Рассмотри рисунок и дополни текст. moss_structure22.png 1. листья на рисунке обозначены цифрой . 2. их функцией является приближение листьев к лучшему освещению поглощение воды и проведение фотосинтеза сохранение и рассеивание спор 25
Основой строения животных является клетка. Клетки ограничены оболочкой, их внутреннее содержимое представлено цитоплазмой. В цитоплазме находятся: а)одно или несколько ядер, б) органоиды, в) включения. У одноклеточных животных клетка является целостным организмом, у многоклеточных происходит специализация клеток, появляются ткани, органы, системы органов.
Для животных характерен гетеротрофный тип питания (использование готовых органических веществ). Среди одноклеточных животных имеются организмы со смешанным (миксотрофным) типом питания.
Подавляющее большинство животных – аэробные организмы (необходим кислород для процессов окисления), но есть и анаэробные организмы.
В отличие от растений, большинство животных активно передвигается, многоклеточные животные имеют нервную систему.
Размножение – половое и бесполое.
Известно около 1,5 млн. видов животных.
Царство Животные подразделяется на подцарства или Одноклеточные;
Многоклеточные.
Систематика животных является предметом дискуссий. В последнее время животных подцарства разделяют на 7 типов, подцарства Многоклеточные – на 17 типов (Шарова, 1999):
Царство Животные (Zoa)
Подцарство или Одноклеточные (Protozoa)
Тип Саркомастигофоры (Sarcomastigophora)
Тип Апикомплексы (Apicomplexa)
Тип Миксоспоридии (Myxozoa)
Тип Микроспоридии (Microspora)
Тип Инфузории (Ciliophora)
Тип Лабиринтулы (Labirinthomorpha)
Тип Асцетоспоридии (Ascetospora)
Подцарство Многоклеточные (Metazoa)
Надраздел Фагоцителлообразные (Phagocytellozoa)
Тип Пластинчатые (Placozoa)
Надраздел Паразои (Parazoa)
Тип Губки (Porifera, или Spongia)
Надраздел Эуметазои (Eumetazoa)
Раздел Лучистые (Radiata)
Тип Кишечнополостные (Coelenterata)
Тип Гребневики (Ctenophora)
Раздел Двусторонне-симметричные (Bilateria)
Подраздел Бесполостные (Acoelomata)
Тип Плоские черви (Plathelminthes)
Тип Круглые, или Первичнополостные черви (Nemathelminthes)
Тип Немертины (Nemertina)
Подраздел Вторичнополостные (Coelomata)
Тип Кольчатые черви (Annelida)
Тип Моллюски (Molluska)
Тип Онихофоры (Onychophora)
Тип Членистоногие (Arthropoda)
Тип Погонофоры (Pogonophora)
Тип Щупальцевые (Tentaculata)
Тип Щетинкочелюстные (Chaetognata)
Тип Иглокожие (Echinodermata)
Тип Полухордовые (Hemichordata)
Тип Хордовые (Chordata)
В основе классификации – «вид», родственные виды объединяются в «род», родственные роды – в «семейство», семейства в «отряд», отряды в «класс», классы в«тип», типы в «подцарство», подцарства в «царство».
Первые живые прокариотические организмы появились на Земле 3,5–4 млрд. лет назад, эукариотические – около 1,5 млрд. лет назад. Далее эукариотические организмы эволюционировали тремя ветвями: растения, грибы, животные. Следует подчеркнуть, что появление животных связано с появлением эукариотических клеток вообще. Согласно современным представлениям органоиды появляются не только из специализированных частей клетки, но и вследствие нескольких внутриклеточных симбиозов (гипотеза симбиогенеза).
Основные этапы эволюции животных можно представить следующим образом (см. рис.). Сначала появляются одноклеточные животные, затем – низшие многоклеточные (пластинчатые и губки). Переходной формой между одноклеточными и низшими многоклеточными животными считаются колониальные жгутиконосцы. От низших многоклеточных происходят высшие многоклеточные животные. В процессе эволюции многоклеточных двухслойное строение тела сменяется трехслойным, паренхима между внутренними органами заменяется первичной, а затем вторичной полостью тела. Вторичнополостные развиваются в нескольких направлениях, главные из которых приводят к появлению трохофорных животных с первичным ртом и вторичноротых животных – иглокожих, полухордовых и хордовых. Среди хордовых наиболее сложной организации достигают позвоночные теплокровные животные – птицы и млекопитающие.
Кількість жовчі та фази жовчовиділення: І фаза — жовч А — вміст дванадцятипалої кишки до введення подразника. Протягом 20–40 хв у нормі виділяється 15–45 мл жовчі. Зменшення кількості жовчі, що виділилась за цю фазу, свідчить про її гіпосекрецію, яка досить часто виявляється при холециститі. Гіперсекреція можлива після холецистектомії, у фазі неповної ремісії загострення холециститу, при нефункціонуючому жовчному міхурі, при гемолітичній жовтяниці. Виділення більш світлої жовчі відмічають при ураженні печінкової паренхіми, порушенні прохідності загальної жовчної протоки. Переривчасте виділення вказує на гіпертензію сфінктера Одді (дуоденіт, ангіохоліт, жовчні камені, злоякісне новоутворення). Порція А може бути взагалі відсутня у розпал хвороби Боткіна. ІІ фаза (сфінктер Одді закритий) — час від моменту введення подразника до появи жовчі А1 — 3–6 хв. Скорочення ІІ фази може бути зумовлене гіпотонією сфінктера Одді або підвищенням тиску в загальній жовчній протоці. Подовження її може бути пов’язане з гіпертрофією сфінктера Одді, стенозом дуоденального сосочка. Сповільнення проходження жовчі через міхурний проток, зокрема при жовчнокам’яній хворобі, також зумовлює подовження цієї фази. ІІІ фаза — жовч A1 — вміст загальної жовчної протоки; протягом 3–4 хв виділяє 3–5 мл жовчі. Подовження ІІІ фази до 5 хв може відмічатися при атонії жовчного міхура або його блокад або органічного походження (камені в жовчному міхурі). Кількість жовчі фракції А1 зменшується при тяжких ураженнях печінки та збільшується при розширенні загальної жовчної протоки. IV фаза — жовч В — вміст жовчного міхура. Протягом 20–30 хв виділяється 20–50 мл жовчі. Прискорення виділення жовчі В свідчить про гіпермоторну дискінезію жовчного міхура при збереженні його нормального об’єму. Тривале виділення жовчі або переривчасте при збільшеній кількості виявляють при г й дискінезії жовчного міхура. Зменшення кількості виділеної жовчі свідчить про зменшення об’єму жовчного міхура, зокрема при його склеротичних змінах, холелітіазі. Фракція жовчі В відсутня при: закупорці міхурного протоку каменем або новоутворенням; порушенні скорочувальної здатності жовчного міхура внаслідок запальних змін; втраті жовчним міхуром здатності концентрувати жовч внаслідок запальних змін; відсутності так званого міхурного рефлексу, тобто випорожненні жовчного міхура у відповідь на введення загальноприйнятих стимуляторів. Відмічають у 5% здорових осіб, але може бути зумовлене ще й дискінезією жовчовивідних шляхів. V фаза — «печінкова» — жовч, порція С; витікає безупинно, поки стоїть зонд. Сповільнення витікання відзначають при ураженні печінкової паренхіми. Повна відсутність усіх порцій жовчі при зондуванні у правильному положенні оливи зонда у дванадцятипалій кишці може бути наслідком: стискання загальної жовчної протоки каменем або новоутворенням; припинення жовчовидільної функції при тяжких ураженнях паренхіми печінки.
У нормі відносна щільність порції А — 1,003–1,016 г/л; В — 1,016–1,032 г/л; С — 1,007–1,011г/л. Відносна щільність порції А збільшується при закиданні порції В, при гемолітичній жовтяниці, знижується при порушенні функції печінки, ураженні її паренхіми (вірусні гепатити, цироз), порушенні надходження жовчі у дванадцятипалу кишку. Відносна щільність порції В збільшується при згущенні жовчі (застій), жовчнокам’яній хворобі, при дискінезіях жовчовивідних шляхів; зменшується — при зниженні концентраційної здатності жовчного міхура. Відносна щільність порції С збільшується при гемолітичній жовтяниці та знижується при зменшенні секреції білірубіну (гепатити, цироз печінки). У здорової людини вміст жовчних кислот у порції А становить 17,4–52,0 ммоль/л, у порції В — 57,2–184,6 ммоль/л, у порції С — 13,0–57,2 ммоль/л. Збільшення їх у порції С відмічають при підвищеній секреції холевих кислот печінковими клітинами, зменшення — при секреторній недостатності печінкових клітин. У здорової людини вміст холестерину в жовчі в порції А — 1,3–2,8 ммоль/л, порції В — 5,2–15,6 ммоль/л, у порції С — 1,1–3,1 ммоль/л. Збільшення в порціях А і В відзначається при жовчнокам’яній хворобі, холециститі, а зменшення — при порушенні концентраційної здатності жовчного міхура. Вміст білірубіну в жовчі в нормі наведено в таблиці.
Основой строения животных является клетка. Клетки ограничены оболочкой, их внутреннее содержимое представлено цитоплазмой. В цитоплазме находятся: а)одно или несколько ядер, б) органоиды, в) включения. У одноклеточных животных клетка является целостным организмом, у многоклеточных происходит специализация клеток, появляются ткани, органы, системы органов.
Для животных характерен гетеротрофный тип питания (использование готовых органических веществ). Среди одноклеточных животных имеются организмы со смешанным (миксотрофным) типом питания.
Подавляющее большинство животных – аэробные организмы (необходим кислород для процессов окисления), но есть и анаэробные организмы.
В отличие от растений, большинство животных активно передвигается, многоклеточные животные имеют нервную систему.
Размножение – половое и бесполое.
Известно около 1,5 млн. видов животных.
Царство Животные подразделяется на подцарства или Одноклеточные;
Многоклеточные.
Систематика животных является предметом дискуссий. В последнее время животных подцарства разделяют на 7 типов, подцарства Многоклеточные – на 17 типов (Шарова, 1999):
Царство Животные (Zoa)
Подцарство или Одноклеточные (Protozoa)
Тип Саркомастигофоры (Sarcomastigophora)
Тип Апикомплексы (Apicomplexa)
Тип Миксоспоридии (Myxozoa)
Тип Микроспоридии (Microspora)
Тип Инфузории (Ciliophora)
Тип Лабиринтулы (Labirinthomorpha)
Тип Асцетоспоридии (Ascetospora)
Подцарство Многоклеточные (Metazoa)
Надраздел Фагоцителлообразные (Phagocytellozoa)
Тип Пластинчатые (Placozoa)
Надраздел Паразои (Parazoa)
Тип Губки (Porifera, или Spongia)
Надраздел Эуметазои (Eumetazoa)
Раздел Лучистые (Radiata)
Тип Кишечнополостные (Coelenterata)
Тип Гребневики (Ctenophora)
Раздел Двусторонне-симметричные (Bilateria)
Подраздел Бесполостные (Acoelomata)
Тип Плоские черви (Plathelminthes)
Тип Круглые, или Первичнополостные черви (Nemathelminthes)
Тип Немертины (Nemertina)
Подраздел Вторичнополостные (Coelomata)
Тип Кольчатые черви (Annelida)
Тип Моллюски (Molluska)
Тип Онихофоры (Onychophora)
Тип Членистоногие (Arthropoda)
Тип Погонофоры (Pogonophora)
Тип Щупальцевые (Tentaculata)
Тип Щетинкочелюстные (Chaetognata)
Тип Иглокожие (Echinodermata)
Тип Полухордовые (Hemichordata)
Тип Хордовые (Chordata)
В основе классификации – «вид», родственные виды объединяются в «род», родственные роды – в «семейство», семейства в «отряд», отряды в «класс», классы в«тип», типы в «подцарство», подцарства в «царство».
Первые живые прокариотические организмы появились на Земле 3,5–4 млрд. лет назад, эукариотические – около 1,5 млрд. лет назад. Далее эукариотические организмы эволюционировали тремя ветвями: растения, грибы, животные. Следует подчеркнуть, что появление животных связано с появлением эукариотических клеток вообще. Согласно современным представлениям органоиды появляются не только из специализированных частей клетки, но и вследствие нескольких внутриклеточных симбиозов (гипотеза симбиогенеза).
Основные этапы эволюции животных можно представить следующим образом (см. рис.). Сначала появляются одноклеточные животные, затем – низшие многоклеточные (пластинчатые и губки). Переходной формой между одноклеточными и низшими многоклеточными животными считаются колониальные жгутиконосцы. От низших многоклеточных происходят высшие многоклеточные животные. В процессе эволюции многоклеточных двухслойное строение тела сменяется трехслойным, паренхима между внутренними органами заменяется первичной, а затем вторичной полостью тела. Вторичнополостные развиваются в нескольких направлениях, главные из которых приводят к появлению трохофорных животных с первичным ртом и вторичноротых животных – иглокожих, полухордовых и хордовых. Среди хордовых наиболее сложной организации достигают позвоночные теплокровные животные – птицы и млекопитающие.
