«Синій птах» (1908) — одна з найбільших за обсягом п’єс М. Метерлінка. Автор старанно, з багатьма подробицями виклав не лише те, якими мали бути декорації кожної картини, а й як слід одягти численних персонажів, що їх у цій романтичній казці понад сімдесят. До того ж деякі з них досить незвичні, як, наприклад, Нежить, Дух Бука, Найситніше Блаженство або Король Дев’яти Планет. Великі Радощі драматург порадив одягти у «яскравий одяг тонких і ніжних відтінків: троянд, що мерехтять на сонці вод, янтарної роси, ранкової блакиті тощо». А ось численних тварин він бачив у стилізованому селянському одязі. Яскраві й прозорі барви сценічних костюмів суттєві для цього твору, адже вони були елементом його загальної радісної, сповненої світлих сподівань атмосфери. Навіть такий персонаж п’єси, як Ніч, вирізнявся не похмурістю, а загадковою красою. На Ночі мало бути «ополисте чорне вбрання, таємничо висипане зорями, з червоногарячим поблиском. Вуаль, темні маки і т. ін.». Для цієї п’єси, за словами К. С. Станіславського, потрібні були нові сценічні засоби, щоб краще відтворити сновидіння, мрії, передчуття, властиві драматургії Метерлінка, які неможливо передати традиційними
«Синій птах» (1908) — одна з найбільших за обсягом п’єс М. Метерлінка. Автор старанно, з багатьма подробицями виклав не лише те, якими мали бути декорації кожної картини, а й як слід одягти численних персонажів, що їх у цій романтичній казці понад сімдесят. До того ж деякі з них досить незвичні, як, наприклад, Нежить, Дух Бука, Найситніше Блаженство або Король Дев’яти Планет. Великі Радощі драматург порадив одягти у «яскравий одяг тонких і ніжних відтінків: троянд, що мерехтять на сонці вод, янтарної роси, ранкової блакиті тощо». А ось численних тварин він бачив у стилізованому селянському одязі. Яскраві й прозорі барви сценічних костюмів суттєві для цього твору, адже вони були елементом його загальної радісної, сповненої світлих сподівань атмосфери. Навіть такий персонаж п’єси, як Ніч, вирізнявся не похмурістю, а загадковою красою. На Ночі мало бути «ополисте чорне вбрання, таємничо висипане зорями, з червоногарячим поблиском. Вуаль, темні маки і т. ін.». Для цієї п’єси, за словами К. С. Станіславського, потрібні були нові сценічні засоби, щоб краще відтворити сновидіння, мрії, передчуття, властиві драматургії Метерлінка, які неможливо передати традиційними