Самопізнання — це своєрідний механізм пізнавальної діяльності людини, в основі якого лежить процес рефлексії. Процес самопізнання вимагає від суб'єкта значних зусиль, невпинної праці над собою, дозволяє відкрити себе, виявити свої позитивні якості, можливості та задатки, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити в здібності, а талант — у стійку рису характеру. Націленість людини на пізнання своїх фізичних, психічних можливостей, свого місця в соціумі складає сутність самопізнання.
Термін поведінкові науки (поведінкова наука), охоплює різні дисципліни та взаємодії між організмами, у природному світі. Вони передбачають, послідовний аналіз та дослідження поведінки людей і тварин шляхом вивчення минулого, контрольоване та натуралістичне за сьогоденням, і ретельні наукові експерименти. Поведінкові науки намагаються досягти ґрунтовних, об'єктивних висновків за до чітких формулювань Прикладами поведінкових наук, є: психологія, психобіологія, антропологія та когнітивна наука, а також багато інших. Як правило, наука про поведінку, стосується перш за все, людської діяльності і насамперед намагається узагальнити поведінку людини.
Головни́й мо́зок (лат. cerebrum; також лат. encephalon від дав.-гр. ἐγκέφαλος — «усередині голови») — головний відділ центральної нервової системи (невраксису) всіх хребетних тварин, у яких він міститься в «коробці» — черепі. Також головний мозок зустрічається у багатьох безхребетних тварин з різним типом нервової системи. Процес еволюційного формування головного мозку має назву «цефалізація».
Мозок складається з різних типів нейронів, які формують сіру речовину мозку (кора та ядра). Їхні відростки (аксони та дендрити) утворюють білу речовину. Біла та сіра речовини, а також нейроглія, формують нервову тканину, з якої, в тому числі, утворений і головний мозок. Нейрони мозку комунікують між собою та з нейронами інших відділів нервової системи завдяки універсальним нервовим зв'язкам — синапсам.
Структури мозку відповідають за виконання найрізноманітніших задач: від контролю вітальних (життєвих) функцій до вищої психічної діяльності.
Самопізнання — це своєрідний механізм пізнавальної діяльності людини, в основі якого лежить процес рефлексії. Процес самопізнання вимагає від суб'єкта значних зусиль, невпинної праці над собою, дозволяє відкрити себе, виявити свої позитивні якості, можливості та задатки, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити в здібності, а талант — у стійку рису характеру. Націленість людини на пізнання своїх фізичних, психічних можливостей, свого місця в соціумі складає сутність самопізнання.
Термін поведінкові науки (поведінкова наука), охоплює різні дисципліни та взаємодії між організмами, у природному світі. Вони передбачають, послідовний аналіз та дослідження поведінки людей і тварин шляхом вивчення минулого, контрольоване та натуралістичне за сьогоденням, і ретельні наукові експерименти. Поведінкові науки намагаються досягти ґрунтовних, об'єктивних висновків за до чітких формулювань Прикладами поведінкових наук, є: психологія, психобіологія, антропологія та когнітивна наука, а також багато інших. Як правило, наука про поведінку, стосується перш за все, людської діяльності і насамперед намагається узагальнити поведінку людини.
Объяснение:
Головни́й мо́зок (лат. cerebrum; також лат. encephalon від дав.-гр. ἐγκέφαλος — «усередині голови») — головний відділ центральної нервової системи (невраксису) всіх хребетних тварин, у яких він міститься в «коробці» — черепі. Також головний мозок зустрічається у багатьох безхребетних тварин з різним типом нервової системи. Процес еволюційного формування головного мозку має назву «цефалізація».
Мозок складається з різних типів нейронів, які формують сіру речовину мозку (кора та ядра). Їхні відростки (аксони та дендрити) утворюють білу речовину. Біла та сіра речовини, а також нейроглія, формують нервову тканину, з якої, в тому числі, утворений і головний мозок. Нейрони мозку комунікують між собою та з нейронами інших відділів нервової системи завдяки універсальним нервовим зв'язкам — синапсам.
Структури мозку відповідають за виконання найрізноманітніших задач: від контролю вітальних (життєвих) функцій до вищої психічної діяльності.
Объяснение: