певна відповідність між послідовністю нуклеотидів в молекулі ДНК (мРНК) і послідовністю амінокислот в молекулі білка, яка нею кодується. Ця система правил розташування нуклеотидів в молекулах нуклеїнових кислот (ДНК і РНК) надає всім живим організмам можливість кодування амінокислотної послідовності білків за до послідовності нуклеотидів.
У ДНК використовується чотири нуклеотиди — аденін (А), гуанін (G), цитозин (С) і тимін (T), які в україномовній літературі також часто позначаються літерами А, Г, Ц і Т відповідно. Ці букви складають «алфавіт» генетичного коду. У РНК використовуються ті ж нуклеотиди, за винятком тиміну, який замінений схожим нуклеотидом, — урацилом, який позначається буквою U (або У в україномовній літературі). У молекулах ДНК і РНК нуклеотиди складають ланцюжки і, таким чином, інформація закодована у вигляді послідовності генетичних «букв».
Наземно-повітряне, водне, грунтове та у живому організмі (паразитизм).
Водне середовище Внаслідок високої густини води на тіло, що в ній рухається, діє велика сила опору. Полегшує рух водних тварин, зменшуючи опір середовища, обтічна форма тіла і слиз, який виділяють їх покриви. До пересування у воді пристосовані і подібні до лопастей кінцівки багатьох видів водних тварин.
У тварин, що перемішуються в товщі води, густина тіла внаслідок накопичень жиру, наявності міхура, наповненого газами, наближена до густини води. Силу тяжіння, яка діє на них, урівноважує виштовхуюча сила: вода є своєрідною подушкою, що «підпирає» тіла цих тварин.
Наземно-повітряне середовище. Сама назва цього середовища свідчить про його неоднорідність. Серед його мешканців є такі, що пристосовані лише до наземного переміщення — вони плазують, бігають, стрибають, лазять, обпираючись на земну поверхню або на рослини . Інші тварини можуть пересуватися і в повітрі — літати.
Середовище грунтове. Коливання температури в ґрунті невеликі, у ньому достатньо органічних речовин (коріння рослин, інші організми), проміжки між його частинками заповнені вологою і повітрям. Проте вміст кисню в ньому значно менший, ніж у наземно-повітряному середовищі, а вуглекислого газу набагато більше. Ґрунт дуже щільний, і пересуватися в ньому складно. Тому в цьому середовищі переважають одноклітинні і дрібні багатоклітинні тварини, у яких газообмін відбувається через усю поверхню тіла. Видів тварин, що дихають легенями, у ґрунті мало (кроти, польові миші).
У кротів кінцівки пристосовані для риття ходів і нірок, а дощовий черв'як просто «проїдає» ходи в ґрунті.
Паразитизм/Середовище в організмі. Паразитизм - один з типів співіснування організмів. Явище, при якому два та більше організму, не пов'язаних між собою філогенетично, генетично різнорідних - співіснують протягом тривалого часу і при цьому перебувають в антагоністичних відносинах.
Пристосування тварин до прийому їжі/харчування
У вивченні харчових зав'язків розрізняють еврифагію — харчування різноманітною їжею (рослинною й тваринною), стенофагію — харчування однорідною їжею, монофагію — харчування одним видом їжі, поліфагію — харчування різноманітною їжею (всеїдність), зоофагію й фітофагію.
певна відповідність між послідовністю нуклеотидів в молекулі ДНК (мРНК) і послідовністю амінокислот в молекулі білка, яка нею кодується. Ця система правил розташування нуклеотидів в молекулах нуклеїнових кислот (ДНК і РНК) надає всім живим організмам можливість кодування амінокислотної послідовності білків за до послідовності нуклеотидів.
У ДНК використовується чотири нуклеотиди — аденін (А), гуанін (G), цитозин (С) і тимін (T), які в україномовній літературі також часто позначаються літерами А, Г, Ц і Т відповідно. Ці букви складають «алфавіт» генетичного коду. У РНК використовуються ті ж нуклеотиди, за винятком тиміну, який замінений схожим нуклеотидом, — урацилом, який позначається буквою U (або У в україномовній літературі). У молекулах ДНК і РНК нуклеотиди складають ланцюжки і, таким чином, інформація закодована у вигляді послідовності генетичних «букв».
Середовища існування тварин бувають :
Наземно-повітряне, водне, грунтове та у живому організмі (паразитизм).
Водне середовище Внаслідок високої густини води на тіло, що в ній рухається, діє велика сила опору. Полегшує рух водних тварин, зменшуючи опір середовища, обтічна форма тіла і слиз, який виділяють їх покриви. До пересування у воді пристосовані і подібні до лопастей кінцівки багатьох видів водних тварин.
У тварин, що перемішуються в товщі води, густина тіла внаслідок накопичень жиру, наявності міхура, наповненого газами, наближена до густини води. Силу тяжіння, яка діє на них, урівноважує виштовхуюча сила: вода є своєрідною подушкою, що «підпирає» тіла цих тварин.
Наземно-повітряне середовище. Сама назва цього середовища свідчить про його неоднорідність. Серед його мешканців є такі, що пристосовані лише до наземного переміщення — вони плазують, бігають, стрибають, лазять, обпираючись на земну поверхню або на рослини . Інші тварини можуть пересуватися і в повітрі — літати.
Середовище грунтове. Коливання температури в ґрунті невеликі, у ньому достатньо органічних речовин (коріння рослин, інші організми), проміжки між його частинками заповнені вологою і повітрям. Проте вміст кисню в ньому значно менший, ніж у наземно-повітряному середовищі, а вуглекислого газу набагато більше. Ґрунт дуже щільний, і пересуватися в ньому складно. Тому в цьому середовищі переважають одноклітинні і дрібні багатоклітинні тварини, у яких газообмін відбувається через усю поверхню тіла. Видів тварин, що дихають легенями, у ґрунті мало (кроти, польові миші).
У кротів кінцівки пристосовані для риття ходів і нірок, а дощовий черв'як просто «проїдає» ходи в ґрунті.
Паразитизм/Середовище в організмі. Паразитизм - один з типів співіснування організмів. Явище, при якому два та більше організму, не пов'язаних між собою філогенетично, генетично різнорідних - співіснують протягом тривалого часу і при цьому перебувають в антагоністичних відносинах.
Пристосування тварин до прийому їжі/харчування
У вивченні харчових зав'язків розрізняють еврифагію — харчування різноманітною їжею (рослинною й тваринною), стенофагію — харчування однорідною їжею, монофагію — харчування одним видом їжі, поліфагію — харчування різноманітною їжею (всеїдність), зоофагію й фітофагію.