Ліпі́ди — це група органічних речовин, що входять до складу живих організмів і характеризуються нерозчинністю у воді та розчинністю в неполярних розчинниках, як-от діетилетер, хлороформ та бензен[1]. Це визначення об'єднує велику кількість сполук різних за хімічною природою, зокрема таких, як жирні кислоти, воски, фосфоліпіди, стероїди та багато інших. Також різноманітними є і функції ліпідів у живих організмах: жири є формою запасання енергії, фосфоліпіди та стероїди входять до складу біологічних мембран, інші ліпіди, що містяться в клітинах в менших кількостях можуть бути коферментами, світлопоглинаючими пігментами, переносниками електронів, гормонами, вторинними посередниками під час внутрішньоклітинної передачі сигналу, гідрофобними «якорями», що утримують білки біля мембран, шаперонами, що сприяють фолдингу білків, емульгаторами у шлунково-кишковому тракті[2].
Структурні формули представників основних класів ліпідів, зверху вниз: стероїди (холестерол), жирні кислоти (олеїнова кислота), ацилгліцериди (триацилгліцерид, що складається із залишків олеїнової, стеаринової та пальмітинової кислот та гліцерину), фосфоліпіди (фосфатидилхолін)
Люди та інші тварини мають спеціальні біохімічні шляхи для біосинтезу та розщеплення ліпідів, проте деякі з цих речовин є незамінними і мусять надходити в організм із їжею, наприклад ω-3 та ω-6 ненасичені жирні кислоти.
Ствол прямой, кора тонкая, в молодости гладкая, позже пластинчатая. Хвоя четырехгранная или плоская.
Шишки свисают или расположены под углом к ветвям. Они имеют продолговатую цилиндрическую или яйцевидную форму, созревают в первом же году и не рассыпаются, а опадают целиком.
Размножаются ели семенами, черенками под стеклом и прививками (верхушечным побегом).Ель обыкновеная.Picea excelsa.
Ель обыкновенная развивает поверхностную корневую систему и потому нередко подвергается ветровалу. До возраста 10-15 лет ельрастет медленно, достигая в возрасте 10 лет высоты всего лишь 1-2 м, позже она растет быстрее и дает годичные побеги длиной до 70 см и более. Ель обыкновенная не особенно долговечна - предельный возраст ее 250-300 лет, в редких случаях 400-500 лет.
Ель обыкновенная является одной из наиболее морозостойких древесных пород, однако в молодости она нередко страдает от весенних заморозков, особенно в пониженных частях рельефа и на замкнутых прогалинах.
Ель обыкновенная отличается большой теневыносливостью, уступая в этом отношении лишь тису и пихте. Для хорошего развития ели нужна достаточно питательная и умеренно влажная почва; лучшими почвами для нее являются свежая суглинистая и супесчаная.
Требовательна к влажности почвы и воздуха, но не выносит избытка влаги в почве. Загрязнение воздуха пылью, копотью и газами для нее губительно, поэтому непригодна для городских зеленых насаждений, особенно вблизи промышленных предприятий, сильно загрязняющих воздух.
Ліпі́ди — це група органічних речовин, що входять до складу живих організмів і характеризуються нерозчинністю у воді та розчинністю в неполярних розчинниках, як-от діетилетер, хлороформ та бензен[1]. Це визначення об'єднує велику кількість сполук різних за хімічною природою, зокрема таких, як жирні кислоти, воски, фосфоліпіди, стероїди та багато інших. Також різноманітними є і функції ліпідів у живих організмах: жири є формою запасання енергії, фосфоліпіди та стероїди входять до складу біологічних мембран, інші ліпіди, що містяться в клітинах в менших кількостях можуть бути коферментами, світлопоглинаючими пігментами, переносниками електронів, гормонами, вторинними посередниками під час внутрішньоклітинної передачі сигналу, гідрофобними «якорями», що утримують білки біля мембран, шаперонами, що сприяють фолдингу білків, емульгаторами у шлунково-кишковому тракті[2].
Структурні формули представників основних класів ліпідів, зверху вниз: стероїди (холестерол), жирні кислоти (олеїнова кислота), ацилгліцериди (триацилгліцерид, що складається із залишків олеїнової, стеаринової та пальмітинової кислот та гліцерину), фосфоліпіди (фосфатидилхолін)
Люди та інші тварини мають спеціальні біохімічні шляхи для біосинтезу та розщеплення ліпідів, проте деякі з цих речовин є незамінними і мусять надходити в організм із їжею, наприклад ω-3 та ω-6 ненасичені жирні кислоти.
Ствол прямой, кора тонкая, в молодости гладкая, позже пластинчатая. Хвоя четырехгранная или плоская.
Шишки свисают или расположены под углом к ветвям. Они имеют продолговатую цилиндрическую или яйцевидную форму, созревают в первом же году и не рассыпаются, а опадают целиком.
Размножаются ели семенами, черенками под стеклом и прививками (верхушечным побегом).Ель обыкновеная.Picea excelsa.
Ель обыкновенная развивает поверхностную корневую систему и потому нередко подвергается ветровалу. До возраста 10-15 лет ельрастет медленно, достигая в возрасте 10 лет высоты всего лишь 1-2 м, позже она растет быстрее и дает годичные побеги длиной до 70 см и более. Ель обыкновенная не особенно долговечна - предельный возраст ее 250-300 лет, в редких случаях 400-500 лет.
Ель обыкновенная является одной из наиболее морозостойких древесных пород, однако в молодости она нередко страдает от весенних заморозков, особенно в пониженных частях рельефа и на замкнутых прогалинах.
Ель обыкновенная отличается большой теневыносливостью, уступая в этом отношении лишь тису и пихте. Для хорошего развития ели нужна достаточно питательная и умеренно влажная почва; лучшими почвами для нее являются свежая суглинистая и супесчаная.
Требовательна к влажности почвы и воздуха, но не выносит избытка влаги в почве. Загрязнение воздуха пылью, копотью и газами для нее губительно, поэтому непригодна для городских зеленых насаждений, особенно вблизи промышленных предприятий, сильно загрязняющих воздух.
Объяснение: