Дома́шний осёл, или иша́к (лат. Equus asinus[1][2], или Equus africanus asinus[3]), — одомашненный потомок дикого осла (Equus africanus), сыгравший важную историческую роль в развитии хозяйства и культуры человека и по-прежнему широко распространённый (более 40 миллионов) в хозяйстве многих развивающихся стран. Небольшое количество ослов содержится для разведения или в качестве домашних животных в развитых странах. Осёл использовался в качестве рабочего животного не менее 5000 лет.
Алле́ли (от греч. ἀλλήλων — друг друга, взаимно) — различные формы одного и того же гена, расположенные в одинаковых участках (локусах) гомологичных хромосом, определяют направление развития конкретного признака[1]. В диплоидном организме может быть два одинаковых аллеля одного гена, в этом случае организм называется гомозиготным, или два разных, что приводит к гетерозиготному организму.
Нормальные диплоидные соматические клетки содержат два аллеля одного гена (по числу гомологичных хромосом), а гаплоидные гаметы — лишь по одному аллелю каждого гена. Для признаков, подчиняющихся законам Менделя, можно рассматривать доминантные и рецессивные аллели. Если генотип особи содержит два разных аллеля (особь — гетерозигота), проявление признака зависит только от одного из них — доминантного. Рецессивный же аллель влияет на фенотип, только если находится в обеих хромосомах (особь — гомозигота). Таким образом, доминантный аллель подавляет рецессивный. В более сложных случаях наблюдаются другие типы аллельных взаимодействий (см. ниже)[2].
Однако, несмотря на разнообразие взаимодействия аллелей, порой весьма сложных, все они подчиняются первому закону Менделя — закону единообразия гибридов первого поколения[3].
У кишковопорожнинних, плоских та круглих червів спеціалізовані органи дихання відсутні. Вони дихають всією поверхнею тіла (через покриви).
У процесі еволюції у безхребетних тварин поступово розвинулися структури, що полегшували газообмін: зябра, трахеї, легені.
Зябра мають безхребетні — мешканці водного середовища та деякі представники суходолу (мокриці, пальмові злодії).
Примітивні зябра є у деяких морських багатощетинкових червів.
Наприклад, у піскожила в середній частині тіла на спинному боці є 13 розгалужених пучків зябер.Зябра багатощетинкових червів — це тонкостінні листоподібні, перисті або кущисті зовнішні вирости тіла. Вони рясно пронизані капілярами, в яких і відбувається газообмін.
Зябра рака річкового — це тонкостінні перисті вирости шкірних покривів грудних кінцівок і бокових стінок головогрудей. Зябра розміщені в зябровій порожнині. Вони пронизані густою сіткою капілярів та надійно прикриті хітиновим панциром. Циркуляція води у зябровій порожнині забезпечується рухом особливого відростка другої пари нижніх щелеп (200 разів за хвилину). Свіжа вода, що омиває зябра, забирає з крові вуглекислий газ і насичує її киснем.
Трахейне і легеневе дихання характерне для наземних безхребетних.Трахеями дихають комахи, деякі павуки та багатоніжки.
Трахеї — це галузисті трубочки, що заходять всередину тіла. По них повітря проходить безпосередньо до всіх тканин і органів. Стінки трахей спіралеподібно потовщені, тому не сплющуються. Зовнішні отвори трахей називають дихальцями. Дихальця можуть відкриватися і закриватися.Легені — орган дихання деяких молюсків і павуків. Легеня — це порожнистий мішок, що з’єднується із зовнішнім середовищем та пронизаний густою сіткою капілярів.
Так регулюється надходження в них повітря. Окрім того, дихальця регулюють і втрати води через дихальну систему.
Легені безхребетних схожі з легенями хребетних, хоча їх ще не можна назвати справжніми легенями. У безхребетних немає спеціальних механізмів, що регулюють дихальні рухи — вдих і видих. Тобто вони не можуть значно і регулярно поповнювати запаси повітря в легені.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
• У процесі дихання складні речовини за наявності кисню розщеплюються на прості. При цьому вивільняється енергія, яка необхідна для процесів життєдіяльності: руху, росту тощо.
• Кишковопорожнинні, плоскі і круглі черви дихають всією поверхнею тіла.
• Орган дихання черв’яка дощового — шкіра.
• Зябра — орган дихання багатьох водних безхребетних.
• Орган дихання комах — трахеї.
• Орган дихання деяких молюсків і павуків — легені.
Дома́шний осёл, или иша́к (лат. Equus asinus[1][2], или Equus africanus asinus[3]), — одомашненный потомок дикого осла (Equus africanus), сыгравший важную историческую роль в развитии хозяйства и культуры человека и по-прежнему широко распространённый (более 40 миллионов) в хозяйстве многих развивающихся стран. Небольшое количество ослов содержится для разведения или в качестве домашних животных в развитых странах. Осёл использовался в качестве рабочего животного не менее 5000 лет.
Алле́ли (от греч. ἀλλήλων — друг друга, взаимно) — различные формы одного и того же гена, расположенные в одинаковых участках (локусах) гомологичных хромосом, определяют направление развития конкретного признака[1]. В диплоидном организме может быть два одинаковых аллеля одного гена, в этом случае организм называется гомозиготным, или два разных, что приводит к гетерозиготному организму.
Нормальные диплоидные соматические клетки содержат два аллеля одного гена (по числу гомологичных хромосом), а гаплоидные гаметы — лишь по одному аллелю каждого гена. Для признаков, подчиняющихся законам Менделя, можно рассматривать доминантные и рецессивные аллели. Если генотип особи содержит два разных аллеля (особь — гетерозигота), проявление признака зависит только от одного из них — доминантного. Рецессивный же аллель влияет на фенотип, только если находится в обеих хромосомах (особь — гомозигота). Таким образом, доминантный аллель подавляет рецессивный. В более сложных случаях наблюдаются другие типы аллельных взаимодействий (см. ниже)[2].
Однако, несмотря на разнообразие взаимодействия аллелей, порой весьма сложных, все они подчиняются первому закону Менделя — закону единообразия гибридов первого поколения[3].
ответ:Дихання безхребетних тварин
У кишковопорожнинних, плоских та круглих червів спеціалізовані органи дихання відсутні. Вони дихають всією поверхнею тіла (через покриви).
У процесі еволюції у безхребетних тварин поступово розвинулися структури, що полегшували газообмін: зябра, трахеї, легені.
Зябра мають безхребетні — мешканці водного середовища та деякі представники суходолу (мокриці, пальмові злодії).
Примітивні зябра є у деяких морських багатощетинкових червів.
Наприклад, у піскожила в середній частині тіла на спинному боці є 13 розгалужених пучків зябер.Зябра багатощетинкових червів — це тонкостінні листоподібні, перисті або кущисті зовнішні вирости тіла. Вони рясно пронизані капілярами, в яких і відбувається газообмін.
Зябра рака річкового — це тонкостінні перисті вирости шкірних покривів грудних кінцівок і бокових стінок головогрудей. Зябра розміщені в зябровій порожнині. Вони пронизані густою сіткою капілярів та надійно прикриті хітиновим панциром. Циркуляція води у зябровій порожнині забезпечується рухом особливого відростка другої пари нижніх щелеп (200 разів за хвилину). Свіжа вода, що омиває зябра, забирає з крові вуглекислий газ і насичує її киснем.
Трахейне і легеневе дихання характерне для наземних безхребетних.Трахеями дихають комахи, деякі павуки та багатоніжки.
Трахеї — це галузисті трубочки, що заходять всередину тіла. По них повітря проходить безпосередньо до всіх тканин і органів. Стінки трахей спіралеподібно потовщені, тому не сплющуються. Зовнішні отвори трахей називають дихальцями. Дихальця можуть відкриватися і закриватися.Легені — орган дихання деяких молюсків і павуків. Легеня — це порожнистий мішок, що з’єднується із зовнішнім середовищем та пронизаний густою сіткою капілярів.
Так регулюється надходження в них повітря. Окрім того, дихальця регулюють і втрати води через дихальну систему.
Легені безхребетних схожі з легенями хребетних, хоча їх ще не можна назвати справжніми легенями. У безхребетних немає спеціальних механізмів, що регулюють дихальні рухи — вдих і видих. Тобто вони не можуть значно і регулярно поповнювати запаси повітря в легені.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
• У процесі дихання складні речовини за наявності кисню розщеплюються на прості. При цьому вивільняється енергія, яка необхідна для процесів життєдіяльності: руху, росту тощо.
• Кишковопорожнинні, плоскі і круглі черви дихають всією поверхнею тіла.
• Орган дихання черв’яка дощового — шкіра.
• Зябра — орган дихання багатьох водних безхребетних.
• Орган дихання комах — трахеї.
• Орган дихання деяких молюсків і павуків — легені.
Объяснение: