ответ:Це своєрідна група організмів, які складаються з двох різних компонентів — гриба (представники аскоміцетів, базидіоміцетів, фікоміцетів) та водорості (зелені — цистокок, хлорокок, хлорела, трапляються кладофора, пальмела). Замість водоростей до складу деяких лишайників входять ціанобактерії (носток, глеокапса, хроокок). Усі ці організми утворюють симбіотичне співжиття, що характеризується особливими морфологічними типами та фізіолого-біохімічними процесами.
Лишайники відрізняються від інших організмів такими рисами:
симбіотичне співжиття двох різних організмів — гетеротрофного гриба (мікобіонт) й автотрофної водорості (фікобіонт). Лишайникове співіснування постійне та історично зумовлене, а не випадкове, короткочасне. У справжньому лишайнику гриб і водорість вступають у тісний контакт, грибний компонент оточує водорість і може навіть проникати в її клітини;
специфічні морфологічні форми зовнішньої та внутрішньої будови;
фізіологія гриба та водорості у слані лишайника багато в чому відрізняється від фізіології вільноживучих грибів і водоростей;
специфічною є біохімія лишайників: вони утворюють вторинні продукти обміну, які невідомі в інших групах організмів;
б розмноження;
реагування на екологічні умови.
Лишайники не мають типового зеленого забарвлення, у них немає диференційованих органів, тіло їх складається зі слані. Забарвлення лишайників сірувате, зеленувато-сіре, світло- або темно-буре, рідше жовте, оранжеве, біле, чорне. Забарвлення зумовлене пігментами, що містяться в оболонках гіфів гриба, рідше — у цитоплазмі. Колір лишайників може залежати також від забарвлення лишайникових кислот, що відкладаються у вигляді кристалів або зерен на поверхні гіфів.
Внутрішня будова лишайників. За анатомічною будовою розрізняють лишайники двох типів. В одного з них водорості розкидані по всій товщі слані та занурені в слиз, який виділяє водорість (гомеомерний тип). Це найпримітивніший тип. Така будова характерна для тих лишайників, фітобіонтом яких є ціанобактерії — носток, глеокапса тощо. Вони утворюють групу слизуватих лишайників.
У лишайників гетеромерного типу на поперечному зрізі під мікроскопом можна розрізнити кілька шарів. Зверху розташована верхня кора, що має вигляд переплетених, тісно зімкнених грибних гіфів. Під нею гіфи розташовані рихліше, між ними містяться водорості — це гонідіальний шар. Нижче грибні гіфи розміщені ще рихліше, великі проміжки між ними заповнені повітрям — це серцевина; За серцевиною розташована нижня кора, яка за будовою подібна до верхньої. Через нижню кору із серцевини проходять пучки гіфів, які й прикріплюють лишайник до субстрату. У кіркових лишайників нижньої кори немає і грибні гіфи серцевини зростаються безпосередньо із субстратом. У кущистих радіально побудованих лишайників на периферії
поперечного розрізу міститься кора, під нею — гонідіальний шар, а всередині — серцевина. Кора виконує захисну та зміцнювальну функції. На нижньому корковому шарі лишайників звичайно утворюються органи прикріплення. Іноді вони мають вигляд тонких ниток, що складаються з одного ряду клітин. їх називають ризоїдами. Ризоїди можуть з’єднуватись, утворюючи ризощальні тяжі. У деяких листуватих лишайників слань прикріплюється за до короткої ніжки (гомфа), розташованої в центральній частині слані.
Объяснение:
1. С какими процессами связан энергетический обмен в растительных клетках?
а) хемосинтез
б) фотосинтез
в) процесс брожения
г) фотолиз
2. Посредством чего передается информация с ДНК о строении белковой молекулы
а) кодон
б) антикодон
в) ген
г) антитела
3. Как называется процесс переписывания информации с ДНК на и-РНК? С каких ферментов он осуществляется:
а) трансляция
б) транскрипция
в) рибозим
г) фосфатаза
4. Какая энергия используется в световой фазе?
а) АТФ
б) фотон
в) НАДФ * Н
г) АДФ
5. При каких процессах образуется молекула АТФ
а) гликолез
б) хемосинтез
в) фотосинтез
г) биосинтез
6. Какая энергия используется в темновой фазе фотосинтеза
а) фотон
б) АТФ
в) НАДФ*Н
г) АДФ
7.В каких органоидах проходит процесс фотосинтеза
а) эндоплазматическая сеть
б) хлоропласт
в) митохондрия
г) лейкопласт
8. В каких органоидах идет процесс дыхания?
а) рибосома
б) митохондрия
в) лизосома
г) аппарат гольджи
9. Какая реакция протекает в световой фазе фотосинтеза
а) образование ФАД*Н
б) образование глюкозы
в) образование НАДФ*Н
г) фотолиз воды
10. Какие вещества синтезируются в темновой фазе фотосинтеза
а) глюкоза
б) белок
в) дисахарид
г) жир
11. Какая молекула транспортирует аминокислоты при синтезе белковой молекулы
а) р-РНК
б) и-РНК
в) т-РНК
г) ФАД*Н
12.В каком органоиде протекает синтез молекулы белка?
а) хлоропласт
б) рибосома
в) лизосома
г) хормопласт
13) Какая молекула защищает информосому от расщепления ферментами
а) серин
б) гуанозин
в) промин
г) лизин
14) Какой триплет относится к знакам препинания и указывает на завершение синтеза полипептидной цепи
а) ГАА
б) ААГ
в) УГА
г) УАА
15) В чем значение биосинтеза белка?
а) размножение
б) развитие
в) торможение
г) возбуждение
16. Какая макромолекула выполняет роль матрицы в клетке
а) ДНК
б) АТФ
в) РНК
г) НАДФ
17. Как называется процесс переписывания белка полимера
а) транкрипция
б) трансляция
в) матрица
г) матрикс
18. На каком этапе биосинтеза белка идет накопление звеньев мономера на поверхности рибосомы при соотвествии кодона т-РНК и антикодона
а) первый этап
б) второй этап
в) третий этап
г) четвертый этап
19. Какой вид нуклеиновой кислот информирует о синтезируемом белке
а) РНК
б) ДНК
в) т-РНК
г) и-РНК
20. В каких клетках протекает процесс фотосинтеза
а) гетеротрофных
б) эукариот
в) автотрофных
г) прокариот
ответ:Це своєрідна група організмів, які складаються з двох різних компонентів — гриба (представники аскоміцетів, базидіоміцетів, фікоміцетів) та водорості (зелені — цистокок, хлорокок, хлорела, трапляються кладофора, пальмела). Замість водоростей до складу деяких лишайників входять ціанобактерії (носток, глеокапса, хроокок). Усі ці організми утворюють симбіотичне співжиття, що характеризується особливими морфологічними типами та фізіолого-біохімічними процесами.
Лишайники відрізняються від інших організмів такими рисами:
симбіотичне співжиття двох різних організмів — гетеротрофного гриба (мікобіонт) й автотрофної водорості (фікобіонт). Лишайникове співіснування постійне та історично зумовлене, а не випадкове, короткочасне. У справжньому лишайнику гриб і водорість вступають у тісний контакт, грибний компонент оточує водорість і може навіть проникати в її клітини;
специфічні морфологічні форми зовнішньої та внутрішньої будови;
фізіологія гриба та водорості у слані лишайника багато в чому відрізняється від фізіології вільноживучих грибів і водоростей;
специфічною є біохімія лишайників: вони утворюють вторинні продукти обміну, які невідомі в інших групах організмів;
б розмноження;
реагування на екологічні умови.
Лишайники не мають типового зеленого забарвлення, у них немає диференційованих органів, тіло їх складається зі слані. Забарвлення лишайників сірувате, зеленувато-сіре, світло- або темно-буре, рідше жовте, оранжеве, біле, чорне. Забарвлення зумовлене пігментами, що містяться в оболонках гіфів гриба, рідше — у цитоплазмі. Колір лишайників може залежати також від забарвлення лишайникових кислот, що відкладаються у вигляді кристалів або зерен на поверхні гіфів.
Внутрішня будова лишайників. За анатомічною будовою розрізняють лишайники двох типів. В одного з них водорості розкидані по всій товщі слані та занурені в слиз, який виділяє водорість (гомеомерний тип). Це найпримітивніший тип. Така будова характерна для тих лишайників, фітобіонтом яких є ціанобактерії — носток, глеокапса тощо. Вони утворюють групу слизуватих лишайників.
У лишайників гетеромерного типу на поперечному зрізі під мікроскопом можна розрізнити кілька шарів. Зверху розташована верхня кора, що має вигляд переплетених, тісно зімкнених грибних гіфів. Під нею гіфи розташовані рихліше, між ними містяться водорості — це гонідіальний шар. Нижче грибні гіфи розміщені ще рихліше, великі проміжки між ними заповнені повітрям — це серцевина; За серцевиною розташована нижня кора, яка за будовою подібна до верхньої. Через нижню кору із серцевини проходять пучки гіфів, які й прикріплюють лишайник до субстрату. У кіркових лишайників нижньої кори немає і грибні гіфи серцевини зростаються безпосередньо із субстратом. У кущистих радіально побудованих лишайників на периферії
поперечного розрізу міститься кора, під нею — гонідіальний шар, а всередині — серцевина. Кора виконує захисну та зміцнювальну функції. На нижньому корковому шарі лишайників звичайно утворюються органи прикріплення. Іноді вони мають вигляд тонких ниток, що складаються з одного ряду клітин. їх називають ризоїдами. Ризоїди можуть з’єднуватись, утворюючи ризощальні тяжі. У деяких листуватих лишайників слань прикріплюється за до короткої ніжки (гомфа), розташованої в центральній частині слані.
Объяснение: