Бактерії є мікроорганізмами, які відносяться до надцарства прокаріотів, найчастіше одноклітинних. Це без'ядерні організми, оскільки їх генетичний апарат міститься в цитоплазмі та не відокремлений у вигляді покритого мембраною клітинного ядра. В даний час відомо приблизно десять тисяч бактерій. Вчені припускають, що існує більше мільйона цих мікроорганізмів. Їх вивченням займається бактеріологія - розділ мікробіології.
Більша частина бактерій - це одноклітинні мікроорганізми розмірами від 0,2 до 10 мкм. Найдрібніші з них називаються нанобактеріями (до 0,05 мкм). Найбільші бактерії - це мікроорганізми з родів Масromonas та Achromatium довжиною близько 100 мкм. Із кишечнику риб виділені бактерії довжиною 600 мкм, а найбільші з бактерій знайдені в океані біля берегів Намібії та Чилі.
Объяснение:
Більшість бактерій мають форму палички. Назва «бактерія» походить від грецького слова «бактеріон», що означає «паличка». Але відомо багато видів, які існують у вигляді спіралей (спірохети, вібріони), вигнутих паличок, кульок (коки), тощо. Знайдено види бактерій, які виглядають як трикутні, сплощені, квадратні, зірчасті клітини. У деяких бактерій є вирости цитоплазми.
Бактерії найчастіше є поодинокими клітинами. Але вони здатні формувати пари, ланцюжки різної довжини, скупчення у вигляді пакетів по 4, 8 і більше клітин (наприклад, сарціни), розетки, мережі. Для кожного виду бактерій характерний свій тип угруповання. У природі існують також багатоклітинні форми, з яких утворюються мікроколонії - трихоми.
Бактерії можуть бути рухомими або нерухомими. Представники першої групи для пересування використовують джгутики або ковзання (ціанобактерії, спірохети). Ці бактерії починають посилено рухатися при впливі хімічних або фізичних подразників.
Внутрішня будова всіх бактерій подібна. Як правило, вони складаються з однієї клітини, покритої зовні тонкою оболонкою, завдяки чому клітина зберігає постійну форму. Усередині клітини міститься протоплазма, відсутнє ядро, і немає хлорофілу. Але присутні включення у вигляді везикул (виростів цитоплазми), рибосоми, вакуолі з запасами поживних речовин.
Бактерії не можуть самостійно синтезувати органічні речовини. Тому вони харчуються готовими речовинами, всмоктуючи їх всією поверхнею тіла. Бактерії, що харчуються готовими органічними залишками мертвих організмів, називаються сапрофітами. Завдяки їх життєдіяльності, відбувається гниття трупів і залишків загиблих рослин. До групи паразитів належать ті бактерії, які поселяються в живому організмі та всмоктують поживні речовини з організму господаря. Такі бактерії можуть викликати інфекційні захворювання людини.
Життєдіяльність кожного виду бактерій здійснюється за певних сприятливих умов навколишнього середовища - оптимальної температури, вологості, наявності поживних речовин. При настанні несприятливих умов бактерія покривається щільною оболонкою і перетворюється в спору. Спори багатьох бактерій здатні витримувати тривале зневоднення, вплив високих і низьких температур, хімічних речовин. Потрапивши в сприятливі умови, спора проростає і трансформується в живу бактерію. Завдяки такому пристосуванню, бактерії зберігають своє існування. Бактерії ростуть і розмножуються з неймовірною швидкістю, тому вони швидко поширюються.
Багато бактерій шкідливі. Вони провокують небезпечні захворювання тварин, людини. Деякі з них можуть викликати псування продуктів. Існує багато корисних бактерій, зокрема, грунтові бактерії, які підвищують родючість грунту, бульбочкові бактерії, що продукують азотовмісні органічні сполуки у симбіотичному зв’язку з вищими рослинами, тощо.
