Перлина – це єдиний дорогоцінний камінь, який має тваринне походження: він утворюється не в земних надрах, як алмази або смарагди, а в раковинах двостулкових молюсків. Звідки всередині раковин беруться перлини? У Стародавній Греції вважали, що це затверділі сльози русалок. В середні віки вірили, що ангели ховають в раковинах сльози сиріт і невинно скривджених, і там вони перетворюються в перлини.
Насправді перлина – це плід праць молюска по самозахисту! Вона утворюється, коли всередину раковини потрапляє сторонній предмет або паразит, дратівливий для ніжного тіла молюска. Позбутися від стороннього тіла молюск не може, і тому він захищається від чужинця, огортаючи його шарами спеціальної речовини. Робить він це точно так же, як при формуванні своєї раковини.
Внутрішній шар раковини, що виробляється мантією молюска, являє собою перламутр (нім. Perl – перли, mutter – мати; Perlmutter – «мати перлів»). Якщо ви знайдете на річковому або морському березі раковину двостулкового молюска, розгляньте її внутрішню сторону. Ви побачите, що вона покрита шаром, що відливає красивим блиском. Коли в раковину потрапляє сторонній предмет, наприклад, піщинка або паразит, мантія починає закутувати не гостя перламутром – шар за шаром. Так і утворюється перлина. Завдяки їй молюск позбавляється від незручності, яку завдає їй сторонній предмет. Замурувавши його в гладкому карбонатному кульці, молюск зменшує тертя, знижує роздратування
Голосеменны́е расте́ния (лат. Gymnospérmae) — древняя группа семенных растений, появившаяся в верхнем девоне, около 370 млн лет назад[источник не указан 650 дней
Название указывает на главную отличительную черту этих растений, a именно на то, что семечки, а затем и развивающиеся из них семена не имеют, в отличие от покрытосеменных, замкнутого вместилища. Завязь обычно имеет вид простой чешуи, на которой сидит одна или несколько семечек; иногда же и эта чешуя не развивается.
Термин «gymnospérmae» предложен в 1825—1827 годах шотландским ботаником Робертом Броуном (открывателем «броуновского движения»)[1], впервые подробно остановившимся на принципиальных различиях между голосеменными и покрытосеменными. Русскоязычный термин «голосеменные» введён в практику, вероятно, проф. А. Н. Бекетовым[2].
Перлина – це єдиний дорогоцінний камінь, який має тваринне походження: він утворюється не в земних надрах, як алмази або смарагди, а в раковинах двостулкових молюсків. Звідки всередині раковин беруться перлини? У Стародавній Греції вважали, що це затверділі сльози русалок. В середні віки вірили, що ангели ховають в раковинах сльози сиріт і невинно скривджених, і там вони перетворюються в перлини.
Насправді перлина – це плід праць молюска по самозахисту! Вона утворюється, коли всередину раковини потрапляє сторонній предмет або паразит, дратівливий для ніжного тіла молюска. Позбутися від стороннього тіла молюск не може, і тому він захищається від чужинця, огортаючи його шарами спеціальної речовини. Робить він це точно так же, як при формуванні своєї раковини.
Внутрішній шар раковини, що виробляється мантією молюска, являє собою перламутр (нім. Perl – перли, mutter – мати; Perlmutter – «мати перлів»). Якщо ви знайдете на річковому або морському березі раковину двостулкового молюска, розгляньте її внутрішню сторону. Ви побачите, що вона покрита шаром, що відливає красивим блиском. Коли в раковину потрапляє сторонній предмет, наприклад, піщинка або паразит, мантія починає закутувати не гостя перламутром – шар за шаром. Так і утворюється перлина. Завдяки їй молюск позбавляється від незручності, яку завдає їй сторонній предмет. Замурувавши його в гладкому карбонатному кульці, молюск зменшує тертя, знижує роздратування
Объяснение:
Голосеменны́е расте́ния (лат. Gymnospérmae) — древняя группа семенных растений, появившаяся в верхнем девоне, около 370 млн лет назад[источник не указан 650 дней
Название указывает на главную отличительную черту этих растений, a именно на то, что семечки, а затем и развивающиеся из них семена не имеют, в отличие от покрытосеменных, замкнутого вместилища. Завязь обычно имеет вид простой чешуи, на которой сидит одна или несколько семечек; иногда же и эта чешуя не развивается.
Термин «gymnospérmae» предложен в 1825—1827 годах шотландским ботаником Робертом Броуном (открывателем «броуновского движения»)[1], впервые подробно остановившимся на принципиальных различиях между голосеменными и покрытосеменными. Русскоязычный термин «голосеменные» введён в практику, вероятно, проф. А. Н. Бекетовым[2].
Голосеменные включают более 1100 современных