Для нормального роста и развития растений необходимы питательные вещества, поступающие из внешней среды. Источниками поступления питательных веществ служит почва, из которой они получают растворённые в воде минеральные и азотистые вещества, а также углекислый газ воздуха, из которого в процессе фотосинтеза образуют органическое вещество.
Основными элементами, в которых нуждается растение, являются – азот, фосфор и калий. Вс элементы – это магний, кальций, сера и др. Еще растению для полноценного развития нужны микроэлементы, такие как марганец, цинк, молибден, бор, медь и кобальт и др.
Так как все основное питание получает растение с почвы, то ее нужно удобрять, пополняя запас питательных веществ.
Отруєння грибами (зрідка міцетизм від лат. mycetismus[1]) — шкідливі ефекти вживання отруйних речовин, що містяться у грибах. Симптоми можуть варіювати від шлунково-кишкових розладів до смерті. Токсини виробляються у специфічних метаболічних шляхах у клітинах грибів. Отруєння грибами — це звичайно результат вживання дикоростучих грибів, коли отруйні види помилково вважають схожими на них їстівними. З власне отруєння грибами часто сплутують отруєння речовинами, що накопичуються у грибах (наприклад пестициди та важкі метали), розлади травної системи при вживанні неправильно приготованих та зіпсований страв із грибів[2].
Отруєння грибами
Amanita phalloides спричинює більшість смертельних отруєнь грибів .
Для попередження шкідливих впливів при вживанні грибів слід збирати лише добре відомі види грибів, на достатній відстані від транспортних магістралей і промислових об'єктів (у тому числі колишніх), готувати страви із свіжих продуктів із дотриманням відповідної технології, обмежити вживання грибів дітям та людям із проблемами травної системи.
Объяснение:
Існує багато народних традицій щодо характерних рис отруйних грибів[3][4]. Однак немає жодних загальних ідентифікаторів для отруйних грибів (рекомендації по визначенню грибів існують і можуть до якщо особа знає, які гриби отруйні). Тому такі традиції є ненадійними. Надія на народні традиції щодо визначення їстівних грибів є частою причиною отруєння.
Приклади помилкових народних «методів»:
«Комахи / тварини будуть уникати отруйних грибів» — нешкідливі для безхребетних гриби можуть бути токсичними для людини; наприклад, мухомор зелений, часто заражений личинками комах.
«У присутності отруйних грибів срібло темніє» — Жоден з відомих грибних токсинів не реагує зі сріблом.
«Отруйні гриби мають неприємний смак» — Люди, що їли смертельні гриби роду Мухомор розповідали, що вони були досить смачні.
«Болетуси загалом їсти безпечно» — це правда, що, на відміну від ряду видів, зокрема Amanita, у більшості районів світу немає жодних відомих смертельних різновидів роду Болетус, що знижує ризик неправильного визначення. Однак Чортів гриб отруйний сирим і приготовленим та може привести до сильних шлунково-кишкових розладів. А інші види, такі як дубовик, для знищення отрути вимагають правильного приготування. Як і з грибами інших родів, задля простої обережності рекомендується визначення конкретного виду.
Объяснение:
Для нормального роста и развития растений необходимы питательные вещества, поступающие из внешней среды. Источниками поступления питательных веществ служит почва, из которой они получают растворённые в воде минеральные и азотистые вещества, а также углекислый газ воздуха, из которого в процессе фотосинтеза образуют органическое вещество.
Основными элементами, в которых нуждается растение, являются – азот, фосфор и калий. Вс элементы – это магний, кальций, сера и др. Еще растению для полноценного развития нужны микроэлементы, такие как марганец, цинк, молибден, бор, медь и кобальт и др.
Так как все основное питание получает растение с почвы, то ее нужно удобрять, пополняя запас питательных веществ.
Отруєння грибами (зрідка міцетизм від лат. mycetismus[1]) — шкідливі ефекти вживання отруйних речовин, що містяться у грибах. Симптоми можуть варіювати від шлунково-кишкових розладів до смерті. Токсини виробляються у специфічних метаболічних шляхах у клітинах грибів. Отруєння грибами — це звичайно результат вживання дикоростучих грибів, коли отруйні види помилково вважають схожими на них їстівними. З власне отруєння грибами часто сплутують отруєння речовинами, що накопичуються у грибах (наприклад пестициди та важкі метали), розлади травної системи при вживанні неправильно приготованих та зіпсований страв із грибів[2].
Отруєння грибами
Amanita phalloides спричинює більшість смертельних отруєнь грибів .
Для попередження шкідливих впливів при вживанні грибів слід збирати лише добре відомі види грибів, на достатній відстані від транспортних магістралей і промислових об'єктів (у тому числі колишніх), готувати страви із свіжих продуктів із дотриманням відповідної технології, обмежити вживання грибів дітям та людям із проблемами травної системи.
Объяснение:
Існує багато народних традицій щодо характерних рис отруйних грибів[3][4]. Однак немає жодних загальних ідентифікаторів для отруйних грибів (рекомендації по визначенню грибів існують і можуть до якщо особа знає, які гриби отруйні). Тому такі традиції є ненадійними. Надія на народні традиції щодо визначення їстівних грибів є частою причиною отруєння.
Приклади помилкових народних «методів»:
«Комахи / тварини будуть уникати отруйних грибів» — нешкідливі для безхребетних гриби можуть бути токсичними для людини; наприклад, мухомор зелений, часто заражений личинками комах.
«У присутності отруйних грибів срібло темніє» — Жоден з відомих грибних токсинів не реагує зі сріблом.
«Отруйні гриби мають неприємний смак» — Люди, що їли смертельні гриби роду Мухомор розповідали, що вони були досить смачні.
«Болетуси загалом їсти безпечно» — це правда, що, на відміну від ряду видів, зокрема Amanita, у більшості районів світу немає жодних відомих смертельних різновидів роду Болетус, що знижує ризик неправильного визначення. Однак Чортів гриб отруйний сирим і приготовленим та може привести до сильних шлунково-кишкових розладів. А інші види, такі як дубовик, для знищення отрути вимагають правильного приготування. Як і з грибами інших родів, задля простої обережності рекомендується визначення конкретного виду.