Отношения между рысью и зайцем — это пример взаимодействия, которое обозначается 0 0– 0+ +– ++ 0 и носит название:  

комменсализм (квартирантство)

хищничество

нейтрализм

паразитизм

мутуализм

комменсализм (сотрапезничество)

аменсализм

комменсализм (нахлебничество)

протокооперация

 

Результат совместного существования для каждого из видов таков:

рысь — –+0.

Заяц — 0+–.

 

*Мы используем следующие обозначения:

(+) — вид получает преимущество (положительное воздействие);
(–) — вид испытывает отрицательное воздействие;
(0) — для вида нет ни вреда, ни пользы.

​

Скелет людини подібний за будовою до скелета ссавців. Однак у ході еволюції в його будові з'явилися специфічні особливості, пов'язані з прямоходінням, використанням верхніх кінцівок—рук, як знарядь праці, а також з прогресивним розвитком головного мозку. Тіло людини займає вертикальне положення і спирається тільки на нижні кінцівки. Хребет має 4 вигини: два вперед — шийний і поперековий, і два назад — грудний і крижовий. Завдяки цим вигинам хребет набув S-подібної форми, що забезпечило його пружність при ходьбі та пом'якшило поштовхи тіла. Тіла хребців збільшились за розмірами та масою, починаючи від шийного і закінчуючи крижовим відділом. Це пов'язано зі збільшенням навантаження на нижні відділи хребта. Вертикальне положення тіла, при якому внутрішні органи тиснуть своєю вагою в напрямку, протилежному грудині, привело до розвитку плоскої та широкої грудної клітки. Одна з найхарактерніших рис скелета людини — будова руки, що стала органом праці. Прогресивного розвитку зазнав перший великий палець, протиставлений іншим, а також диференціювання рухів пальців. За до кисті руки людина виконує різні дії — від найточніших маніпуляцій до сильних захватів.
Пояс нижніх кінцівок людини широкий, чашоподібний. Він є опорою для внутрішніх органів черевної порожнини. Кістки нижніх кінцівок більш масивні, довші й міцніші від кісток рук. Стопа та пальці ноги під час ходьби та бігу витримують вагу, пересувають тіло та зберігають рівновагу при зміні його положення. Пружні подушечки стопи та її склепіння пом'якшують поштовхи тіла під час ходіння, бігу, стрибків.

Если говорить об особенностях лесных трав, нельзя обойти вниманием тот тип леса, где они произрастают. Это связано с тем, что условия для их жизни напрямую зависят от древесного яруса, которому достается основное количество солнечного света, влаги, питания. Травянистым растениям приходится при к этим условиям, довольствуясь тем, что осталось.Характерным примером могут служить лиственные леса. С наступлением весны, когда на деревьях еще нет листьев, начинают очень быстро расти, развиваться ранние травы. Их называют эфемероидами. Это многолетники, у которых весь цикл развития происходит довольно быстро. Весной в лесу много света, так как еще нет листьев на деревьях. Почва хорошо увлажнена. Это позволяет растениям-эфемероидам успешно развиваться.Эпифиты - однолетние формы растений, также можно встретить в наших северных широтах. Это мхи, лишайники, произрастающие на стволах, старых ветвях деревьев. Также к эпифитам относят некоторые виды папоротников расти как на почве, так и древесных стволах.С наступлением лета, на деревьях появляется много листвы. Поэтому, освещенность значительно снижается. В этот период могут цвести, развиваться лишь только теневыносливые травы. Причем в хвойных, смешанных лесах влияние деревьев на травянистый ярус остается неизменным.Приходится более экономно испарять влагу, а также расходовать питательные вещества, в отличие от произрастающих на лугах и полянах.В лесах северных регионов чаще встречаются многолетние травянистые растения. Зато в лесных массивах Крыма, Кавказа чаще можно встретить однолетники, так как их семена в теплых климатических условиях этих лесов успевают хорошо прогреться, а потом вызреть.Нельзя не отметить и зимнезеленые лесные травы, которые зимуют, не сбрасывая зеленых листьев. Их побеги могут жить более года, сохраняясь до следующего весенне-летнего сезона. К таким растениям относят, к примеру, осоку волосистую или пальчатую, а также некоторые виды папоротников.