Умови існування живих організмів – це наявність води, світла, повітря, продуктів харчування. Усе живе на планеті завжди пристосовується до різних умов існування. У нашій місцевості умови змінюються зі зміною пір року. Активний розвиток рослин починається навесні й триває протягом усього літа. Саме в цей час рослини отримують достатню кількість тепла, світла й води. Восени їх розвиток поступово припиняється. У дерев опадає листя. Однорічні рослини гинуть. У ґрунті залишається тільки їхнє насіння, яке проросте наступної весни. У багаторічних трав відмирає наземна частина рослин і зберігаються тільки підземні органи – кореневища або цибулини. Восени зменшується, а взимку і зовсім припиняється надходження води та поживних речовин із ґрунту.
Дерева покриті листям лише влітку. Їх стовбури й гілки захищені від випаровування води взимку досить товстою корою, а бруньки в більшої частини дерев – щільною смолистою лускою. Вічнозеленими залишаються тільки хвойні дерева.
У рослин сформувалися різні пристосування до умов існування. Наприклад, рослини, які живуть у посушливих місцевостях, під час дощів запасають воду в листі та стеблах (кактуси, алое). В одних рослин листя перетворилося на колючки, листя інших має грубий восковий покрив, що дозволяє їм ощадливо витрачати воду. Деякі рослини (саксаул, верблюжа колючка) дістають воду з великої глибини завдяки дуже довгому корінню.
Території поблизу екватора – це найтепліші райони нашої планети, де завжди тепло і часто випадають дощі. Тому рослини тут ростуть швидко й густо.
У багатьох тварин восени накопичується шар жиру, а хутро стає густішим, наприклад, у лисиці, вовка, зайця, лося. Деякі тварини впадають у сплячку, і тоді всі процеси життєдіяльності в них уповільнюється. Наприклад, ведмідь, їжаки, ящірки, змії, байбак.
Тварини, які живуть у ґрунті, пристосовані до життя в умовах недостатньої кількості світла. Так, кріт має своєрідну будову передніх лап, кисті його сильно розвинені й перетворені в лопати, якими він розгрібає землю. Коротке, але густе бархатисте хутро крота захищає його шкіру від контакту з землею. Очі в крота дуже малі й недорозвинені, але вада зору компенсується добрим нюхом. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у вузьких підземних ходах.
Найхолоднішими місцями планети є Північний і Південний полюси. Небагато тварин змогли пристосуватися до постійного холоду й оселитися там. Так, Південний полюс – це батьківщина пінгвінів, яких захищає від низьких температур щільне пір’я з пухом і жир. Білі ведмеді, кити й тюлені – теж мешканці полюсів.
Риби – мешканці водного середовища – добре пристосовані до життя у воді. Так, для дихання розчиненим у воді киснем вони мають спеціальні органи дихання – зябра. Для переміщення у воді на тілі риб існують такі органи руху, як плавці, а тіло зазвичай обтічної форми.
Певні птахи здійснюють перельоти на великі відстані в інші, тепліші, краї.
Первобытные люди добывали себе пищу охотой и сбором диких плодов, ягод, орехов, клубней, луковиц и других частей древних растений, богатых крахмалом и иными питательными веществами.Охота не всегда бывала удачной, и не во всякое время года имелась возможность для сбора растительной пищи. Но, собирая плоды и корни диких древних растений, люди замечали, что оброненные на землю семена, клубни или луковицы прорастают. Тогда они стали собирать и высевать семена, высаживать клубни и луковицы дикорастущих возле мест своих обитаний.Для этого они стали обрабатывать землю заостренной палкой. Позже на конец палки начали приделывать каменный наконечник, который с течением времени приобрел форму мотыги.Еще и сейчас в Индо-Китае и на острове Ява при посеве риса пользуются заостренной палкой: ею делают лунки для заделки зерен в почву. Когда человек стал одомашнивать диких животных, он начал использовать их для обработки земли, впрягая в примитивный плуг, сделанный из корня дерева. Первые такие плуги появились, очевидно, около десяти тысяч лет назад в Месопотамии.При развитии земледелия, когда люди стали получать более или менее постоянные урожаи с возделанных ими полей, кочевой образ жизни сменился оседлым. Возникли постоянные места поселений.Во время раскопок поселений 5—8-тысячелетней давности ученые нашли ручные мельницы, орудия прядильного и ткацкого ремесел. В жилищах людей того времени уже встречаются ткани из волокон льна. Там же найдены плоды ореха и каштана, семена яблони, груши и даже винограда.Все это говорит об относительно высокой земледельческой культуре у живших тогда людей.В течение тысячелетий человек отбирал из древних растений наиболее вкусные и питательные, дающие наибольший урожай, и выращивал их вблизи своих жилищ.Он совершенствовал и орудия, которыми возделывал землю. Начал применять удобрения при обработке почвы для посевов. Расширились его знания о природе и законах развития растительного мира. Благодаря отбору лучших экземпляров тех или иных диких древних растений и уходу за ними человек создал множество растений, которые сегодня известны нам только как культурные: пшеницу, рис, кукурузу, ячмень, сою, лен, сахарный тростник.Эти растения постепенно становились непохожими на своих диких предков.Возьмем хлебные злаки: пшеницу, рис, кукурузу. В их зернах содержится запас ценных питательных веществ—крахмала и белков. Этим еще в глубокой древности они привлекли внимание человека.Пшеничное зерно было найдено в Египте в кирпиче пирамиды более чем пятитысячелетней давности.
Дерева покриті листям лише влітку. Їх стовбури й гілки захищені від випаровування води взимку досить товстою корою, а бруньки в більшої частини дерев – щільною смолистою лускою. Вічнозеленими залишаються тільки хвойні дерева.
У рослин сформувалися різні пристосування до умов існування. Наприклад, рослини, які живуть у посушливих місцевостях, під час дощів запасають воду в листі та стеблах (кактуси, алое). В одних рослин листя перетворилося на колючки, листя інших має грубий восковий покрив, що дозволяє їм ощадливо витрачати воду. Деякі рослини (саксаул, верблюжа колючка) дістають воду з великої глибини завдяки дуже довгому корінню.
Території поблизу екватора – це найтепліші райони нашої планети, де завжди тепло і часто випадають дощі. Тому рослини тут ростуть швидко й густо.
У багатьох тварин восени накопичується шар жиру, а хутро стає густішим, наприклад, у лисиці, вовка, зайця, лося. Деякі тварини впадають у сплячку, і тоді всі процеси життєдіяльності в них уповільнюється. Наприклад, ведмідь, їжаки, ящірки, змії, байбак.
Тварини, які живуть у ґрунті, пристосовані до життя в умовах недостатньої кількості світла. Так, кріт має своєрідну будову передніх лап, кисті його сильно розвинені й перетворені в лопати, якими він розгрібає землю. Коротке, але густе бархатисте хутро крота захищає його шкіру від контакту з землею. Очі в крота дуже малі й недорозвинені, але вада зору компенсується добрим нюхом. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у вузьких підземних ходах.
Найхолоднішими місцями планети є Північний і Південний полюси. Небагато тварин змогли пристосуватися до постійного холоду й оселитися там. Так, Південний полюс – це батьківщина пінгвінів, яких захищає від низьких температур щільне пір’я з пухом і жир. Білі ведмеді, кити й тюлені – теж мешканці полюсів.
Риби – мешканці водного середовища – добре пристосовані до життя у воді. Так, для дихання розчиненим у воді киснем вони мають спеціальні органи дихання – зябра. Для переміщення у воді на тілі риб існують такі органи руху, як плавці, а тіло зазвичай обтічної форми.
Певні птахи здійснюють перельоти на великі відстані в інші, тепліші, краї.