Поліпептид складається із 27 амінокислотних залишків. Визначте довжину та масу білка, довжину та масу гена, що кодує цей білок, час утворення даного білка.
Иглокожие являются очень своеобразными животными. Внешний вид ни схож вообще ни с чем. Со стороны можно подумать, что это цветок или морская звезда. Такое название они получили от древних греков. Данные животные всегда вызывали интерес у людей, ведь их внешний вид специфичен и своеобразен.
Зоологи относят этот вид к кишечножабреным или червям. Мнения расхожи, ведь и сами его представители крайне необычны. По своему строению иглокожие относятся к группе высокоорганизованным беспозвоночным животным. По подсчетам ученных их появление относится ко временам, когда жили динозавры. Останки постоянно находят в разных отложениях. Вид подразделяется на 5 тысяч подвидов.
Эти животные обитают только в морской воде. Живя на дне, они постоянно контактируют с другими свободноживущими организмами. Иногда можно увидеть редкие экземпляры. Они крепятся ко дну через небольшой стебель. Он является чем-то вроде продолжения самих животных.
Органы чувств располагаются на местах пяти вытянутых линий. Двухсторонняя симметрия этим организмам не передалась, что делает их даже немного уникальными. Внутреннее строение немного странное. У них есть скелет, находящийся в подкожном слое. Он состоит из пластинок, игл, и даже шипов. Материалом является известь. Последние легко появляются на поверхности тела. Особенностью такого вида является то, что вторичная полость формируется отдельно. Когда они развиваются, место гастропор или зарастет, или станет анальным отверстием. А рот в процессе формирования появляется заново!
Кровеносная система обычная для таких организмов. Органы дыхания в некоторых подвидах присутствуют. В некоторых их просто нет. Нервная система примитивная. Она располагается в коже и некоторых внутренних органах.
Внешнее строение будет напрямую зависеть от конкретных характеристик подвида. Снаружи на эпителии есть реснички. Именно они позволяют питаться иглокожим, и очищают организм от отходов жизнедеятельности. Покров содержит много различных желез. Они ядовиты и подсвечивают животное в темноте. Поэтому их цветом может быть даже ярко-оранжевый.
Как и тело морских ежей, элементы скелета защищают особь от внешнего воздействия. Известковые пластинки располагаются продольными рядами и сильно выдаются наружу при надобности.
Каждая мышца функционирует отдельно от другой. Мускулатура развита отлично и не дает иглокожим погибнуть в жестких условиях морского дна.
Річковий рак може і плавати. Річковий рак живе в прісній чистій воді річках, струмках і озерах. Вночі вони виповзають зі своїх укриттів в пошуках їжі. Річкові раки всеїдні. Їдять річкові раки і водорості. Довгі вусики служать раку органами дотику і нюху. Ось чому варений річковий рак завжди буває червоним.
2.ХРУЇЦ (ХРУЩ) ТРАВНЕВИЙ
У зовнішньому середовищі травневий жук орієнтується за до органів почуттів. Ці органи перебувають у нього на голові. У комах вони розвинені краще. У жука є органи дотику, нюху і зору. Довгі вусики грають у жука роль органів нюху. Переважно за до нюху, хрущі відшукують їжу.
Добре розвинене у хруща та зір. Опуклі очі поміщаються у нього з боків голови. Як і в раку, очі в хруща складні. Кожне око складається приблизно з 8000 окремих очок. У інших комах їх ще більше.
3.ОКУНЬ РІЧКОВИЙ
Очі окуня за своєю будовою дуже схожі з очима інших хребетних, в яких світло через рогівку та кришталик потрапляє на сітківку, де палички (клітини, що відповідають за чорно-білий зір) та колбочки (клітини, що відповідають за кольоровий зір) обробляють візуальну інформацію та передають сигнали на нейрони.
Головна принципова відмінність риб'ячого ока полягає в тому, що для фокусування на предметі риби не змінюють кривизну кришталика, а наближають або віддаляють його від рогівки. Структура сітківки варіює для риб залежно від місця їхнього мешкання: у глибоководних видів очі пристосовані для сприйняття світла переважно червоної частини спектру (завдякі максимальній для видимого світла довжині хвилі воно найменше віддзеркалюється товщею води), а риби, що живуть на мілководді, сприймають ширший спектр.
оловними механорецепторами риб є вухо, що функціонують як орган слуху та рівноваги, та органи бічної лінії. Внутрішнє вухо пластинозябрових (акул та скатів) та костистих риб складається з трьох напівкруглих каналів, розташованих в трьох взаємно-перпендикулярних площинах, та трьох камер, кожна з яких вміщує отоліт (камінець, що складається з карбонату кальцію), який тисне на відростки чутливих волосоподібних клітин, які в свою чергу передають сигнали до нейронів. Дві з трьох камер, саккула (Sacculus) та лагена (Lagena), функціонують як орган слуху. Вібрації з оточуючого середовища призводять до зміщення отолітів, рух яких волосовидні клітини перетворююь на сигнали, що сприймаються мозком риби як звук. Деякі види риб (наприклад, срібний карась та різні види сомів) мають комплекс кісточок, які називаються Вебберів апарат і з'єднують вухо з плавальним міхуром. Завдякі цій адаптації зовнішні вібрації посилюються плавальним міхуром, як резонатором. Отоліт в третій камері, утрікулі (Utriculus), забезпечує рибі орієнтацію в Коли цей порівняно важкий отоліт зміщується, оточуючі його чутливі волосовидні клітини генерують сигнали, що інтерпретуются як індикатор зміни положення тіла.
Сенсорні волоскові клітини в напівкруглих каналах дозволяють рибам відчувати швидкість власного руху. Замість отоліту, в цих каналах міститься гель. Коли рідина, що називається ендолімфою, зміщується в цих напівкруглих каналах завдяки зміні прискорення риби в процесі руху, ендолімфа завдає тиск на гель, і це стимулює волосоподібні клітини. Три напівкруглих канали кожного з органів слуху розташовані під такими кутами, щоб відчувати вертикальне, бокове та осьове зміщення.
Иглокожие являются очень своеобразными животными. Внешний вид ни схож вообще ни с чем. Со стороны можно подумать, что это цветок или морская звезда. Такое название они получили от древних греков. Данные животные всегда вызывали интерес у людей, ведь их внешний вид специфичен и своеобразен.
Зоологи относят этот вид к кишечножабреным или червям. Мнения расхожи, ведь и сами его представители крайне необычны. По своему строению иглокожие относятся к группе высокоорганизованным беспозвоночным животным. По подсчетам ученных их появление относится ко временам, когда жили динозавры. Останки постоянно находят в разных отложениях. Вид подразделяется на 5 тысяч подвидов.
Эти животные обитают только в морской воде. Живя на дне, они постоянно контактируют с другими свободноживущими организмами. Иногда можно увидеть редкие экземпляры. Они крепятся ко дну через небольшой стебель. Он является чем-то вроде продолжения самих животных.
Органы чувств располагаются на местах пяти вытянутых линий. Двухсторонняя симметрия этим организмам не передалась, что делает их даже немного уникальными. Внутреннее строение немного странное. У них есть скелет, находящийся в подкожном слое. Он состоит из пластинок, игл, и даже шипов. Материалом является известь. Последние легко появляются на поверхности тела. Особенностью такого вида является то, что вторичная полость формируется отдельно. Когда они развиваются, место гастропор или зарастет, или станет анальным отверстием. А рот в процессе формирования появляется заново!
Кровеносная система обычная для таких организмов. Органы дыхания в некоторых подвидах присутствуют. В некоторых их просто нет. Нервная система примитивная. Она располагается в коже и некоторых внутренних органах.
Внешнее строение будет напрямую зависеть от конкретных характеристик подвида. Снаружи на эпителии есть реснички. Именно они позволяют питаться иглокожим, и очищают организм от отходов жизнедеятельности. Покров содержит много различных желез. Они ядовиты и подсвечивают животное в темноте. Поэтому их цветом может быть даже ярко-оранжевый.
Как и тело морских ежей, элементы скелета защищают особь от внешнего воздействия. Известковые пластинки располагаются продольными рядами и сильно выдаются наружу при надобности.
Каждая мышца функционирует отдельно от другой. Мускулатура развита отлично и не дает иглокожим погибнуть в жестких условиях морского дна.
Объяснение:
1.РАК РІЧКОВИЙ
Річковий рак може і плавати. Річковий рак живе в прісній чистій воді річках, струмках і озерах. Вночі вони виповзають зі своїх укриттів в пошуках їжі. Річкові раки всеїдні. Їдять річкові раки і водорості. Довгі вусики служать раку органами дотику і нюху. Ось чому варений річковий рак завжди буває червоним.
2.ХРУЇЦ (ХРУЩ) ТРАВНЕВИЙ
У зовнішньому середовищі травневий жук орієнтується за до органів почуттів. Ці органи перебувають у нього на голові. У комах вони розвинені краще. У жука є органи дотику, нюху і зору. Довгі вусики грають у жука роль органів нюху. Переважно за до нюху, хрущі відшукують їжу.
Добре розвинене у хруща та зір. Опуклі очі поміщаються у нього з боків голови. Як і в раку, очі в хруща складні. Кожне око складається приблизно з 8000 окремих очок. У інших комах їх ще більше.
3.ОКУНЬ РІЧКОВИЙ
Очі окуня за своєю будовою дуже схожі з очима інших хребетних, в яких світло через рогівку та кришталик потрапляє на сітківку, де палички (клітини, що відповідають за чорно-білий зір) та колбочки (клітини, що відповідають за кольоровий зір) обробляють візуальну інформацію та передають сигнали на нейрони.
Головна принципова відмінність риб'ячого ока полягає в тому, що для фокусування на предметі риби не змінюють кривизну кришталика, а наближають або віддаляють його від рогівки. Структура сітківки варіює для риб залежно від місця їхнього мешкання: у глибоководних видів очі пристосовані для сприйняття світла переважно червоної частини спектру (завдякі максимальній для видимого світла довжині хвилі воно найменше віддзеркалюється товщею води), а риби, що живуть на мілководді, сприймають ширший спектр.
оловними механорецепторами риб є вухо, що функціонують як орган слуху та рівноваги, та органи бічної лінії. Внутрішнє вухо пластинозябрових (акул та скатів) та костистих риб складається з трьох напівкруглих каналів, розташованих в трьох взаємно-перпендикулярних площинах, та трьох камер, кожна з яких вміщує отоліт (камінець, що складається з карбонату кальцію), який тисне на відростки чутливих волосоподібних клітин, які в свою чергу передають сигнали до нейронів. Дві з трьох камер, саккула (Sacculus) та лагена (Lagena), функціонують як орган слуху. Вібрації з оточуючого середовища призводять до зміщення отолітів, рух яких волосовидні клітини перетворююь на сигнали, що сприймаються мозком риби як звук. Деякі види риб (наприклад, срібний карась та різні види сомів) мають комплекс кісточок, які називаються Вебберів апарат і з'єднують вухо з плавальним міхуром. Завдякі цій адаптації зовнішні вібрації посилюються плавальним міхуром, як резонатором. Отоліт в третій камері, утрікулі (Utriculus), забезпечує рибі орієнтацію в Коли цей порівняно важкий отоліт зміщується, оточуючі його чутливі волосовидні клітини генерують сигнали, що інтерпретуются як індикатор зміни положення тіла.
Сенсорні волоскові клітини в напівкруглих каналах дозволяють рибам відчувати швидкість власного руху. Замість отоліту, в цих каналах міститься гель. Коли рідина, що називається ендолімфою, зміщується в цих напівкруглих каналах завдяки зміні прискорення риби в процесі руху, ендолімфа завдає тиск на гель, і це стимулює волосоподібні клітини. Три напівкруглих канали кожного з органів слуху розташовані під такими кутами, щоб відчувати вертикальне, бокове та осьове зміщення.
Объяснение: