Порівняйте механізми успадкування соматичних і генеративних (у статевих клітинах)мутацій. У чому полягає їхнє біологічне значення для окремого організму та виду в цілому?

Форма крил, швидше. Сформувалася вона в боротьбі за виживання В ситуації, коли та або інша ознака працює на виживання, він розвивається шляхом природного відбору .. Мімікрія у метеликів часто виражається у подібності з неїстівними для хижаків предметами навколишнього середовища: листям, паличками, корою, екскрементами птахів.(Шотландські вчені довели, що такий тип тваринного маскараду ховає об'єкт більш ефективно, ніж проста маскування.) Це досягається як особливостями форми та забарвлення, так і відповідним поведеніем.У багатьох тропічних німфалід можна гати на крилах дивно точне копіювання забарвлення сухих або живих листів, їх контуру, жилкування, а іноді й крапельок роси на них. Подібність з листом метелики Калліми зростає завдяки тому, що вершина її переднього крила загострена, а заднє крило має невеликий, що імітує черешок листа хвостик, яким сидить зі складеними крилами метелик стосується гілочки. Вражаюче, що і своєю поведінкою каллима імітує лист: швидко ковзнувши з гілки вниз по спіралі, немов падаючий лист, на землі вона відразу складає крила і схиляється на бік, спираючись при цьому на хвостик-«черешок»

С точки зрения эволюции, половое размножение является самым продвинутым типом размножения, так как получившаяся особь будет иметь признаки как одного из родителей, так и другого. Это позволяет обеспечивать смену наследственной информации в поколении, благодаря чему особи будут получаться более адаптированными. Со временем, если окружающая среда будет меняться, то и большинство особей будут приобретать при к новым условиям. Эти при в дальнейшем закрепляются в виде с полового размножения. Чем больше новых признаков будет закреплено, тем быстрее будет идти процесс эволюции. А при бесполом размножении все особи получаются как одно, поэтому процесс адаптации может и не произойти - если изменится климат, то все амёбы сразу же погибнут, так как имеют один генотип, а вероятность того, что они выживут, при и тем самым дадут ход эволюции крайне мала.

К тому же процесс эволюции ускоряют и мутации. Различают как отрицательные мутации, как например болезни, приводящие к ранней или незамедлительной смерти живых организмов, так и положительных, когда каким-то образом в ходе эмбрионального развития происходит мутация и появляется необходимый для эволюции признак. Он уже вреда не несёт, и в дальнейшем в ходе полового размножения сможет генеалогически замениться.

Стоит учитывать, что всё вышесказанное происходит не за один день, не за один год и даже не за один век. Чтобы все признаки закрепились и присутствовали у большинства особей одного вида, нужны тысячи лет.