Мета: переконатися, що пагін росте верхівкою, і навчитися формувати крону рослини.
Проростити в горщику із землею кілька насі нин квасолі. Підготувати горщики з кімнатними рослинами — пеларгонією або колеусом.
Объяснение:
Хід досліду:
1. На стебло молодого пагона квасолі, який не щодавно виріс із насінини, нанесіть тушшю мітки, розміщуючи їх через 2 мм одна від од ної.
2. Зріжте верхівку молодого пагона пеларгонії або колеуса гайте за ростом рослини два-три тижні.
3. Коли від прищипнутої верхівки виросли два нові пагони, прищипніть їх іще раз. Знову спостерігайте тиждень-два.
Очікувані результати:
• відстань між мітками постійно буде збільшу ватися;
• після зрізування верхівок пагонів кімнатних рослин почали рости бічні пагони;
• за повторного прищипування пагони знову да ли два відростки в боки, і таким чином з одного головного пагона одержали чотири бічних.
Висновок із досліду
Пагін росте верхівкою. Під час прищипуван ня пагона можна сформувати крону рослини. Це можна використати в садівництві, надаючи дере вам і кущам різних форм.
Основы биологической организации, биогенные элементы, ресурсы биосферы. Биосфера и её устойчивость. Структура биосферы. Коэволюция атмосферы, литосферы, гидросферы и биосферы. Эволюция биосферы, основные тенденции. Добиотическая и биотическая фазы эволюции биосферы. «Учение о биосфере» как закономерный этап развития наук о Земле. Учение В.И. Вернадского о биосфере и ноосфере. Биосфера, ее эволюция, ресурсы, пределы устойчивости
Понятие «биосфера» введено в биологию французским натуралистом Ж.Б. Ламарком в начале XIX столетия, а затем в геологию уже в качестве термина - австрийским ученым Э. Зюссом (1875). Заслуга в разработке научного учения о биосфере, как «области жизни», принадлежит академику В.И. Вернадскому (1863- 1945).
Устойчивость биосферы. Стабильность биосферы основана на большом разнообразии живых организмов, которые выполняют различные функции в поддержании общего потока вещества и распределении энергии, во взаимосвязи биогенных и абиогенных процессов, на согласовании циклов отдельных элементов и уравновешивании емкости отдельных резервуаров.
Мета: переконатися, що пагін росте верхівкою, і навчитися формувати крону рослини.
Проростити в горщику із землею кілька насі нин квасолі. Підготувати горщики з кімнатними рослинами — пеларгонією або колеусом.
Объяснение:
Хід досліду:
1. На стебло молодого пагона квасолі, який не щодавно виріс із насінини, нанесіть тушшю мітки, розміщуючи їх через 2 мм одна від од ної.
2. Зріжте верхівку молодого пагона пеларгонії або колеуса гайте за ростом рослини два-три тижні.
3. Коли від прищипнутої верхівки виросли два нові пагони, прищипніть їх іще раз. Знову спостерігайте тиждень-два.
Очікувані результати:
• відстань між мітками постійно буде збільшу ватися;
• після зрізування верхівок пагонів кімнатних рослин почали рости бічні пагони;
• за повторного прищипування пагони знову да ли два відростки в боки, і таким чином з одного головного пагона одержали чотири бічних.
Висновок із досліду
Пагін росте верхівкою. Під час прищипуван ня пагона можна сформувати крону рослини. Це можна використати в садівництві, надаючи дере вам і кущам різних форм.
Основы биологической организации, биогенные элементы, ресурсы биосферы. Биосфера и её устойчивость. Структура биосферы. Коэволюция атмосферы, литосферы, гидросферы и биосферы. Эволюция биосферы, основные тенденции. Добиотическая и биотическая фазы эволюции биосферы. «Учение о биосфере» как закономерный этап развития наук о Земле. Учение В.И. Вернадского о биосфере и ноосфере. Биосфера, ее эволюция, ресурсы, пределы устойчивости
Понятие «биосфера» введено в биологию французским натуралистом Ж.Б. Ламарком в начале XIX столетия, а затем в геологию уже в качестве термина - австрийским ученым Э. Зюссом (1875). Заслуга в разработке научного учения о биосфере, как «области жизни», принадлежит академику В.И. Вернадскому (1863- 1945).
Устойчивость биосферы. Стабильность биосферы основана на большом разнообразии живых организмов, которые выполняют различные функции в поддержании общего потока вещества и распределении энергии, во взаимосвязи биогенных и абиогенных процессов, на согласовании циклов отдельных элементов и уравновешивании емкости отдельных резервуаров.