Одноклітинні організми – це організми, які складаються лише з однієї клітини, у якій здійснюються всі необхідні життєві функції, притаманні багатоклітинним організмам. Ці організми зустрічаються серед прокаріотів (бактерії, ціанобактерії, архебактерії) і серед основних царств еукаріотів. Є одноклітинні тварини (наприклад, амеба-протей, евглена зелена, інфузорія-туфелька), одноклітинні рослини (наприклад, зелені водорості хламідомонада і хлорела, діатомові водорості), одноклітинні гриби (мукор, дріжджі). Одноклітинні організми, зазвичай, мають малі розміри, тобто є мікроорганізмами. Проте деякі одноклітинні тварини видимі неозброєним оком, а деякі багатоклітинні організми мікроскопічні. Одноклітинними були перші організми на Землі, але багатоклітинність у процесі еволюції незалежно розвивалася кілька разів. Клітини одноклітинних організмів поєднують властивості і клітини, і самостійного організму. Тому вони мають більші розміри, аніж клітини багатоклітинних організмів.
Колоніальні організми – це організми, які складаються з багатьох клітин одного чи декількох типів, що функціонують незалежно одна від одної. До колоніальних організмів належать колоніальні джгутикові (наприклад, вольвокс, евдоріна), колоніальні інфузорії (зоотамнії), колоніальні кишковопорожнинні (сифонофора, коралові поліпи) та ін. Колоніальними є організми, у яких особини дочірніх поколінь за безстатевого розмноження залишаються поєднаними з материнським організмом, утворюючи більш-менш складне поєднання – колонію. У рослинних джгутикових (евдоріна, гоніум) клітини колонії поєднуються між собою драглистою речовиною. А в колоній вольвокса окремі клітини не повністю ізольовані одна від одної, а пов'язані між собою тонкими цитоплазматичними містками. В інших, складніше організованих колоніях окремі особини можуть займати певне місце і виконувати спеціальні функції, важливі для всієї колонії. Наприклад, у сифонофор кожна колонія складається з видозмінених поліпів та медуз, які морфологічно та функціонально спеціалізовані. Взаємна інтеграція та спеціалізація, при цьому, досягає такої глибини, що колонія набуває рис єдиного організму.
2. Нуклеотидную последовательность транскрибируемой и смысловой цепей ДНК также определяем по принципу комплементарности:
5’ − ГЦГАГГЦГТТЦТГЦТ − 3’
3’ − ЦГЦТЦЦГЦААГАЦГА − 5’.
3. По таблице генетического кода и кодонам иРНК находим последовательность аминокислот в пептиде:
Ала-Арг-Арг-Сер-Ала
1. По принципу комплементарности определяем последовательность иРНК на основе антикодонов тРНК, но сначала ориентируем антикодоны тРНК (3’→ 5’) так, чтобы они присоединялись к иРНК антипараллельно (по условию антикодоны тРНК даны в ориентации 5’→ 3’: ЦГЦ, ЦЦУ, АЦГ, АГА, АГЦ)
2. Нуклеотидную последовательность транскрибируемой и смысловой цепей ДНК также определяем по принципу комплементарности (на основе найденной иРНК по принципу комплементарности строим транскрибируемую ДНК, затем на её основе находим смысловую. В молекулярной генетике принято смысловую ДНК писать сверху, транскрибируему - снизу):
5’ − ГЦГ-АГГ-ЦГТ-ТЦТ-ГЦТ − 3’
3’ − ЦГЦ-ТЦЦ-ГЦА-АГА-ЦГА − 5’
3. По таблице генетического кода и кодонам иРНК находим последовательность аминокислот в пептиде:
Одноклітинні організми – це організми, які складаються лише з однієї клітини, у якій здійснюються всі необхідні життєві функції, притаманні багатоклітинним організмам. Ці організми зустрічаються серед прокаріотів (бактерії, ціанобактерії, архебактерії) і серед основних царств еукаріотів. Є одноклітинні тварини (наприклад, амеба-протей, евглена зелена, інфузорія-туфелька), одноклітинні рослини (наприклад, зелені водорості хламідомонада і хлорела, діатомові водорості), одноклітинні гриби (мукор, дріжджі). Одноклітинні організми, зазвичай, мають малі розміри, тобто є мікроорганізмами. Проте деякі одноклітинні тварини видимі неозброєним оком, а деякі багатоклітинні організми мікроскопічні. Одноклітинними були перші організми на Землі, але багатоклітинність у процесі еволюції незалежно розвивалася кілька разів. Клітини одноклітинних організмів поєднують властивості і клітини, і самостійного організму. Тому вони мають більші розміри, аніж клітини багатоклітинних організмів.
Колоніальні організми – це організми, які складаються з багатьох клітин одного чи декількох типів, що функціонують незалежно одна від одної. До колоніальних організмів належать колоніальні джгутикові (наприклад, вольвокс, евдоріна), колоніальні інфузорії (зоотамнії), колоніальні кишковопорожнинні (сифонофора, коралові поліпи) та ін. Колоніальними є організми, у яких особини дочірніх поколінь за безстатевого розмноження залишаються поєднаними з материнським організмом, утворюючи більш-менш складне поєднання – колонію. У рослинних джгутикових (евдоріна, гоніум) клітини колонії поєднуються між собою драглистою речовиною. А в колоній вольвокса окремі клітини не повністю ізольовані одна від одної, а пов'язані між собою тонкими цитоплазматичними містками. В інших, складніше організованих колоніях окремі особини можуть займати певне місце і виконувати спеціальні функції, важливі для всієї колонії. Наприклад, у сифонофор кожна колонія складається з видозмінених поліпів та медуз, які морфологічно та функціонально спеціалізовані. Взаємна інтеграція та спеціалізація, при цьому, досягає такої глибини, що колонія набуває рис єдиного організму.
Объяснение:
ответ: 1. По принципу комплементарности определяем последовательность иРНК: 5’— ГЦГАГГЦГУУЦУГЦУ - 3’;
2. Нуклеотидную последовательность транскрибируемой и смысловой цепей ДНК также определяем по принципу комплементарности:
5’ − ГЦГАГГЦГТТЦТГЦТ − 3’
3’ − ЦГЦТЦЦГЦААГАЦГА − 5’.
3. По таблице генетического кода и кодонам иРНК находим последовательность аминокислот в пептиде:
Ала-Арг-Арг-Сер-Ала
1. По принципу комплементарности определяем последовательность иРНК на основе антикодонов тРНК, но сначала ориентируем антикодоны тРНК (3’→ 5’) так, чтобы они присоединялись к иРНК антипараллельно (по условию антикодоны тРНК даны в ориентации 5’→ 3’: ЦГЦ, ЦЦУ, АЦГ, АГА, АГЦ)
тРНК: 3’ЦГЦ 5’, 3’УЦЦ 5’, 3’ГЦА 5’, 3’АГА 5’, 3’ЦГА 5’
иРНК: 5’— ГЦГ-АГГ-ЦГУ-УЦУ-ГЦУ - 3’
2. Нуклеотидную последовательность транскрибируемой и смысловой цепей ДНК также определяем по принципу комплементарности (на основе найденной иРНК по принципу комплементарности строим транскрибируемую ДНК, затем на её основе находим смысловую. В молекулярной генетике принято смысловую ДНК писать сверху, транскрибируему - снизу):
5’ − ГЦГ-АГГ-ЦГТ-ТЦТ-ГЦТ − 3’
3’ − ЦГЦ-ТЦЦ-ГЦА-АГА-ЦГА − 5’
3. По таблице генетического кода и кодонам иРНК находим последовательность аминокислот в пептиде:
иРНК: 5’- ГЦГ-АГГ-ЦГУ-УЦУ-ГЦУ - 3’
белок: Ала-Арг-Арг-Сер-Ала
Объяснение: