Значення тварин. як і рослин, у природі величезне. Ми знаємо, що багато рослин запилюється тільки тваринами, що тварини відіграють велику роль у розповсюдженні насіння деяких рослин. Вони, як і бактерії, беруть дуже активну участь в утворенні грунту. Дощові черв’яки, мурашки та інші дрібні тварини постійно вносять у грунт органічні речовини, роздрібнюють їх і таким чином сприяють утворенню перегною. Через нірки, вириті ними, легше проникають до коріння рослини вода й повітря. Зелені рослини збагачують повітря киснем, потрібним для дихання всіх живих істот. Частина тварин живиться рослинами, а хижаки – травоїдними тваринами. Отже, тварини не можуть існувати без рослин. Але й життя рослин залежить від життєдіяльності тварин. Тварини завжди мали й тепер мають дуже велике значення для людини. Наші далекі предки, які жили 100-150 тис. років тому, знали диких звірів, птахів, риб та інших тварин. Життя первісних людей багато в чому залежало від полювання й рибальства. М’ясо впольованих тварин було основною людською їжею. З шкур убитих звірів виготовляли одяг, з кісток – ножі, скребачки, голки, наконечники для списів. Сухожилля використовували замість ниток для зшивання шкур і як тятиви для луків. Успіх полювання залежав не тільки від сили й спритності мисливців, а й від уміння виявити гніздо птаха, знайти потрібний слід, вибрати найкращий час для облави. Людина мусила також остерігатися хижаків, відрізняти отруйних змій від неотруйних. Вивчивши повадки диких звірів, стародавні люди зуміли приручити деяких їх них. Першою свійською твариною став собака, якого використовували, як цінного помічника на полюванні. Згодом з’явилися свійські свині, рогата худоба, птиця. З часом роль тварин у людському життя змінилася. Зменшилося значення диких звірів як джерела їжі, бо свійські тварини стали давати м’ясо, шерсть і молоко. Проте в людини з’явилися нові вороги з тваринного світу – різні комахи, які шкодили культурним рослинам. У ХХ ст. дуже активна господарська діяльність людини – вирубування лісів, будівництво гідростанцій, розширення посівних площ і т.д. – призвела до того, що багато диких тварин опинилося у важких умовах існування, зменшилася їх кількість, деякі види стали рідкісними, інші зовсім зникли. Тому виникла потреба в їх охороні. Однак значення травин для людини не тільки не зменшилося, а й навіть зросло. Адже тварини значною мірою забезпечують населення Землі продуктами харчування і промисловість сировиною. Значну частину продуктів харчування, я також шкіру, віск, шовк, шерсть та іншу сировину людина дістає від свійських тварин. Рибальство, особливо морське, промисел ракоподібних і молюсків також мають важливе значення в забезпеченні харчовими продуктами, вітамінами, ліками. З їхніх відходів виробляють кормове борошно і добрива. Існують і такі тварини, що викликають різні хвороби (малярію, глистяні захворювання, коросту та ін.). Деякі тварини є переносниками хвороб (наприклад, вони переносять від хворих до здорових людей висипний тиф, комарі – малярію, блохи – чуму). Людина охороняє корисних тварин, сприяє їхньому розмноженню, а з шкідливими веде боротьбу
Белка дикое животное, известное всем нам с детства.
Этот маленький симпатичный зверёк обитает в Европе, Америке, на севере Азии, в Крыме и Закавказье. Предпочитает жить в лесах.
Тело у них стройное, лапы удлиненные и конечно же пушистый хвост, размер которого равен размеру туловища.
Длина тела от 20 до 40 см (зависит от вида). Весит зверёк не больше килограмма.
Ушки маленькие с кисточками на конце ( особенно кисточки выражены зимой, летом их почти не видно).
Хвост несёт ответственную функцию, это так сказать руль. При прыжке или падении, с хвоста белка может изменить направление. Прыгать животное может на 4 метра. При прыжке зверек кажется невесомым, изящество, да и только! Конечно же, отлично лазает по деревьям.
У белки острые зубы, которые быстро стачиваются, так как они всё время что-нибудь грызут. Но это не беда, новые зубы вырастут быстро. У грызунов зубы растут всю жизнь. Хорошо развиты слух и зрение. При опасности издаёт пронзительный звук, предупреждая об опасности других сородичей.
Шуба у неё рыжего цвета летом, а зимой серого, до голубоватого оттенка. Летом шёрстка грубая и короткая, зато зимой пушистая и мягкая. У Дальневосточных и Карпатских белочек «одёжка» чёрного цвета или тёмно-бурая. У таких белок линька не происходит. Живут зверьки в дуплах, там они устраивают уютное гнездо из веток, листьев и мягкого мха.
Питаются растительной пищей (орехи, семена, грибы и ягоды), но и от яиц, насекомых и лягушек не откажутся. Любят грибы и ягоды, одна белка может насобирать за лето 2тыс. грибов. Грибы одевает на сучья деревьев. Собирая на зиму про запас орехи, белка прячет их в земле, в дуплах. Может забыть про провиант в земле, и тогда вырастает дерево. Какая польза лесному хозяйству.
Зимы бывают холодные, так вот, чтобы согреться, несколько белок спят в одном дупле. Они закрывают вход мхом, получается тепло, а разница температуры улицы и дома может составить 40 градусов. В сильные морозы зверьки не покидают своё жильё.
Беременность самки длится около 5 недель. На свет рождаются голенькие и слепые бельчата. Обычно их от 3 до 10 малышей. Им всё время холодно, мама вынуждена их греть. А ведь нужно добывать еду. Уходя из гнезда, мама их прячет в мягкую подстилку. В возрасте двух недель они покрываются шёрсткой, в четыре недели у них открываются глазки.
Шесть месяцев бельчата питаются вкусным маминым молоком. Сначала малыши сидят в гнезде смирно, они боятся высоты. Но уже в два месяца носятся и прыгают по веткам деревьев. В это же время начинают самостоятельную жизнь. Два раза в год приносит белка потомство – в апреле и июне.
Значення тварин. як і рослин, у природі величезне. Ми знаємо, що багато рослин запилюється тільки тваринами, що тварини відіграють велику роль у розповсюдженні насіння деяких рослин. Вони, як і бактерії, беруть дуже активну участь в утворенні грунту. Дощові черв’яки, мурашки та інші дрібні тварини постійно вносять у грунт органічні речовини, роздрібнюють їх і таким чином сприяють утворенню перегною. Через нірки, вириті ними, легше проникають до коріння рослини вода й повітря. Зелені рослини збагачують повітря киснем, потрібним для дихання всіх живих істот. Частина тварин живиться рослинами, а хижаки – травоїдними тваринами. Отже, тварини не можуть існувати без рослин. Але й життя рослин залежить від життєдіяльності тварин. Тварини завжди мали й тепер мають дуже велике значення для людини. Наші далекі предки, які жили 100-150 тис. років тому, знали диких звірів, птахів, риб та інших тварин. Життя первісних людей багато в чому залежало від полювання й рибальства. М’ясо впольованих тварин було основною людською їжею. З шкур убитих звірів виготовляли одяг, з кісток – ножі, скребачки, голки, наконечники для списів. Сухожилля використовували замість ниток для зшивання шкур і як тятиви для луків. Успіх полювання залежав не тільки від сили й спритності мисливців, а й від уміння виявити гніздо птаха, знайти потрібний слід, вибрати найкращий час для облави. Людина мусила також остерігатися хижаків, відрізняти отруйних змій від неотруйних. Вивчивши повадки диких звірів, стародавні люди зуміли приручити деяких їх них. Першою свійською твариною став собака, якого використовували, як цінного помічника на полюванні. Згодом з’явилися свійські свині, рогата худоба, птиця. З часом роль тварин у людському життя змінилася. Зменшилося значення диких звірів як джерела їжі, бо свійські тварини стали давати м’ясо, шерсть і молоко. Проте в людини з’явилися нові вороги з тваринного світу – різні комахи, які шкодили культурним рослинам. У ХХ ст. дуже активна господарська діяльність людини – вирубування лісів, будівництво гідростанцій, розширення посівних площ і т.д. – призвела до того, що багато диких тварин опинилося у важких умовах існування, зменшилася їх кількість, деякі види стали рідкісними, інші зовсім зникли. Тому виникла потреба в їх охороні. Однак значення травин для людини не тільки не зменшилося, а й навіть зросло. Адже тварини значною мірою забезпечують населення Землі продуктами харчування і промисловість сировиною. Значну частину продуктів харчування, я також шкіру, віск, шовк, шерсть та іншу сировину людина дістає від свійських тварин. Рибальство, особливо морське, промисел ракоподібних і молюсків також мають важливе значення в забезпеченні харчовими продуктами, вітамінами, ліками. З їхніх відходів виробляють кормове борошно і добрива. Існують і такі тварини, що викликають різні хвороби (малярію, глистяні захворювання, коросту та ін.). Деякі тварини є переносниками хвороб (наприклад, вони переносять від хворих до здорових людей висипний тиф, комарі – малярію, блохи – чуму). Людина охороняє корисних тварин, сприяє їхньому розмноженню, а з шкідливими веде боротьбу
ответ
Белка дикое животное, известное всем нам с детства.
Этот маленький симпатичный зверёк обитает в Европе, Америке, на севере Азии, в Крыме и Закавказье. Предпочитает жить в лесах.
Тело у них стройное, лапы удлиненные и конечно же пушистый хвост, размер которого равен размеру туловища.
Длина тела от 20 до 40 см (зависит от вида). Весит зверёк не больше килограмма.
Ушки маленькие с кисточками на конце ( особенно кисточки выражены зимой, летом их почти не видно).
Хвост несёт ответственную функцию, это так сказать руль. При прыжке или падении, с хвоста белка может изменить направление. Прыгать животное может на 4 метра. При прыжке зверек кажется невесомым, изящество, да и только! Конечно же, отлично лазает по деревьям.
У белки острые зубы, которые быстро стачиваются, так как они всё время что-нибудь грызут. Но это не беда, новые зубы вырастут быстро. У грызунов зубы растут всю жизнь. Хорошо развиты слух и зрение. При опасности издаёт пронзительный звук, предупреждая об опасности других сородичей.
Шуба у неё рыжего цвета летом, а зимой серого, до голубоватого оттенка. Летом шёрстка грубая и короткая, зато зимой пушистая и мягкая. У Дальневосточных и Карпатских белочек «одёжка» чёрного цвета или тёмно-бурая. У таких белок линька не происходит. Живут зверьки в дуплах, там они устраивают уютное гнездо из веток, листьев и мягкого мха.
Питаются растительной пищей (орехи, семена, грибы и ягоды), но и от яиц, насекомых и лягушек не откажутся. Любят грибы и ягоды, одна белка может насобирать за лето 2тыс. грибов. Грибы одевает на сучья деревьев. Собирая на зиму про запас орехи, белка прячет их в земле, в дуплах. Может забыть про провиант в земле, и тогда вырастает дерево. Какая польза лесному хозяйству.
Зимы бывают холодные, так вот, чтобы согреться, несколько белок спят в одном дупле. Они закрывают вход мхом, получается тепло, а разница температуры улицы и дома может составить 40 градусов. В сильные морозы зверьки не покидают своё жильё.
Беременность самки длится около 5 недель. На свет рождаются голенькие и слепые бельчата. Обычно их от 3 до 10 малышей. Им всё время холодно, мама вынуждена их греть. А ведь нужно добывать еду. Уходя из гнезда, мама их прячет в мягкую подстилку. В возрасте двух недель они покрываются шёрсткой, в четыре недели у них открываются глазки.
Шесть месяцев бельчата питаются вкусным маминым молоком. Сначала малыши сидят в гнезде смирно, они боятся высоты. Но уже в два месяца носятся и прыгают по веткам деревьев. В это же время начинают самостоятельную жизнь. Два раза в год приносит белка потомство – в апреле и июне.
Живут белки в дикой природе до пяти лет.
Класс – Млекопитающие
Отряд – Грызуны
Семейство - Белтчьи
Род - Гигантские белки
Карликовые белки
Гигантские летяги и др.
Объяснение: