Рассчитай, сколько энергии поступает на 2-й трофический уровень трофической цепи листовой опад — дождевой червь — землеройка — лисица, при условии, что её общее количество на 1-м уровне составляло 600 единиц.
Мейоз — это деления клеток, в результате которого из одной диплоидной материнской клетки образуются четыре гаплоидные дочерние клетки.
Подготовка клетки к мейозу происходит в интерфазу: удваивается ДНК, накапливается АТФ, синтезируются белки веретена деления.
Мейоз включает два следующих друг за другом деления
Первое деление мейоза (мейоз I) приводит к уменьшению хромосомного набора и называется редукционным. Оно включает четыре фазы.
Профаза I
Происходит скручивание молекул ДНК и образование хромосом. Каждая хромосома состоит из двух гомологичных хроматид — 2n4c.
Гомологичные (парные) хромосомы сближаются и скручиваются, т. е. происходит конъюгация хромосом.
Затем гомологичные хромосомы начинают расходиться.
При этом образуются перекрёсты и происходит кроссинговер — обмен участками между гомологичными хромосомами.
Растворяется ядерная оболочка.
Разрушаются ядрышки.
Формируется веретено деления.
Метафаза I
Спирилизация хромосом достигает максимума.
Пары гомологичных хромосом (четыре хроматиды) выстраиваются по экватору клетки.
Образуется метафазная пластинка.
Каждая хромосома соединена с нитями веретена деления.
Хромосомный набор клетки — 2n4c.
Анафаза 1
Гомологичные хромосомы, состоящие из двух хроматид, отходят друг от друга.
Нити веретена деления растягивают хромосомы к полюсам клетки.
Из каждой пары гомологичных хромосом к полюсам попадает только одна.
Происходит редукция — уменьшение числа хромосом вдвое.
У полюсов клетки оказываются гаплоидные наборы хромосом, состоящих из двух хроматид.
Хромосомный набор к концу анафазы: у полюсов — 1n2c, в клетке — 2n4c.
Телофаза I
Происходит формирование ядер.
Делится цитоплазма.
Образуются две клетки с гаплоидным набором хромосом.
Каждая хромосома состоит из двух хроматид.
Хромосомный набор каждой из образовавшихся клеток — 1n2c.
Через короткий промежуток времени начинается второе деление мейоза. В это время не происходит удвоения ДНК. Делятся две гаплоидные клетки, которые образовались в результате первого деления.
Объяснение:
Профаза II
Ядерные оболочки разрушаются.
Хромосомы располагаются беспорядочно в цитоплазме.
Формируется веретено деления.
Хромосомный набор клетки — 1n2c.
Метафаза II
Хромосомы располагаются в экваториальной плоскости.
Каждая хромосома состоит из двух хроматид.
К каждой хроматиде прикреплены нити веретена деления.
Хромосомный набор клетки — 1n2c.
Анафаза II
Нити веретена деления оттягивают сестринские хроматиды к полюсам.
Хроматиды становятся самостоятельными хромосомами.
Дочерние хромосомы направляются к полюсам клетки.
Хромосомный набор у каждого полюса — 1n1c (в клетке — 2n2c).
Телофаза II
Формируются ядра.
Делится цитоплазма.
Образуются четыре гаплоидные клетки — 1n1c.
Хромосомные наборы образовавшихся клеток не идентичны.
Значение мейоза
Образовавшиеся в результате мейоза клетки различаются своими хромосомными наборами, что обеспечивает разнообразие живых организмов.
Число хромосом при мейозе уменьшается в два раза, что необходимо при половом размножении. Процесс оплодотворения опять восстанавливает в зиготе диплоидный набор хромосом.
Відкриття груп крові належить вченим Карлові Ландштейнеру та Яну Янському. Саме вони встановили, що люди за біологічними властивостями крові поділяються на 4 групи. Належність до певної групи крові — це властивість вроджена і незмінна.
Наша кров, грубо кажучи, складається із плазми (розчину) і формених елементів — клітин, або "тілець". На червоних кров’яних тільцях — еритроцитах — розміщуються специфічні білки. Їх називають антигенами груп крові. У плазмі ж містяться інші білки — антитіла.
Взаємодію антигену з антитілом можна схематично уявити собі у вигляді замка й ключа, що його одмикає. При зустрічі однойменних антигенів та антитіл відбувається склеювання еритроцитів у монетні стовпчики. У такому вигляді вони не можуть переносити кисень. Тож у крові однієї людини не зустрічаються однойменні антиген і антитіло. Їхня комбінація і є групою крові. Її необхідно враховувати при переливанні крові та інших маніпуляціях із кров’ю, щоб уникнути склеювання еритроцитів.
Антигени й антитіла груп крові успадковуються нами від батьків, причому саме білки, а не самі групи крові. Тому комбінація цих білків у дітей може відрізнятися від комбінації їх у батьків. Таким чином і утворюється інша група крові. Прийнято вирізняти чотири групи крові, хоча насправді на сьогоднішній день відома вже велика кількість антигенів на еритроцитах і, відповідно, можна визначити більше груп крові. Але в першому наближенні цілком достатньо й цих чотирьох.
Для позначення антигенів використовують літери А та В, а антитіла позначають як альфа і бета. Відсутність цих чинників позначають, звісно ж, цифрою 0. У рутинній діагностиці користуються визначенням групи крові по системі АВ0.
Що ж таке перша група крові (позначення I (0))? Для неї характерна відсутність антигенів на еритроцитах. Люди з цією групою крові є універсальними донорами, оскільки їхню кров можна переливати людям решти трьох груп. Друга група крові позначається як II (А) і має антиген А на еритроцитах, третя —III (В) — антиген В. Люди з четвертою групою крові, або IV (АВ), на своїх еритроцитах носять обидва антигени, але натомість у плазмі відсутні антитіла.
Новонародженим визначають групу крові у пологових будинках. Часто, довідавшись про групу крові своєї дитини, деякі надто прискіпливі татусі починають псувати собі життя зайвими підозрами. Мовляв, у мене така-то група крові, а у тебе — така-то, тож у дитини мусить бути або така, як у мене, або твоя.
Для таких татусів пропонуємо невеличку шпаргалку. Якщо у обох батьків перша група крові, то в них може народитися дитина тільки з першою групою. У подружжя із другою групою крові народжуються діти з першою або другою групами. Наступний варіант: чоловік і жінка мають третю групу крові. В такому разі їхні діти матимуть першу або третю. Якщо ж обом батькам випало бути носіями четвертої групи крові, то в них можуть народитися діти із другою, третьою та четвертою групами.
Ось така нескладна "бухгалтерія". Але ж у батьків дитини далеко не завжди однакові групи крові. Тоді маємо такий "розклад": при поєднанні у шлюбі першої і другої груп народяться діти з першою або другою; поєднання першої та третьої дасть нащадкам також або першу, або третю групи. Батьки, носії першої та четвертої груп, матимуть дітей із другою або третьою групами крові.
Більша спадкова "варіабельність" виникає при поєднанні четвертої з другою або третьою групами крові — діти, народжені в таких шлюбах, матимуть кров другої, третьої або четвертої груп. Якщо в одного з батьків перша група крові, у дитини не може бути четвертої. І навпаки — якщо в одного з батьків четверта, у дитини не може бути першої групи. А найбільша різноманітність перепадає дітям, батьки яких мають другу та третю групи. Таке подружжя може народити дітей із будь-якою групою крові.
Мейоз — это деления клеток, в результате которого из одной диплоидной материнской клетки образуются четыре гаплоидные дочерние клетки.
Подготовка клетки к мейозу происходит в интерфазу: удваивается ДНК, накапливается АТФ, синтезируются белки веретена деления.
Мейоз включает два следующих друг за другом деления
Первое деление мейоза (мейоз I) приводит к уменьшению хромосомного набора и называется редукционным. Оно включает четыре фазы.
Профаза I
Происходит скручивание молекул ДНК и образование хромосом. Каждая хромосома состоит из двух гомологичных хроматид — 2n4c.
Гомологичные (парные) хромосомы сближаются и скручиваются, т. е. происходит конъюгация хромосом.
Затем гомологичные хромосомы начинают расходиться.
При этом образуются перекрёсты и происходит кроссинговер — обмен участками между гомологичными хромосомами.
Растворяется ядерная оболочка.
Разрушаются ядрышки.
Формируется веретено деления.
Метафаза I
Спирилизация хромосом достигает максимума.
Пары гомологичных хромосом (четыре хроматиды) выстраиваются по экватору клетки.
Образуется метафазная пластинка.
Каждая хромосома соединена с нитями веретена деления.
Хромосомный набор клетки — 2n4c.
Анафаза 1
Гомологичные хромосомы, состоящие из двух хроматид, отходят друг от друга.
Нити веретена деления растягивают хромосомы к полюсам клетки.
Из каждой пары гомологичных хромосом к полюсам попадает только одна.
Происходит редукция — уменьшение числа хромосом вдвое.
У полюсов клетки оказываются гаплоидные наборы хромосом, состоящих из двух хроматид.
Хромосомный набор к концу анафазы: у полюсов — 1n2c, в клетке — 2n4c.
Телофаза I
Происходит формирование ядер.
Делится цитоплазма.
Образуются две клетки с гаплоидным набором хромосом.
Каждая хромосома состоит из двух хроматид.
Хромосомный набор каждой из образовавшихся клеток — 1n2c.
Через короткий промежуток времени начинается второе деление мейоза. В это время не происходит удвоения ДНК. Делятся две гаплоидные клетки, которые образовались в результате первого деления.
Объяснение:
Профаза II
Ядерные оболочки разрушаются.
Хромосомы располагаются беспорядочно в цитоплазме.
Формируется веретено деления.
Хромосомный набор клетки — 1n2c.
Метафаза II
Хромосомы располагаются в экваториальной плоскости.
Каждая хромосома состоит из двух хроматид.
К каждой хроматиде прикреплены нити веретена деления.
Хромосомный набор клетки — 1n2c.
Анафаза II
Нити веретена деления оттягивают сестринские хроматиды к полюсам.
Хроматиды становятся самостоятельными хромосомами.
Дочерние хромосомы направляются к полюсам клетки.
Хромосомный набор у каждого полюса — 1n1c (в клетке — 2n2c).
Телофаза II
Формируются ядра.
Делится цитоплазма.
Образуются четыре гаплоидные клетки — 1n1c.
Хромосомные наборы образовавшихся клеток не идентичны.
Значение мейоза
Образовавшиеся в результате мейоза клетки различаются своими хромосомными наборами, что обеспечивает разнообразие живых организмов.
Число хромосом при мейозе уменьшается в два раза, что необходимо при половом размножении. Процесс оплодотворения опять восстанавливает в зиготе диплоидный набор хромосом.
Відкриття груп крові належить вченим Карлові Ландштейнеру та Яну Янському. Саме вони встановили, що люди за біологічними властивостями крові поділяються на 4 групи. Належність до певної групи крові — це властивість вроджена і незмінна.
Наша кров, грубо кажучи, складається із плазми (розчину) і формених елементів — клітин, або "тілець". На червоних кров’яних тільцях — еритроцитах — розміщуються специфічні білки. Їх називають антигенами груп крові. У плазмі ж містяться інші білки — антитіла.
Взаємодію антигену з антитілом можна схематично уявити собі у вигляді замка й ключа, що його одмикає. При зустрічі однойменних антигенів та антитіл відбувається склеювання еритроцитів у монетні стовпчики. У такому вигляді вони не можуть переносити кисень. Тож у крові однієї людини не зустрічаються однойменні антиген і антитіло. Їхня комбінація і є групою крові. Її необхідно враховувати при переливанні крові та інших маніпуляціях із кров’ю, щоб уникнути склеювання еритроцитів.
Антигени й антитіла груп крові успадковуються нами від батьків, причому саме білки, а не самі групи крові. Тому комбінація цих білків у дітей може відрізнятися від комбінації їх у батьків. Таким чином і утворюється інша група крові. Прийнято вирізняти чотири групи крові, хоча насправді на сьогоднішній день відома вже велика кількість антигенів на еритроцитах і, відповідно, можна визначити більше груп крові. Але в першому наближенні цілком достатньо й цих чотирьох.
Для позначення антигенів використовують літери А та В, а антитіла позначають як альфа і бета. Відсутність цих чинників позначають, звісно ж, цифрою 0. У рутинній діагностиці користуються визначенням групи крові по системі АВ0.
Що ж таке перша група крові (позначення I (0))? Для неї характерна відсутність антигенів на еритроцитах. Люди з цією групою крові є універсальними донорами, оскільки їхню кров можна переливати людям решти трьох груп. Друга група крові позначається як II (А) і має антиген А на еритроцитах, третя —III (В) — антиген В. Люди з четвертою групою крові, або IV (АВ), на своїх еритроцитах носять обидва антигени, але натомість у плазмі відсутні антитіла.
Новонародженим визначають групу крові у пологових будинках. Часто, довідавшись про групу крові своєї дитини, деякі надто прискіпливі татусі починають псувати собі життя зайвими підозрами. Мовляв, у мене така-то група крові, а у тебе — така-то, тож у дитини мусить бути або така, як у мене, або твоя.
Для таких татусів пропонуємо невеличку шпаргалку. Якщо у обох батьків перша група крові, то в них може народитися дитина тільки з першою групою. У подружжя із другою групою крові народжуються діти з першою або другою групами. Наступний варіант: чоловік і жінка мають третю групу крові. В такому разі їхні діти матимуть першу або третю. Якщо ж обом батькам випало бути носіями четвертої групи крові, то в них можуть народитися діти із другою, третьою та четвертою групами.
Ось така нескладна "бухгалтерія". Але ж у батьків дитини далеко не завжди однакові групи крові. Тоді маємо такий "розклад": при поєднанні у шлюбі першої і другої груп народяться діти з першою або другою; поєднання першої та третьої дасть нащадкам також або першу, або третю групи. Батьки, носії першої та четвертої груп, матимуть дітей із другою або третьою групами крові.
Більша спадкова "варіабельність" виникає при поєднанні четвертої з другою або третьою групами крові — діти, народжені в таких шлюбах, матимуть кров другої, третьої або четвертої груп. Якщо в одного з батьків перша група крові, у дитини не може бути четвертої. І навпаки — якщо в одного з батьків четверта, у дитини не може бути першої групи. А найбільша різноманітність перепадає дітям, батьки яких мають другу та третю групи. Таке подружжя може народити дітей із будь-якою групою крові.
Объяснение: