Біологія людини. її складові частини біологія людини – це наука про будову, процеси життєдіяльності, розвиток, походження, еволюцію та ічне розселення людей. науки, що вивчають біологію людини, можна поділити на дві групи: теоретичні та прикладні. теоретичні біологічні науки: цитологія, гістологія, анатомія, фізіологія, генетика, біохімія, біофізика. прикладні: медицина, гігієна, валеологія, екологія. анатомія – наука про будову організму й усіх його органів. термін анатомія походить від давньогрецького анатоме – розтинання. це пояснюється тим, що першим і основним методом дослідження людини був метод розтинання трупів. фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму в цілому, його органів, тканин, клітин, виявляє причини, механізми і закономірності життєдіяльності організму. генетика – наука, що вивчає процеси спадковості та мінливості організмів, зокрема механізми передачі спадкової інформації, вади розвитку людини, спричинені її порушеннями. антропологія – наукова дисципліна, що досліджує походження й еволюцію людини як особливого соціально-біологічного виду, утворення людських рас. екологія людини – дослідження впливу на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища. гігієна – наука про здоров’я та його збереження. гігієна – галузь медицини, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров’я людини. термін гігієна походить від грецького гігієнос – цілющий, той, що приносить здоров’я. знання гігієни та застосування на практиці цих знань є людині зміцнити свій організм, загартувати його, вберегти від різних захворювань, стати фізично розвиненою, здоровою, здатною до будь-якої праці. на організм людини діють безперервно змінювані фактори навколишнього середовища. проте ці зміни не викликають захворювання, бо організм людини пристосовується до них. між організмом і зовнішнім середовищем існує функціональна рівновага. захворювання виникає лише тоді, коли ця рівновага порушується, тобто на людину діють фактори навколишнього середовища, незвичні по силі і якості. людина не тільки піддається впливові факторів і умов зовнішнього середовища. вона здатна сама впливати на нього з метою поліпшення умов праці, живлення, побуту та створення відповідних умов для збереження здоров’я.
Природное сообщество, которое сложилось на определенной территории, представляющее собой совокупность живых организмов и абиогенной среды называется биогеоценозом. Биогеоценоз также является биосистемой как организм, однако иного, более высокого уровня. Если в организме взаимодействуют различные органы и системы органов, то в биогеоценозе — различные виды живых организмов. У каждого вида в биогеоценозе есть свои функции, поэтому нарушение видового состава может приводить к гибели биогеоценозов.
В биогеоценозе выделяют четыре звена:
1) Неорганические вещества и энергия солнца.
2) Автотрофы — это растения. Они запасают солнечную энергию, синтезируя органические вещества из неорганических.
3) Гетеротрофы — это животные и грибы. Они потребляют готовые органические вещества и используют накопленную в них энергию.
4) Сапрофиты — это бактерии, грибы и животные. Они тоже гетеротрофы, но питаются остатками организмов или мертвыми организмами. Они разлагают органические вещества до неорганических. Таким образом завершают круговорот веществ и поток энергии.
Понятие экосистемы почти идентично понятию биогеоценоза. Однако считается, что оно более узкое, обращенное внутрь биогеоценоза. Когда говорят об экосистеме, то подразумевают взаимодействие между отдельными организмами или организмами и абиогенной средой. Рассматривают взаимодействия внутри биогеоценоза. Когда же говорят о биогеоценозе, то обращают внимание на его взаимодействие с другими биогеоценозами.
Растения играют в экосистемах существенную роль. Можно сказать, они формируют экосистему. Они не только синтезируют органические вещества, но и определяют внешний вид, условия среды обитания, определяют видовой состав других организмов.
Природное сообщество, которое сложилось на определенной территории, представляющее собой совокупность живых организмов и абиогенной среды называется биогеоценозом. Биогеоценоз также является биосистемой как организм, однако иного, более высокого уровня. Если в организме взаимодействуют различные органы и системы органов, то в биогеоценозе — различные виды живых организмов. У каждого вида в биогеоценозе есть свои функции, поэтому нарушение видового состава может приводить к гибели биогеоценозов.
В биогеоценозе выделяют четыре звена:
1) Неорганические вещества и энергия солнца.
2) Автотрофы — это растения. Они запасают солнечную энергию, синтезируя органические вещества из неорганических.
3) Гетеротрофы — это животные и грибы. Они потребляют готовые органические вещества и используют накопленную в них энергию.
4) Сапрофиты — это бактерии, грибы и животные. Они тоже гетеротрофы, но питаются остатками организмов или мертвыми организмами. Они разлагают органические вещества до неорганических. Таким образом завершают круговорот веществ и поток энергии.
Понятие экосистемы почти идентично понятию биогеоценоза. Однако считается, что оно более узкое, обращенное внутрь биогеоценоза. Когда говорят об экосистеме, то подразумевают взаимодействие между отдельными организмами или организмами и абиогенной средой. Рассматривают взаимодействия внутри биогеоценоза. Когда же говорят о биогеоценозе, то обращают внимание на его взаимодействие с другими биогеоценозами.
Растения играют в экосистемах существенную роль. Можно сказать, они формируют экосистему. Они не только синтезируют органические вещества, но и определяют внешний вид, условия среды обитания, определяют видовой состав других организмов.