Объяснение:
Кількість жовчі та фази жовчовиділення: І фаза — жовч А — вміст дванадцятипалої кишки до введення подразника. Протягом 20–40 хв у нормі виділяється 15–45 мл жовчі. Зменшення кількості жовчі, що виділилась за цю фазу, свідчить про її гіпосекрецію, яка досить часто виявляється при холециститі. Гіперсекреція можлива після холецистектомії, у фазі неповної ремісії загострення холециститу, при нефункціонуючому жовчному міхурі, при гемолітичній жовтяниці. Виділення більш світлої жовчі відмічають при ураженні печінкової паренхіми, порушенні прохідності загальної жовчної протоки. Переривчасте виділення вказує на гіпертензію сфінктера Одді (дуоденіт, ангіохоліт, жовчні камені, злоякісне новоутворення). Порція А може бути взагалі відсутня у розпал хвороби Боткіна. ІІ фаза (сфінктер Одді закритий) — час від моменту введення подразника до появи жовчі А1 — 3–6 хв. Скорочення ІІ фази може бути зумовлене гіпотонією сфінктера Одді або підвищенням тиску в загальній жовчній протоці. Подовження її може бути пов’язане з гіпертрофією сфінктера Одді, стенозом дуоденального сосочка. Сповільнення проходження жовчі через міхурний проток, зокрема при жовчнокам’яній хворобі, також зумовлює подовження цієї фази. ІІІ фаза — жовч A1 — вміст загальної жовчної протоки; протягом 3–4 хв виділяє 3–5 мл жовчі. Подовження ІІІ фази до 5 хв може відмічатися при атонії жовчного міхура або його блокад або органічного походження (камені в жовчному міхурі). Кількість жовчі фракції А1 зменшується при тяжких ураженнях печінки та збільшується при розширенні загальної жовчної протоки. IV фаза — жовч В — вміст жовчного міхура. Протягом 20–30 хв виділяється 20–50 мл жовчі. Прискорення виділення жовчі В свідчить про гіпермоторну дискінезію жовчного міхура при збереженні його нормального об’єму. Тривале виділення жовчі або переривчасте при збільшеній кількості виявляють при г й дискінезії жовчного міхура. Зменшення кількості виділеної жовчі свідчить про зменшення об’єму жовчного міхура, зокрема при його склеротичних змінах, холелітіазі. Фракція жовчі В відсутня при: закупорці міхурного протоку каменем або новоутворенням; порушенні скорочувальної здатності жовчного міхура внаслідок запальних змін; втраті жовчним міхуром здатності концентрувати жовч внаслідок запальних змін; відсутності так званого міхурного рефлексу, тобто випорожненні жовчного міхура у відповідь на введення загальноприйнятих стимуляторів. Відмічають у 5% здорових осіб, але може бути зумовлене ще й дискінезією жовчовивідних шляхів. V фаза — «печінкова» — жовч, порція С; витікає безупинно, поки стоїть зонд. Сповільнення витікання відзначають при ураженні печінкової паренхіми. Повна відсутність усіх порцій жовчі при зондуванні у правильному положенні оливи зонда у дванадцятипалій кишці може бути наслідком: стискання загальної жовчної протоки каменем або новоутворенням; припинення жовчовидільної функції при тяжких ураженнях паренхіми печінки.
У нормі відносна щільність порції А — 1,003–1,016 г/л; В — 1,016–1,032 г/л; С — 1,007–1,011г/л. Відносна щільність порції А збільшується при закиданні порції В, при гемолітичній жовтяниці, знижується при порушенні функції печінки, ураженні її паренхіми (вірусні гепатити, цироз), порушенні надходження жовчі у дванадцятипалу кишку. Відносна щільність порції В збільшується при згущенні жовчі (застій), жовчнокам’яній хворобі, при дискінезіях жовчовивідних шляхів; зменшується — при зниженні концентраційної здатності жовчного міхура. Відносна щільність порції С збільшується при гемолітичній жовтяниці та знижується при зменшенні секреції білірубіну (гепатити, цироз печінки). У здорової людини вміст жовчних кислот у порції А становить 17,4–52,0 ммоль/л, у порції В — 57,2–184,6 ммоль/л, у порції С — 13,0–57,2 ммоль/л. Збільшення їх у порції С відмічають при підвищеній секреції холевих кислот печінковими клітинами, зменшення — при секреторній недостатності печінкових клітин. У здорової людини вміст холестерину в жовчі в порції А — 1,3–2,8 ммоль/л, порції В — 5,2–15,6 ммоль/л, у порції С — 1,1–3,1 ммоль/л. Збільшення в порціях А і В відзначається при жовчнокам’яній хворобі, холециститі, а зменшення — при порушенні концентраційної здатності жовчного міхура. Вміст білірубіну в жовчі в нормі наведено в таблиці.