Кількість жовчі та фази жовчовиділення: І фаза — жовч А — вміст дванадцятипалої кишки до введення подразника. Протягом 20–40 хв у нормі виділяється 15–45 мл жовчі. Зменшення кількості жовчі, що виділилась за цю фазу, свідчить про її гіпосекрецію, яка досить часто виявляється при холециститі. Гіперсекреція можлива після холецистектомії, у фазі неповної ремісії загострення холециститу, при нефункціонуючому жовчному міхурі, при гемолітичній жовтяниці. Виділення більш світлої жовчі відмічають при ураженні печінкової паренхіми, порушенні прохідності загальної жовчної протоки. Переривчасте виділення вказує на гіпертензію сфінктера Одді (дуоденіт, ангіохоліт, жовчні камені, злоякісне новоутворення). Порція А може бути взагалі відсутня у розпал хвороби Боткіна. ІІ фаза (сфінктер Одді закритий) — час від моменту введення подразника до появи жовчі А1 — 3–6 хв. Скорочення ІІ фази може бути зумовлене гіпотонією сфінктера Одді або підвищенням тиску в загальній жовчній протоці. Подовження її може бути пов’язане з гіпертрофією сфінктера Одді, стенозом дуоденального сосочка. Сповільнення проходження жовчі через міхурний проток, зокрема при жовчнокам’яній хворобі, також зумовлює подовження цієї фази. ІІІ фаза — жовч A1 — вміст загальної жовчної протоки; протягом 3–4 хв виділяє 3–5 мл жовчі. Подовження ІІІ фази до 5 хв може відмічатися при атонії жовчного міхура або його блокад або органічного походження (камені в жовчному міхурі). Кількість жовчі фракції А1 зменшується при тяжких ураженнях печінки та збільшується при розширенні загальної жовчної протоки. IV фаза — жовч В — вміст жовчного міхура. Протягом 20–30 хв виділяється 20–50 мл жовчі. Прискорення виділення жовчі В свідчить про гіпермоторну дискінезію жовчного міхура при збереженні його нормального об’єму. Тривале виділення жовчі або переривчасте при збільшеній кількості виявляють при г й дискінезії жовчного міхура. Зменшення кількості виділеної жовчі свідчить про зменшення об’єму жовчного міхура, зокрема при його склеротичних змінах, холелітіазі. Фракція жовчі В відсутня при: закупорці міхурного протоку каменем або новоутворенням; порушенні скорочувальної здатності жовчного міхура внаслідок запальних змін; втраті жовчним міхуром здатності концентрувати жовч внаслідок запальних змін; відсутності так званого міхурного рефлексу, тобто випорожненні жовчного міхура у відповідь на введення загальноприйнятих стимуляторів. Відмічають у 5% здорових осіб, але може бути зумовлене ще й дискінезією жовчовивідних шляхів. V фаза — «печінкова» — жовч, порція С; витікає безупинно, поки стоїть зонд. Сповільнення витікання відзначають при ураженні печінкової паренхіми. Повна відсутність усіх порцій жовчі при зондуванні у правильному положенні оливи зонда у дванадцятипалій кишці може бути наслідком: стискання загальної жовчної протоки каменем або новоутворенням; припинення жовчовидільної функції при тяжких ураженнях паренхіми печінки.
У нормі відносна щільність порції А — 1,003–1,016 г/л; В — 1,016–1,032 г/л; С — 1,007–1,011г/л. Відносна щільність порції А збільшується при закиданні порції В, при гемолітичній жовтяниці, знижується при порушенні функції печінки, ураженні її паренхіми (вірусні гепатити, цироз), порушенні надходження жовчі у дванадцятипалу кишку. Відносна щільність порції В збільшується при згущенні жовчі (застій), жовчнокам’яній хворобі, при дискінезіях жовчовивідних шляхів; зменшується — при зниженні концентраційної здатності жовчного міхура. Відносна щільність порції С збільшується при гемолітичній жовтяниці та знижується при зменшенні секреції білірубіну (гепатити, цироз печінки). У здорової людини вміст жовчних кислот у порції А становить 17,4–52,0 ммоль/л, у порції В — 57,2–184,6 ммоль/л, у порції С — 13,0–57,2 ммоль/л. Збільшення їх у порції С відмічають при підвищеній секреції холевих кислот печінковими клітинами, зменшення — при секреторній недостатності печінкових клітин. У здорової людини вміст холестерину в жовчі в порції А — 1,3–2,8 ммоль/л, порції В — 5,2–15,6 ммоль/л, у порції С — 1,1–3,1 ммоль/л. Збільшення в порціях А і В відзначається при жовчнокам’яній хворобі, холециститі, а зменшення — при порушенні концентраційної здатності жовчного міхура. Вміст білірубіну в жовчі в нормі наведено в таблиці.
