(фермер приобрел 1 марта пару кроликов возрастом 1 месяц
и массой 1 кг каждый. в возрасте двух месяцев кролики дости-
гают массы 2 кг, каждый последующий месяц до 6 месяцев при-
рост массы составляет в среднем 1 кг. каждые три месяца одна
пара кроликов приносит потомство в среднем из 4 крольчат.
с июня по одному (самому крупному) кролику в месяц попада-
ет на стол хозяина фермы.
1. рассчитайте площадь поля для получения полугодового за-
паса корма на зимний период (октябрь — март), если известно,
что крольчонку от одного месяца до трех требуется 100 г сена
в сутки (влажность сена составляет 15 %), до 6 месяцев — 200 г,
после 6 месяцев кролику необходимо около 300 г сена в сутки.
известно, что урожайность зеленой массы клевера лугового,
который используется для кормления кроликов, составляет за
2 укоса примерно 650 ц/га (при влажности 85 %).
2. вычислите, вольер какой площади нужно построить для кроли-
ков, чтобы к концу года вмещалось все поголовье кроликов, если
известно, что на одного кролика требуется приблизительно 0,5 м2.
3. рассчитайте кпд перехода вещества с одного трофического
уровня на другой для кроликов разного возраста. необходимо
учесть, что в среднем 60 % от массы кроликов составляет вода.
Вслед за оплодотворением зигота вступает в период дробления, количество бластомеров быстро увеличивается (2, 4, 8, 16 и т. д.).В процессе деления бластомеры постепенно отодвигаются от центра зародыша к периферии, образуя в центре все увеличивающуюся полость.В связи с этим к концу периода дробления возникает типичная бластула, стенка которой образована одним слоем клеток (бластодерма), а полость ее (бластоцель) заполнена жидкостью. Следующий период (гаструляция) связан с инвагинацией, т. е. впячиванием одной (вегетативной) половины бластулы в другую (анимальную)* (рис. 35). В результате образуется гаструла**, у которой имеется внутренний зародышевый листок (первичная энтодерма), гастроцель (полость первичной кишки) и бластопор (первичный рот).
Объяснение:
Объяснение:
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.