Каждый фермент имеет свой температурный оптимум. У большинства ферментов тепло- кровных животных он лежит в интервале 37–40ºС. Повышение температуры выше 70ºС приводит к потере активности фермента. Фермент необратимо инактивируется вследствие денатурации белка. Понижение температуры, как и повышение, приводит сна- чала к уменьшению, а потом и к полной потере активности фер- мента. Но при низких температурах ферменты не разрушаются, поэтому при последующем повышении температуры их актив- ность восстанавливается (обратимая инактивация). Подавляющее большинство ферментов теплокровных живот- ных при 0ºС прекращают свою деятельность, т. е. теряют свою активность. В отличие от них ферменты хладнокровных живот- ных, в частности рыб, при такой температуре имеют достаточно высокую активность. Потеря их активности происходит при го- раздо более низкой температуре. Наибольшую устойчивость к действию низких температур проявляет фермент липаза, который вызывает гидролиз простых липидов (триглицеридов). Он теряет свою активность при температуре –25ºС. Активность ферментов меняется в зависимости от реакции среды. Для каждого фермента существуют оптимальные значения рН, при котором он проявляет максимальную активность. Так, для пепсина оптимальное значение рН = 1,5–2,5, в то время как трипсин при таких условиях полностью теряет гид- ролизовать белки. Оптимум его действия наступает при рН = 8–9. Влияние рН на скорость ферментативного катализа, так же как и влияние температуры, связано с их белковой природой. На скорость ферментативного катализа влияет также присут- ствие определенных веществ, которые могут и увеличивать актив- ность фермента (активаторы), и уменьшать ее (ингибиторы или парализаторы). Активаторы и ингибиторы влияют на активный центр фермента его образованию (активаторы) или блокированию (ингибиторы). Одно и то же вещество для одного фермента может быть активатором, а для другого – ингибитором. Ферменты могут находиться как в активной форме, так и в неак- тивной. Неактивная форма называется проферментом (зимогеном). В нем присутствует парализатор, блокирующий активный центр. Изучение влияния различных факторов на скорость фермен- тативного катализа проводят, используя ферменты.
галактики — основні структурні одиниці нашого всесвіту. одна з них міститься в сузір’ї андромеди. це велетенська галактика, схожа за своєю будовою на нашу, яка складається із сотень мільярдів зір. світло від неї йде до землі близько 2 млн. років.
галактика андромеди разом з нашою галактикою та ще кількома сусідніми галактиками меншої маси утворюють так звану місцеву групу. деякі з-поміж зоряних систем цієї групи, зокрема велика і мала магеланові хмари, є супутниками нашої галактики. разом з нею вони обертаються навколо загального центру мас.
ще одне скупчення галактик розташоване в сузір’ї діви. воно є центром ще більш гігантської, ніж місцева група, системи зоряних островів -надскупчення галактик, до складу якого входить і місцева група з нашою галактикою.
сучасним засобам астрономічних досліджень доступна величезна ділянка простору радіусом близько 10—12 млрд. світлових років.
на цій ділянці розташовані мільярди галактик, їх сукупність зветься метагалактикою.
підрахунки зір на однакових за розмірами ділянках неба з різною галактичною широтою свідчать про те, що із віддаленням від галактичного екватора кількість зір до заданої величини mзменшується. згідно цих підрахунків 95% усіх зір галактики розташовано у чумацькому шляху.
сонце знаходиться недалеко від галактичної площини на відстані 10 кпк (30000 св.р.) від центра галактики. галактика має складну спіральну структуру. центр галактики знаходится всузір’ї стрільця у напрямі на α = 17h 46,1m, δ = –28°51′.
якщо розглянути рух сонця відносно найближчих зір, то знаходять апекс основного руху сонця. його координати α = 17h 40m, δ = +21°. він також знаходиться в сузір’ї геркулеса, а його антиапекс в сузір’ї голуба.
кутова швидкість обертання зменшується в міру зростання відстані від центра галактики, але це зменшення є повільнішим, ніж цього вимагають закони кеплера. лінійна швидкість обертання з відстанню від центра спочатку зростає, досягає максимуму близько 250 км/с на відстані сонця і надалі повільно зменшується.
можна говорити про два основні рухи сонця в галактиці:
у напрямі сузір’я геркулеса з швидкістю 16 км/с відносно найближчих зір;
у напрямі сузір’я лебедя з швидкістю 250 км/с (рух разом з найближчими зорями навколо центра галактики).
сонце здійснює один оберт навколо центра галактики за 220 млн. років. цей проміжок часу називають галактичним роком. зачас свого існування сонце облетіло галактику приблизно 30 разів.
групою американских учених із університета штата огайо, які орієнтувались на дані, отримані від космічного рентгенівського телескопа & чандра& (chandra) встановлено той факт, що наша галактика чумацький шлях величезною хмарою гарячого газу, температура якого в декілька сотень разів більша, ніж температура поверхні сонця. учені вважають, що хмара, яку називають гало, може служити ключом до розгадки баріонів.
