Лабораторная работа по биологии номер 3 ( к параграфу 33). Тема: Наблюдение признаков ароморфоза у растений и животных. 10 класс. Автор учебника: Пономарева И.Н.
1.М'язова система(мускулатура) — система органів вищих тварин і людини, утворена скелетними м'язами, які, скорочуючись, приводять в рух кістки скелета, завдяки якій організмом здійснюється рух в усіх його проявах.
2.Скелетні м'язи складаються з окремих м'язів, побудованих з м'язової сполучної тканини, нервів судин.Мязеві волокна ціліндричної форми, розміщені паралельно одне одному. Їхній діаметр становить 0,01 - 0,1 мм, а довжина може сягати кількох сантиметрів.
Кількість таких клітин або волокон неоднакова в різних м'язів:у дрібних - декілька сотень, у великих - декілька тисяч. У дорослої людини кількість м'язевих волокон стала, а їхній діаметр залежить від тренованості м'язів. Чим більше часу працює м'яз, тим його волокна товщі, а отже сам м'яз міцніший. Постійні тренування, напружена праця можуть призвести до збільшення діаметра м'язового волокна удвічі.
У клітині м'яза є великі запаси глікогену у вигляді грудок, вони потрібні йому для скорочення.
Оскільки м'яз потребує великої кількості енергії і кисню, то в ньому міститься велика кількість мітоходрій, а також кальцію.
М'язеві волокна утворюють пучки, оточені сполучною оболонкою,така будова забезпечує унікальні складні рухи різних частин тіла.
Анатомічна будова скелетних м'язів
Скелетні м'язи становлять 30-40 % ваги тіла дорослої людини, спортсмени мають 50 % м'язової маси.Скелет людини і м'язи визначають фігуру тіла.
Прикріплення скелетних мязів до окістя у місці горбистості кісток у двох місцях.Початковий, нерухомий відділ м'яза називають головкою, а протилежний, перекинутий через суглоб до другої кістки - хвостом, між ним є потовщена частина м'яза - його черевце.
3.Скелетні м'язи поділяються на три види:
поперечносмугасті;
гладенькі;
серцевий м'яз.
М'яз — скупчення м'язової тканини організму різної структурованості в окремі пучки чи шари стінок органів та судин. В більшості вищих тварин виконують як опорно-рухову, так і регуляторну функцію тонусу судин та органів.
4.Втома — тимчасове зниження працездатності організму або органу внаслідок інтенсивної або тривалої роботи, яке виявляється в зниженні кількісних і якісних показників роботи і погіршенні координації робочих функцій.
По Линнею: при организмов - проявление изначальной целесообразности. Движущей силой является Бог. Пример: жирафов, как и всех животных, создал Бог. Поэтому все жирафы с момента возникновения обладают длинной шеей.
По Ламарку: идея о врожденной организмов изменяться под воздействием внешней среды. Движущей силой эволюции является стремление организмов к совершенству в результате самоупражнения органов. Пример: жирафы при добывании пищи в засуху, когда травянистый покров выгорает, вынуждены питаться листьями деревьев, в результате чего они постоянно вытягивали свою шею, чтобы достать листья, таким образом, в результате упражнения и вытянулась шея. Этот признак передается по наследству. Так возникла длинная шея у жирафов. С точки зрения ламаркизма, длинная шея и ноги жирафа – результат того, что многие поколения его некогда коротконогих и короткошеих предков питались листьями деревьев, за которыми им приходилось тянуться все выше и выше. Незначительное удлинение шеи и ног, происходившее в каждом поколении, передавалось следующему поколению, пока эти части тела не достигли своей нынешней длины.
По Дарвину: среди множества жирафов были животные с шеей разной длины. Те из них, у кого шея была немного длиннее, более успешно добывали себе пищу (листья с деревьев) и выживали, а животные с короткой шеей не получали пищу и устранялись действием естественного отбора. Этот признак передавался по наследству. Так, постепенно, возникла длинная шея у жирафа.
Если использовать в качестве примера возможную эволюцию жираф, то, с точки зрения Дарвина и его последователей, она должна была идти так: Среди предков жираф всегда поддерживалась изменчивость по длине шеи. При изменении природных условий (например, во время засухи, когда травы и кустарники погибали) преимущество получали особи с длинной шеей. Формы с короткой шеей погибали. В результате особи с более длинными шеями оставляли потомство. Через ряд поколений благодаря направленному отбору появились жирафы современного типа.
1.М'язова система(мускулатура) — система органів вищих тварин і людини, утворена скелетними м'язами, які, скорочуючись, приводять в рух кістки скелета, завдяки якій організмом здійснюється рух в усіх його проявах.
2.Скелетні м'язи складаються з окремих м'язів, побудованих з м'язової сполучної тканини, нервів судин.Мязеві волокна ціліндричної форми, розміщені паралельно одне одному. Їхній діаметр становить 0,01 - 0,1 мм, а довжина може сягати кількох сантиметрів.
Кількість таких клітин або волокон неоднакова в різних м'язів:у дрібних - декілька сотень, у великих - декілька тисяч. У дорослої людини кількість м'язевих волокон стала, а їхній діаметр залежить від тренованості м'язів. Чим більше часу працює м'яз, тим його волокна товщі, а отже сам м'яз міцніший. Постійні тренування, напружена праця можуть призвести до збільшення діаметра м'язового волокна удвічі.
У клітині м'яза є великі запаси глікогену у вигляді грудок, вони потрібні йому для скорочення.
Оскільки м'яз потребує великої кількості енергії і кисню, то в ньому міститься велика кількість мітоходрій, а також кальцію.
М'язеві волокна утворюють пучки, оточені сполучною оболонкою,така будова забезпечує унікальні складні рухи різних частин тіла.
Анатомічна будова скелетних м'язів
Скелетні м'язи становлять 30-40 % ваги тіла дорослої людини, спортсмени мають 50 % м'язової маси.Скелет людини і м'язи визначають фігуру тіла.
Прикріплення скелетних мязів до окістя у місці горбистості кісток у двох місцях.Початковий, нерухомий відділ м'яза називають головкою, а протилежний, перекинутий через суглоб до другої кістки - хвостом, між ним є потовщена частина м'яза - його черевце.
3.Скелетні м'язи поділяються на три види:
поперечносмугасті;
гладенькі;
серцевий м'яз.
М'яз — скупчення м'язової тканини організму різної структурованості в окремі пучки чи шари стінок органів та судин. В більшості вищих тварин виконують як опорно-рухову, так і регуляторну функцію тонусу судин та органів.
4.Втома — тимчасове зниження працездатності організму або органу внаслідок інтенсивної або тривалої роботи, яке виявляється в зниженні кількісних і якісних показників роботи і погіршенні координації робочих функцій.
По Ламарку: идея о врожденной организмов изменяться под воздействием внешней среды. Движущей силой эволюции является стремление организмов к совершенству в результате самоупражнения органов. Пример: жирафы при добывании пищи в засуху, когда травянистый покров выгорает, вынуждены питаться листьями деревьев, в результате чего они постоянно вытягивали свою шею, чтобы достать листья, таким образом, в результате упражнения и вытянулась шея. Этот признак передается по наследству. Так возникла длинная шея у жирафов.
С точки зрения ламаркизма, длинная шея и ноги жирафа – результат того, что
многие поколения его некогда коротконогих и короткошеих предков питались
листьями деревьев, за которыми им приходилось тянуться все выше и выше.
Незначительное удлинение шеи и ног, происходившее в каждом поколении,
передавалось следующему поколению, пока эти части тела не достигли своей
нынешней длины.
По Дарвину: среди множества жирафов были животные с шеей разной длины. Те из них, у кого шея была немного длиннее, более успешно добывали себе пищу (листья с деревьев) и выживали, а животные с короткой шеей не получали пищу и устранялись действием естественного отбора. Этот признак передавался по наследству. Так, постепенно, возникла длинная шея у жирафа.
Если использовать в качестве примера возможную эволюцию жираф, то, с точки зрения Дарвина и его последователей, она должна была идти так:
Среди предков жираф всегда поддерживалась изменчивость по длине шеи.
При изменении природных условий (например, во время засухи, когда травы и кустарники погибали) преимущество получали особи с длинной шеей. Формы с короткой шеей погибали.
В результате особи с более длинными шеями оставляли потомство.
Через ряд поколений благодаря направленному отбору появились жирафы современного типа.