Папоротниковидные. Травянистая, либо деревянистая форма жизни. Высокая устойчивость к переувлажнению. Строение папоротниковидных: состоит из листовых пластинок, черешка, видоизмененного побега и корней (вегетативного и придаточного), листья у папоротника - это вайи. Моховидные. Многолетние растения, обитающие в местах повышенной влажности. Тело мха состоит из стебля, листьев и ризоидов (что является лишь креплением, одним словом, альтернатива корню, но не являющаяся им). В отличии от папоротниковидных, хвощевидных и плауновидных - мхи низкорослы. Хвощевидные - многолетние, травянистые растения, обитающие в широколиственных лесах, влажных лугах и в болотах. Строение: стебль, листья, КОРЕНЬ (чего нет у мхов), однако он представляет из себя корневище и тонкие придаточные корни. Плауновидные - многолетние, травянистые, вечнозеленые растения, обитающие в хвойных и смешанных лесах. Состоит из стебля, корня, и листьев. Папоротниковидные, хвощевидные и плауновидные схожи по строению, и наличию корня, которого нет у моховидных. Схожи все эти отделы по своему стремлению и месту жительства - влажные районы.
Лишайники — це особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників.
Від Інших організмів, у тому числі й від окремих грибів І водоростей, вони відрізняються за формою, будовою, характером обміну речовин, наявністю лишайникових речовин розмноження, повільним ростом (від 1 до 8 мм за рік).
Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці — гіфів і розміщених між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний і гетеромерний (мал. 1, б, г). На поперечному перерізі лишайника гомеомерного типу видно, що слань утворена хаотично переплетеними гіфами гриба, поміж якими розкидані окремі клітини або нитки водоростей. Ці лишайники утворюють групу, відому під назвою слизистих лишайників, оскільки водорості виділяють слиз, в який вкраплені клітини гриба і водорості.
У лишайнику гетеромєрного типу клітини водоростей зосереджені в одному шарі, який називають готдшльним шаром. Під ним знаходиться серцевина, що складається з пухко розміщених ниток гриба. Зовнішніми шарами лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називають кірковими шарами. За до грибних ниток, що відходять від нижньої кори, лишайник прикріплюється до субстрату, на якому росте. У деяких лишайників нижньої кори немає і він зростається Із субстратом гіфами серцевини.
Водоростевий компонент лишайника (фікобюнт) представлений синьозеленими, зеленими, жовтозеленими і бурими водоростями. Представники 28 родів цих відділів.
Мал. 1. Лишайники: а — поперечний переріз; б — загальний вигляд; в — початкова стадія утворення соредп листуватого лишайника пармелп; г — поперечний переріз гомеомерного лишайника; д — накипний лишайник на корі дерева; е — кущистий лишайник — ягель; є — кущистий бородатий лишайник; 1 — верхній кірковий шар; 2 — гонідіальний шар; 3 — серцевинний шар з гіфів; 4 — нижній кірковий шар водоростей вступають у симбіоз з грибами.
Моховидные. Многолетние растения, обитающие в местах повышенной влажности. Тело мха состоит из стебля, листьев и ризоидов (что является лишь креплением, одним словом, альтернатива корню, но не являющаяся им). В отличии от папоротниковидных, хвощевидных и плауновидных - мхи низкорослы.
Хвощевидные - многолетние, травянистые растения, обитающие в широколиственных лесах, влажных лугах и в болотах. Строение: стебль, листья, КОРЕНЬ (чего нет у мхов), однако он представляет из себя корневище и тонкие придаточные корни.
Плауновидные - многолетние, травянистые, вечнозеленые растения, обитающие в хвойных и смешанных лесах. Состоит из стебля, корня, и листьев.
Папоротниковидные, хвощевидные и плауновидные схожи по строению, и наличию корня, которого нет у моховидных.
Схожи все эти отделы по своему стремлению и месту жительства - влажные районы.
Лишайники — це особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників.
Від Інших організмів, у тому числі й від окремих грибів І водоростей, вони відрізняються за формою, будовою, характером обміну речовин, наявністю лишайникових речовин розмноження, повільним ростом (від 1 до 8 мм за рік).
Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці — гіфів і розміщених між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний і гетеромерний (мал. 1, б, г). На поперечному перерізі лишайника гомеомерного типу видно, що слань утворена хаотично переплетеними гіфами гриба, поміж якими розкидані окремі клітини або нитки водоростей. Ці лишайники утворюють групу, відому під назвою слизистих лишайників, оскільки водорості виділяють слиз, в який вкраплені клітини гриба і водорості.
У лишайнику гетеромєрного типу клітини водоростей зосереджені в одному шарі, який називають готдшльним шаром. Під ним знаходиться серцевина, що складається з пухко розміщених ниток гриба. Зовнішніми шарами лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називають кірковими шарами. За до грибних ниток, що відходять від нижньої кори, лишайник прикріплюється до субстрату, на якому росте. У деяких лишайників нижньої кори немає і він зростається Із субстратом гіфами серцевини.
Водоростевий компонент лишайника (фікобюнт) представлений синьозеленими, зеленими, жовтозеленими і бурими водоростями. Представники 28 родів цих відділів.
Мал. 1. Лишайники: а — поперечний переріз; б — загальний вигляд; в — початкова стадія утворення соредп листуватого лишайника пармелп; г — поперечний переріз гомеомерного лишайника; д — накипний лишайник на корі дерева; е — кущистий лишайник — ягель; є — кущистий бородатий лишайник; 1 — верхній кірковий шар; 2 — гонідіальний шар; 3 — серцевинний шар з гіфів; 4 — нижній кірковий шар водоростей вступають у симбіоз з грибами.
Объяснение:
отметь как лучший результат