Особо показательна в этом случае сердечно-сосудистая система,обеспечивающая непрерывную циркуляцию крови,а вместе с ней и перенос всех необходимых веществ. Во-первых,сердце -- полый мышечный орган и потому как содержать в себе небольшую порцию крови,выталкивая её по кругам кровообращения,так и исполнять функцию мощного организменного насоса. Стенки другого компонента -- сосудов к диффузному транспорту,за счёт чего осуществляется насыщение крови кислородом и питание тканей организма. Кроме того,сосуды обладают прочными и в то же время эластичными стенками выдержать кровоток под большим давлением. Вены,в частности,обладают ещё и клапанами,обеспечивающими односторонность кровотока. Поскольку сердечно-сосудистая система одна из самых главных в организме,природа наделила сердце автоматией сокращаться за счёт импульсов,возникающих в самом органе. Наличие большого и малого круга кровообращения полному насыщению кровью всех тканей и органов.
Будова і функції тканин. Групу клітин, схожих за формою, розмірами, функціями, походженням і продуктами своєї життєдіяльності називають тканиною. У всіх рослин і тварин, за винятком найбільш примітивних, тіло складається із тканин. У вищих рослин і високоорганізованих тварин тканини вирізняються значною структурно-функціональною різноманітністю і складністю своїх продуктів. Взаємодіючи одна з одною, різні тканини утворюють окремі органи тіла. Тканини тварин вивчає наука гістологія. Анатомія рослин досліджує рослинні тканини. Для вивчення тканин учені використовують техніку заморожених зрізів, фазово-контрастну мікроскопію, гістохімічний аналіз, культивування тканин, електронну мікроскопію. Тканини як системи, що складаються із клітин та їх похідних, виникли з появою багатоклітинних організмів. У міру їх історичного розвитку відбувалося закріплення властивостей окремих тканин. Розвиток тканин в онтогенезі відбувається внаслідок диференціації клітин. Під диференціюванням розуміють зміни у структурі клітин у результаті їх спеціалізації. Вибір шляху диференціації клітин визначається міжклітинною взаємодією. Для тканин характерна властивість регенерації (відновлення). Розрізняють регенерацію фізіологічну , яка здійснюється постійно у здоровому організмі, і репаративну - внаслідок ушкодження. У різних тканин можливості регенерації неоднакові. У деяких тканин загибель клітин генетично запрограмована і здійснюється постійно, наприклад у багатошаровому ороговілому епітелії шкіри. Клітини, здатні трансформуватися в різні типи біологічних тканин в організмі, називають стовбуровими . Стовбурові клітини мають деякі спільні характеристики, що відрізняють їх від інших клітин. Вони здатні самі підтримувати свої властивості і якості, диференціюватися в різні спеціалізовані клітини. Завдяки цьому стовбурові клітини дозволяють відновлювати всі функціональні елементи тканини. Відкриття стовбурових клітин змінило уявлення учених про організацію тканин і про механізми відновлювальних процесів у них. З’явилася надія за до стовбурових клітин позбутися хвороб, пов’язаних із незворотним пошкодженням тканин. Це, наприклад, хвороба Альцгеймера, при якій деградує тканина мозку; діабет, спричинений порушенням острівців Лангерганса у підшлунковій залозі; цироз, пов’язаний із переродженням тканини печінки. Вважають, що першими тваринними організмами, у яких з’явилися примітивні тканини, були кишковопорожнинні. До них належать гідроїдні, сцифоїдні медузи і коралові поліпи. У тварин виділяють епітеліальну, сполучну, м’язову і нервову тканини. У рослин вирізняють твірну, покривну, основну, провідну, механічну та інші тканини. Будова тканин тісно пов’язана з їхніми функціями. Цей взаємозв’язок простежується і у тваринних, і у рослинних тканин. Тканини тварин В організмі тварин виділяють чотири типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову і нервову. Епітеліальна тканина (епітелій) укриває поверхню тіла, вистилає слизові оболонки порожнистих органів травної системи, дихальної системи, сечостатевого апарату й утворює залозисту паренхіму залоз зовнішньої і внутрішньої секреції. Епітелій виконує покривну і захисну функції, тому в епітеліальній тканині мало міжклітинної речовини і клітини щільно прилягають одна до одної. Сполучна тканина дуже різноманітна за своєю будовою, але в ній завжди багато міжклітинної речовини. Основними функціями сполучної тканини є трофічна (живильна) і опорна функції. До сполучної тканини належить кров, лімфа, хрящова, кісткова і жирова тканини. М’язова тканина здійснює рухові процеси в організмі тварин і людини. Вона утворена м’язовими волокнами, у цитоплазмі яких є дуже тонкі нитки, що можуть скорочуватися. Розрізняють гладку м’язову тканину, поперечносмугасту скелетну і серцеву поперечносмугасту м’язові тканини. Гладка м’язова тканина входить до складу стінок внутрішніх органів, а з поперечносмугастої м’язової тканини складаються скелетні м’язи і м’язи серця. Нервова тканина складається із нервових клітин — нейронів іворюють нервову систему. Основною одиницею нервової системи є нейрон, що має тіло і відростки різної довжини. Основною властивістю нейрона є здатність збуджуватися і проводити це збудження по нервових волокнах. Клітини нейроглії виконують опорну, живильну, захисну й інші функції. Ці клітини вистилають порожнини головного мозку і спинномозковий канал, утворюють опорний апарат центральної нервової системи й оточують тіла нейронів та їхні відростки.
Особо показательна в этом случае сердечно-сосудистая система,обеспечивающая непрерывную циркуляцию крови,а вместе с ней и перенос всех необходимых веществ. Во-первых,сердце -- полый мышечный орган и потому как содержать в себе небольшую порцию крови,выталкивая её по кругам кровообращения,так и исполнять функцию мощного организменного насоса. Стенки другого компонента -- сосудов к диффузному транспорту,за счёт чего осуществляется насыщение крови кислородом и питание тканей организма. Кроме того,сосуды обладают прочными и в то же время эластичными стенками выдержать кровоток под большим давлением. Вены,в частности,обладают ещё и клапанами,обеспечивающими односторонность кровотока. Поскольку сердечно-сосудистая система одна из самых главных в организме,природа наделила сердце автоматией сокращаться за счёт импульсов,возникающих в самом органе. Наличие большого и малого круга кровообращения полному насыщению кровью всех тканей и органов.