Снизу
Объяснение:
Каждый фермент имеет свой температурный оптимум. У большинства ферментов тепло- кровных животных он лежит в интервале 37–40ºС. Повышение температуры выше 70ºС приводит к потере активности фермента. Фермент необратимо инактивируется вследствие денатурации белка. Понижение температуры, как и повышение, приводит сна- чала к уменьшению, а потом и к полной потере активности фер- мента. Но при низких температурах ферменты не разрушаются, поэтому при последующем повышении температуры их актив- ность восстанавливается (обратимая инактивация). Подавляющее большинство ферментов теплокровных живот- ных при 0ºС прекращают свою деятельность, т. е. теряют свою активность. В отличие от них ферменты хладнокровных живот- ных, в частности рыб, при такой температуре имеют достаточно высокую активность. Потеря их активности происходит при го- раздо более низкой температуре. Наибольшую устойчивость к действию низких температур проявляет фермент липаза, который вызывает гидролиз простых липидов (триглицеридов). Он теряет свою активность при температуре –25ºС. Активность ферментов меняется в зависимости от реакции среды. Для каждого фермента существуют оптимальные значения рН, при котором он проявляет максимальную активность. Так, для пепсина оптимальное значение рН = 1,5–2,5, в то время как трипсин при таких условиях полностью теряет гид- ролизовать белки. Оптимум его действия наступает при рН = 8–9. Влияние рН на скорость ферментативного катализа, так же как и влияние температуры, связано с их белковой природой. На скорость ферментативного катализа влияет также присут- ствие определенных веществ, которые могут и увеличивать актив- ность фермента (активаторы), и уменьшать ее (ингибиторы или парализаторы). Активаторы и ингибиторы влияют на активный центр фермента его образованию (активаторы) или блокированию (ингибиторы). Одно и то же вещество для одного фермента может быть активатором, а для другого – ингибитором. Ферменты могут находиться как в активной форме, так и в неак- тивной. Неактивная форма называется проферментом (зимогеном). В нем присутствует парализатор, блокирующий активный центр. Изучение влияния различных факторов на скорость фермен- тативного катализа проводят, используя ферменты.
галактики — основні структурні одиниці нашого всесвіту. одна з них міститься в сузір’ї андромеди. це велетенська галактика, схожа за своєю будовою на нашу, яка складається із сотень мільярдів зір. світло від неї йде до землі близько 2 млн. років.
галактика андромеди разом з нашою галактикою та ще кількома сусідніми галактиками меншої маси утворюють так звану місцеву групу. деякі з-поміж зоряних систем цієї групи, зокрема велика і мала магеланові хмари, є супутниками нашої галактики. разом з нею вони обертаються навколо загального центру мас.
ще одне скупчення галактик розташоване в сузір’ї діви. воно є центром ще більш гігантської, ніж місцева група, системи зоряних островів -надскупчення галактик, до складу якого входить і місцева група з нашою галактикою.
сучасним засобам астрономічних досліджень доступна величезна ділянка простору радіусом близько 10—12 млрд. світлових років.
на цій ділянці розташовані мільярди галактик, їх сукупність зветься метагалактикою.
підрахунки зір на однакових за розмірами ділянках неба з різною галактичною широтою свідчать про те, що із віддаленням від галактичного екватора кількість зір до заданої величини mзменшується. згідно цих підрахунків 95% усіх зір галактики розташовано у чумацькому шляху.
сонце знаходиться недалеко від галактичної площини на відстані 10 кпк (30000 св.р.) від центра галактики. галактика має складну спіральну структуру. центр галактики знаходится всузір’ї стрільця у напрямі на α = 17h 46,1m, δ = –28°51′.
якщо розглянути рух сонця відносно найближчих зір, то знаходять апекс основного руху сонця. його координати α = 17h 40m, δ = +21°. він також знаходиться в сузір’ї геркулеса, а його антиапекс в сузір’ї голуба.
кутова швидкість обертання зменшується в міру зростання відстані від центра галактики, але це зменшення є повільнішим, ніж цього вимагають закони кеплера. лінійна швидкість обертання з відстанню від центра спочатку зростає, досягає максимуму близько 250 км/с на відстані сонця і надалі повільно зменшується.
можна говорити про два основні рухи сонця в галактиці:
у напрямі сузір’я геркулеса з швидкістю 16 км/с відносно найближчих зір;
у напрямі сузір’я лебедя з швидкістю 250 км/с (рух разом з найближчими зорями навколо центра галактики).
сонце здійснює один оберт навколо центра галактики за 220 млн. років. цей проміжок часу називають галактичним роком. зачас свого існування сонце облетіло галактику приблизно 30 разів.
групою американских учених із університета штата огайо, які орієнтувались на дані, отримані від космічного рентгенівського телескопа & чандра& (chandra) встановлено той факт, що наша галактика чумацький шлях величезною хмарою гарячого газу, температура якого в декілька сотень разів більша, ніж температура поверхні сонця. учені вважають, що хмара, яку називають гало, може служити ключом до розгадки баріонів.