Бактерії є мікроорганізмами, які відносяться до надцарства прокаріотів, найчастіше одноклітинних. Це без'ядерні організми, оскільки їх генетичний апарат міститься в цитоплазмі та не відокремлений у вигляді покритого мембраною клітинного ядра. В даний час відомо приблизно десять тисяч бактерій. Вчені припускають, що існує більше мільйона цих мікроорганізмів. Їх вивченням займається бактеріологія - розділ мікробіології.
Більша частина бактерій - це одноклітинні мікроорганізми розмірами від 0,2 до 10 мкм. Найдрібніші з них називаються нанобактеріями (до 0,05 мкм). Найбільші бактерії - це мікроорганізми з родів Масromonas та Achromatium довжиною близько 100 мкм. Із кишечнику риб виділені бактерії довжиною 600 мкм, а найбільші з бактерій знайдені в океані біля берегів Намібії та Чилі.
Объяснение:
Більшість бактерій мають форму палички. Назва «бактерія» походить від грецького слова «бактеріон», що означає «паличка». Але відомо багато видів, які існують у вигляді спіралей (спірохети, вібріони), вигнутих паличок, кульок (коки), тощо. Знайдено види бактерій, які виглядають як трикутні, сплощені, квадратні, зірчасті клітини. У деяких бактерій є вирости цитоплазми.
Бактерії найчастіше є поодинокими клітинами. Але вони здатні формувати пари, ланцюжки різної довжини, скупчення у вигляді пакетів по 4, 8 і більше клітин (наприклад, сарціни), розетки, мережі. Для кожного виду бактерій характерний свій тип угруповання. У природі існують також багатоклітинні форми, з яких утворюються мікроколонії - трихоми.
Бактерії можуть бути рухомими або нерухомими. Представники першої групи для пересування використовують джгутики або ковзання (ціанобактерії, спірохети). Ці бактерії починають посилено рухатися при впливі хімічних або фізичних подразників.
Внутрішня будова всіх бактерій подібна. Як правило, вони складаються з однієї клітини, покритої зовні тонкою оболонкою, завдяки чому клітина зберігає постійну форму. Усередині клітини міститься протоплазма, відсутнє ядро, і немає хлорофілу. Але присутні включення у вигляді везикул (виростів цитоплазми), рибосоми, вакуолі з запасами поживних речовин.
Бактерії не можуть самостійно синтезувати органічні речовини. Тому вони харчуються готовими речовинами, всмоктуючи їх всією поверхнею тіла. Бактерії, що харчуються готовими органічними залишками мертвих організмів, називаються сапрофітами. Завдяки їх життєдіяльності, відбувається гниття трупів і залишків загиблих рослин. До групи паразитів належать ті бактерії, які поселяються в живому організмі та всмоктують поживні речовини з організму господаря. Такі бактерії можуть викликати інфекційні захворювання людини.
Життєдіяльність кожного виду бактерій здійснюється за певних сприятливих умов навколишнього середовища - оптимальної температури, вологості, наявності поживних речовин. При настанні несприятливих умов бактерія покривається щільною оболонкою і перетворюється в спору. Спори багатьох бактерій здатні витримувати тривале зневоднення, вплив високих і низьких температур, хімічних речовин. Потрапивши в сприятливі умови, спора проростає і трансформується в живу бактерію. Завдяки такому пристосуванню, бактерії зберігають своє існування. Бактерії ростуть і розмножуються з неймовірною швидкістю, тому вони швидко поширюються.
Багато бактерій шкідливі. Вони провокують небезпечні захворювання тварин, людини. Деякі з них можуть викликати псування продуктів. Існує багато корисних бактерій, зокрема, грунтові бактерії, які підвищують родючість грунту, бульбочкові бактерії, що продукують азотовмісні органічні сполуки у симбіотичному зв’язку з вищими рослинами, тощо.
Объяснение:
Кількість жовчі та фази жовчовиділення: І фаза — жовч А — вміст дванадцятипалої кишки до введення подразника. Протягом 20–40 хв у нормі виділяється 15–45 мл жовчі. Зменшення кількості жовчі, що виділилась за цю фазу, свідчить про її гіпосекрецію, яка досить часто виявляється при холециститі. Гіперсекреція можлива після холецистектомії, у фазі неповної ремісії загострення холециститу, при нефункціонуючому жовчному міхурі, при гемолітичній жовтяниці. Виділення більш світлої жовчі відмічають при ураженні печінкової паренхіми, порушенні прохідності загальної жовчної протоки. Переривчасте виділення вказує на гіпертензію сфінктера Одді (дуоденіт, ангіохоліт, жовчні камені, злоякісне новоутворення). Порція А може бути взагалі відсутня у розпал хвороби Боткіна. ІІ фаза (сфінктер Одді закритий) — час від моменту введення подразника до появи жовчі А1 — 3–6 хв. Скорочення ІІ фази може бути зумовлене гіпотонією сфінктера Одді або підвищенням тиску в загальній жовчній протоці. Подовження її може бути пов’язане з гіпертрофією сфінктера Одді, стенозом дуоденального сосочка. Сповільнення проходження жовчі через міхурний проток, зокрема при жовчнокам’яній хворобі, також зумовлює подовження цієї фази. ІІІ фаза — жовч A1 — вміст загальної жовчної протоки; протягом 3–4 хв виділяє 3–5 мл жовчі. Подовження ІІІ фази до 5 хв може відмічатися при атонії жовчного міхура або його блокад або органічного походження (камені в жовчному міхурі). Кількість жовчі фракції А1 зменшується при тяжких ураженнях печінки та збільшується при розширенні загальної жовчної протоки. IV фаза — жовч В — вміст жовчного міхура. Протягом 20–30 хв виділяється 20–50 мл жовчі. Прискорення виділення жовчі В свідчить про гіпермоторну дискінезію жовчного міхура при збереженні його нормального об’єму. Тривале виділення жовчі або переривчасте при збільшеній кількості виявляють при г й дискінезії жовчного міхура. Зменшення кількості виділеної жовчі свідчить про зменшення об’єму жовчного міхура, зокрема при його склеротичних змінах, холелітіазі. Фракція жовчі В відсутня при: закупорці міхурного протоку каменем або новоутворенням; порушенні скорочувальної здатності жовчного міхура внаслідок запальних змін; втраті жовчним міхуром здатності концентрувати жовч внаслідок запальних змін; відсутності так званого міхурного рефлексу, тобто випорожненні жовчного міхура у відповідь на введення загальноприйнятих стимуляторів. Відмічають у 5% здорових осіб, але може бути зумовлене ще й дискінезією жовчовивідних шляхів. V фаза — «печінкова» — жовч, порція С; витікає безупинно, поки стоїть зонд. Сповільнення витікання відзначають при ураженні печінкової паренхіми. Повна відсутність усіх порцій жовчі при зондуванні у правильному положенні оливи зонда у дванадцятипалій кишці може бути наслідком: стискання загальної жовчної протоки каменем або новоутворенням; припинення жовчовидільної функції при тяжких ураженнях паренхіми печінки.
У нормі відносна щільність порції А — 1,003–1,016 г/л; В — 1,016–1,032 г/л; С — 1,007–1,011г/л. Відносна щільність порції А збільшується при закиданні порції В, при гемолітичній жовтяниці, знижується при порушенні функції печінки, ураженні її паренхіми (вірусні гепатити, цироз), порушенні надходження жовчі у дванадцятипалу кишку. Відносна щільність порції В збільшується при згущенні жовчі (застій), жовчнокам’яній хворобі, при дискінезіях жовчовивідних шляхів; зменшується — при зниженні концентраційної здатності жовчного міхура. Відносна щільність порції С збільшується при гемолітичній жовтяниці та знижується при зменшенні секреції білірубіну (гепатити, цироз печінки). У здорової людини вміст жовчних кислот у порції А становить 17,4–52,0 ммоль/л, у порції В — 57,2–184,6 ммоль/л, у порції С — 13,0–57,2 ммоль/л. Збільшення їх у порції С відмічають при підвищеній секреції холевих кислот печінковими клітинами, зменшення — при секреторній недостатності печінкових клітин. У здорової людини вміст холестерину в жовчі в порції А — 1,3–2,8 ммоль/л, порції В — 5,2–15,6 ммоль/л, у порції С — 1,1–3,1 ммоль/л. Збільшення в порціях А і В відзначається при жовчнокам’яній хворобі, холециститі, а зменшення — при порушенні концентраційної здатності жовчного міхура. Вміст білірубіну в жовчі в нормі наведено в таблиці.