В обонятельной зоне слизистой оболочки носа находятся нейроэпители-алъные веретенообразные обонятельные клетки, представляющие собой хеморецепторы. От этих клеток отходят обонятельные волокна (fila olfactoria), проникающие через lamina cribrosa в полость черепа к обонятельной луковице, где образуются синапсы с дендритами клеток обонятельного тракта (обонятельный нерв). Коньковая извилина (gyms hippocampi) представляет собой первичный центр обоняния. Кора аммонова рога и передняя перфоративная субстанция являются высшим корковым центром обоняния.
Обонятельная функция носа
Обонятельная функция обеспечивается обонятельной зоной слизистой оболочки носа, в которой находятся обонятельные клетки. Непосредственным раздражителе обонятельного рецептора являются молекулы пахучего вещества - одоривекторы (М =17- 2000)
Загалом симптоми цих двох захворювань дуже й дуже схожі. В обох випадках відмічається доволі виражений інтоксикаційний синдром (головний біль, озноб, підвищення температури тіла, втрата аппетиту), поява сильного болю у горлі, наявність змін на мигдаликах (їх суттєве почервоніння або поява білуватого нальоту).
Зазвичай при дифтерії характер нальоту дещо більш розповсюджений. В окремих випадках можливо виникнення проблем з диханням при розповсюдженій дифтерії, що виникають внаслідок того, що збільшені мигдалики перекривають вхід до дихальних шляхів.
Окрім того, через те, що дифтерію викликає специфічний збудник (зазвичай це коренебактерія дифтерії), що проявляє виражені кардіотоксичні, нефротоксичні та нейротоксичні властивості, при ній будуть відмічатися симптоми ураження цих органів. Ангіни зазвичай протікають без таких суттєвих симптомів ураження серцево-судинної системи, нирок та нервової системи.
Гарним зрозуміти, чи пацієнт хворий на ангіну, чи на дифтерію є спроба зняти шпателем частину нальоту. Якщо він відходить важко і під ним проступають краплинки крові - то, вірогідніше за все - це дифтерія. Потрібно пам'ятати про те, що лікування дифтерії, особливо її розповсюджених форм, часто-густо потребує використання специфічної протидифтерійної сировотки та анатоксину.
В обонятельной зоне слизистой оболочки носа находятся нейроэпители-алъные веретенообразные обонятельные клетки, представляющие собой хеморецепторы. От этих клеток отходят обонятельные волокна (fila olfactoria), проникающие через lamina cribrosa в полость черепа к обонятельной луковице, где образуются синапсы с дендритами клеток обонятельного тракта (обонятельный нерв). Коньковая извилина (gyms hippocampi) представляет собой первичный центр обоняния. Кора аммонова рога и передняя перфоративная субстанция являются высшим корковым центром обоняния.
Обонятельная функция носа
Обонятельная функция обеспечивается обонятельной зоной слизистой оболочки носа, в которой находятся обонятельные клетки. Непосредственным раздражителе обонятельного рецептора являются молекулы пахучего вещества - одоривекторы (М =17- 2000)
Загалом симптоми цих двох захворювань дуже й дуже схожі. В обох випадках відмічається доволі виражений інтоксикаційний синдром (головний біль, озноб, підвищення температури тіла, втрата аппетиту), поява сильного болю у горлі, наявність змін на мигдаликах (їх суттєве почервоніння або поява білуватого нальоту).
Зазвичай при дифтерії характер нальоту дещо більш розповсюджений. В окремих випадках можливо виникнення проблем з диханням при розповсюдженій дифтерії, що виникають внаслідок того, що збільшені мигдалики перекривають вхід до дихальних шляхів.
Окрім того, через те, що дифтерію викликає специфічний збудник (зазвичай це коренебактерія дифтерії), що проявляє виражені кардіотоксичні, нефротоксичні та нейротоксичні властивості, при ній будуть відмічатися симптоми ураження цих органів. Ангіни зазвичай протікають без таких суттєвих симптомів ураження серцево-судинної системи, нирок та нервової системи.
Гарним зрозуміти, чи пацієнт хворий на ангіну, чи на дифтерію є спроба зняти шпателем частину нальоту. Якщо він відходить важко і під ним проступають краплинки крові - то, вірогідніше за все - це дифтерія. Потрібно пам'ятати про те, що лікування дифтерії, особливо її розповсюджених форм, часто-густо потребує використання специфічної протидифтерійної сировотки та анатоксину.