем и сказать, что это он во всем виноват. Думаю, без подсказки из-за левого плеча это было бы невозможно.\
Початки X. п. були покладені в Україні у 18 ст., коли розвинулося виробництво стрільного пороху. Правда, 1764 Московський сенат, боячися повстання козаків, наказав розмонтували всі порохові зав. в Україні, але 1777 їх відновили, і вже в 1790 — 95 pp. один лише зав. у Шостці покривав пол. попиту на порох всієї Рос. Імперії. Продукція пороху у невеликих кількостях була наладнана в ін. місцевостях України, у тому ч. й у Львові. Відома була в Україні також продукція селітри (амонієвої), але в 19 ст. вона зовсім занепала. До ранніх підприємств X. п. в Україні належить фабрика мідного купоросу в Путивлі (1743).
Однією зі старовинних галузей X. п. в Україні є виробництво лаків і барвників. Фарби й емалі виготовляли в Україні ще за Київ. Русі (11 — 12 ст.); спочатку виробництво базувалося на переробці сирих матеріалів та рослин, пізніше (з 14 ст.) почали вживати природні смоли і бітуми. Першими продуцентами фарб були в Україні гончарі, а також монастирі (Михайлівський у Києві), у 14 — 18 вв. кустарі. Першими великими фірмами лакофарбової промисловості був зав. в Одесі (з 1856), далі зав. у Харкові (1857), Києві (1860), Полтаві (зав. олов'яних білил, 1870); при кінці 19 ст. збудовано лакофарбові зав. у Львові й Харкові. 1910 — 14 лакофарбова промисловість була винятково добре розвиненою галуззю X. п. в Україні.
Як і в ін. галузях нар. господарства царської Росії, на поч. розвитку X. п. в Україні велику роль відігравав закордонний капітал. Так, одним з перших пром. закладів хім. пром-сти був зав. Шульце в с. Іванівка на Харківщині (з 1843), що почав виробляти сірчану кислоту. Менші зав. були в Києві й на Чернігівщині.
До дуже давніх галузей X. п. України належить соляна промисловість. Лише в 1913 — 16 pp. почалася переробка солі калію в Калуші (Галичина). Цю переробку поширено після першої світової війни на Стебник, який у 1922 — 32-их pp. постачав для сіль. господарства зах. земель каїніт. Продукція соди почалася в Україні під кін. 19 ст. (див. Содова промисловість). У 1870-их pp. розвинулася коксохімічна промисловість.
Центром виробництва сірників з 1850-их pp. був Львів, згодом і Чернігівщина.
На початку 20 ст. почалася в Україні продукція каучукових виробів; перший зав. з уваги на потреби війни збудовано в Києві. 1915 наладнано випуск деяких хім. речовин на зав. «Коксобензоль» у Донбасі, а 1916 — 17 побудовано зав. синтетичної азотної кислоти в Юзівці (тепер [[Донецьк) та на содовому зав. в Слов'янському (зараз Слов'янськ). хім. фабрики побудовано також в Одесі (суперфосфатна, лакофарбова), Костянтинівці, Маріуполі (ультрамариновий зав.). Тоді ж вступив у дію зав. анілінових барвників у Рубіжнному. Всі ці зав., значно поширені й розбудовані, працюють донині, а деякі з них (Рубіжанський, Донецький) належать до найбільших хім. заводів в Україні.
