Холодових рецепторів в організмі близько 250 тис, теплових — до 30 тис.
Объяснение:
ответ на украинском:
До терморецепторам, або температурним рецепторів відносяться два види нервових закінчень. Одні з них (колбочки Краузе) сприймають в основному холодові роздратування, а другі (тільця Руффіні) — теплові роздратування. Розміщені терморецепторів в шкірі, а також в слизовій оболонці носа, рота, гортані, стравоходу, шлунка і кишечника. За будовою терморецептори являють собою клубочки тонких нервових закінчень, які містяться в сполучнотканинних капсулах. Зміна зовнішньої температури дратує терморецептори шкіри і викликає в коркової частини аналізатора відчуття тепла або холоду. Внаслідок цього рефлекторно змінюється просвіт кровоносних судин шкіри, завдяки чому змінюється її кровопостачання і температура.
Холодових рецепторів в організмі близько 250 тис, теплових — до 30 тис.холодові рецептори розташовані на глибині 0,17 мм, а теплові — 0,3 мм від поверхні шкіри. Завдяки цьому теплові рецептори збуджуються відносно повільно, тоді як холодові реагують дуже швидко, як на роздратування з температурою нижче 18-20 ° С і на роздратування температурою вище 40-45 ° С (наприклад, ефект «гусячої шкіри» при зануренні тіла в гарячу воду ). Терморецептори постійно інформують організм про стан і зміну температури навколишнього середовища і є найважливішою ланкою в підтримці температури (термостазу) тіла.
Основные положения синтетической теории эволюции в общих чертах можно выразить следующим образом:
Материалом для эволюции служат наследственные изменения — мутации (как правило, генные) и их комбинации. Основным движущим фактором эволюции является естественный отбор, возникающий на основе борьбы за существование. Наименьшей единицей эволюции является популяция. Эволюция носит в большинстве случаев дивергентный характер, т. е. один таксон может стать предком нескольких дочерних таксонов. Эволюция носит постепенный и длительный характер. Видообразование как этап эволюционного процесса представляет собой последовательную смену одной временной популяции чередой последующих временных популяций. Вид состоит из множества соподчиненных, морфологически, физиологически, экологически, биохимически и генетически отличных, но репродуктивно не изолированных единиц — подвидов и популяций. Вид существует как целостное и замкнутое образование. Целостность вида поддерживается миграциями особей из одной популяции в другую, при которых наблюдается обмен аллелями («поток генов»), Макроэволюция на более высоком уровне, чем вид (род, семейство, отряд, класс и др.), идет путем микроэволюции. Согласно синтетической теории эволюции, не существует закономерностей макроэволюции, отличных от микроэволюции. Иными словами, для эволюции групп видов живых организмов характерны те же предпосылки и движущие силы, что и для микроэволюции. Любой реальный (а не сборный) таксон имеет монофилети-ческое происхождение. Эволюция имеет ненаправленный характер, т. е. не идет в направлении какой-либо конечной цели.
Холодових рецепторів в організмі близько 250 тис, теплових — до 30 тис.
Объяснение:
ответ на украинском:
До терморецепторам, або температурним рецепторів відносяться два види нервових закінчень. Одні з них (колбочки Краузе) сприймають в основному холодові роздратування, а другі (тільця Руффіні) — теплові роздратування. Розміщені терморецепторів в шкірі, а також в слизовій оболонці носа, рота, гортані, стравоходу, шлунка і кишечника. За будовою терморецептори являють собою клубочки тонких нервових закінчень, які містяться в сполучнотканинних капсулах. Зміна зовнішньої температури дратує терморецептори шкіри і викликає в коркової частини аналізатора відчуття тепла або холоду. Внаслідок цього рефлекторно змінюється просвіт кровоносних судин шкіри, завдяки чому змінюється її кровопостачання і температура.
Холодових рецепторів в організмі близько 250 тис, теплових — до 30 тис.холодові рецептори розташовані на глибині 0,17 мм, а теплові — 0,3 мм від поверхні шкіри. Завдяки цьому теплові рецептори збуджуються відносно повільно, тоді як холодові реагують дуже швидко, як на роздратування з температурою нижче 18-20 ° С і на роздратування температурою вище 40-45 ° С (наприклад, ефект «гусячої шкіри» при зануренні тіла в гарячу воду ). Терморецептори постійно інформують організм про стан і зміну температури навколишнього середовища і є найважливішою ланкою в підтримці температури (термостазу) тіла.
Материалом для эволюции служат наследственные изменения — мутации (как правило, генные) и их комбинации.
Основным движущим фактором эволюции является естественный отбор, возникающий на основе борьбы за существование.
Наименьшей единицей эволюции является популяция.
Эволюция носит в большинстве случаев дивергентный характер, т. е. один таксон может стать предком нескольких дочерних таксонов.
Эволюция носит постепенный и длительный характер. Видообразование как этап эволюционного процесса представляет собой последовательную смену одной временной популяции чередой последующих временных популяций.
Вид состоит из множества соподчиненных, морфологически, физиологически, экологически, биохимически и генетически отличных, но репродуктивно не изолированных единиц — подвидов и популяций.
Вид существует как целостное и замкнутое образование. Целостность вида поддерживается миграциями особей из одной популяции в другую, при которых наблюдается обмен аллелями («поток генов»),
Макроэволюция на более высоком уровне, чем вид (род, семейство, отряд, класс и др.), идет путем микроэволюции. Согласно синтетической теории эволюции, не существует закономерностей макроэволюции, отличных от микроэволюции. Иными словами, для эволюции групп видов живых организмов характерны те же предпосылки и движущие силы, что и для микроэволюции.
Любой реальный (а не сборный) таксон имеет монофилети-ческое происхождение.
Эволюция имеет ненаправленный характер, т. е. не идет в направлении какой-либо конечной цели.