Вартість всієї X. п. України на 1913 перевищувала 20 млн крб. золотом, що становило 10 % вартости X. п. Рос. Імперії. За видами хімікатів продукція України 1913 становила (в млн т):
Объяснение:
Проведя в уме несложную арифметическую операцию, я пришел к изумительному выводу. Дело в том, что мое 25-летие пришлось на 1988 год — самый счастливый год в моей жизни. Во-первых, это был год тысячелетия крещения Руси и радикальных перемен в церковно-общественных отношениях. Во-вторых, я закончил семинарию и поступил в академию; у меня появилась какая-то перспектива в жизни, я понял, что смогу передать полученные знания людям. Кроме того, в этот год у меня не было и быть не могло никаких семейных проблем: семинария находится в монастыре, где я и жил в период учебы. Поэтому я пришел к выводу: у этого экстрасенса явно был советчик, потому что из всех моих 35 тогдашних лет он нашел один, самый счастливый, для того, чтобы ткнуть в него пальцем и сказать, что это он во всем виноват. Думаю, без подсказки из-за левого плеча это было бы невозможно.\
Початки X. п. були покладені в Україні у 18 ст., коли розвинулося виробництво стрільного пороху. Правда, 1764 Московський сенат, боячися повстання козаків, наказав розмонтували всі порохові зав. в Україні, але 1777 їх відновили, і вже в 1790 — 95 pp. один лише зав. у Шостці покривав пол. попиту на порох всієї Рос. Імперії. Продукція пороху у невеликих кількостях була наладнана в ін. місцевостях України, у тому ч. й у Львові. Відома була в Україні також продукція селітри (амонієвої), але в 19 ст. вона зовсім занепала. До ранніх підприємств X. п. в Україні належить фабрика мідного купоросу в Путивлі (1743).
Однією зі старовинних галузей X. п. в Україні є виробництво лаків і барвників. Фарби й емалі виготовляли в Україні ще за Київ. Русі (11 — 12 ст.); спочатку виробництво базувалося на переробці сирих матеріалів та рослин, пізніше (з 14 ст.) почали вживати природні смоли і бітуми. Першими продуцентами фарб були в Україні гончарі, а також монастирі (Михайлівський у Києві), у 14 — 18 вв. кустарі. Першими великими фірмами лакофарбової промисловості був зав. в Одесі (з 1856), далі зав. у Харкові (1857), Києві (1860), Полтаві (зав. олов'яних білил, 1870); при кінці 19 ст. збудовано лакофарбові зав. у Львові й Харкові. 1910 — 14 лакофарбова промисловість була винятково добре розвиненою галуззю X. п. в Україні.
Як і в ін. галузях нар. господарства царської Росії, на поч. розвитку X. п. в Україні велику роль відігравав закордонний капітал. Так, одним з перших пром. закладів хім. пром-сти був зав. Шульце в с. Іванівка на Харківщині (з 1843), що почав виробляти сірчану кислоту. Менші зав. були в Києві й на Чернігівщині.
До дуже давніх галузей X. п. України належить соляна промисловість. Лише в 1913 — 16 pp. почалася переробка солі калію в Калуші (Галичина). Цю переробку поширено після першої світової війни на Стебник, який у 1922 — 32-их pp. постачав для сіль. господарства зах. земель каїніт. Продукція соди почалася в Україні під кін. 19 ст. (див. Содова промисловість). У 1870-их pp. розвинулася коксохімічна промисловість.
Центром виробництва сірників з 1850-их pp. був Львів, згодом і Чернігівщина.
На початку 20 ст. почалася в Україні продукція каучукових виробів; перший зав. з уваги на потреби війни збудовано в Києві. 1915 наладнано випуск деяких хім. речовин на зав. «Коксобензоль» у Донбасі, а 1916 — 17 побудовано зав. синтетичної азотної кислоти в Юзівці (тепер [[Донецьк) та на содовому зав. в Слов'янському (зараз Слов'янськ). хім. фабрики побудовано також в Одесі (суперфосфатна, лакофарбова), Костянтинівці, Маріуполі (ультрамариновий зав.). Тоді ж вступив у дію зав. анілінових барвників у Рубіжнному. Всі ці зав., значно поширені й розбудовані, працюють донині, а деякі з них (Рубіжанський, Донецький) належать до найбільших хім. заводів в Україні.
Вартість всієї X. п. України на 1913 перевищувала 20 млн крб. золотом, що становило 10 % вартости X. п. Рос. Імперії. За видами хімікатів продукція України 1913 становила (в млн т):
Объяснение: