Тварини, як і рослини та гриби, – представники еукаріотів, тобто організмів, клітини яких мають ядро. Окрім ядра, спільними ознаками в будові клітин, як Ви вже знаєте, є наявність цитоплазми з органелами та поверхневого апарату. Але між представниками цих груп існують відмінності в будові клітин.
У клітинах рослин і грибів над мембраною розташована щільна клітинна стінка з вуглеводів, яка обмежує рухливість тіла. У рослин вона побудована з целюлози, а в більшості грибів – з хітину. Тваринна клітина має лише клітинну мембрану з тонким надмембранним шаром, побудованим з вуглеводів. Клітинної щільної стінки в тваринних клітин немає. Це сприяє зміні форми клітин та активному життя тваринних організмів.
Ознакою відмінності рослинних клітин є наявність у цитоплазмі особливих органел – пластид. Більшість цих органел мають зелене забарвлення – це хлоропласти. Вони містять зелений пігмент – хлорофіл, з до якого клітини рослин поглинають світло й утворюють органічні речовини з неорганічних. Безбарвні пластиди – лейкопласти – запасають поживні речовини, а помаранчеві та червоні пластиди – хромопласта – надають органам рослин відповідного забарвлення. Клітини грибів і клітини тварин пластид не мають, тому їм властиве гетеротрофне живлення. У цитоплазмі рослинних клітин і клітин грибів є вакуолі, заповнені клітинним соком. Ось тільки в рослин вони великі, а в грибів – менші. У клітинах тварин вакуолі теж можуть бути, але вони дрібні і виконують інші функції, (наприклад, перетравлювання речовин чи накопичення продуктів обміну для видалення).
Клітини тварин, рослин та грибів відрізняються також включеннями. Це непостійні структури клітини, які виконують здебільшого запасаючу функцію. У клітинах рослин у вигляді включень запасаються вуглеводи й крохмаль, а в клітинах тварин і грибів – глікоген.
Отже, визначальними причинами відмінності тварин від рослин та грибів є їх особливості на рівні клітин, а саме:
1) відсутність жорсткої клітинної стінки; 2) відсутність пластид; 3) відсутність вакуоль з клітинним соком; 4) наявність включень з глікогеную.
биосинтез белка имеет важнейшее научное и клиническое значение. отличие одного индивидуального белка от другого определяется природой и последовательностью чередования аминокислот, входящих в его состав.
носителем наследственной информации являются молекулы днк (гены), в которых закодированы генетические особенности организма, в том числе состав и структура синтезируемых белков. первичная структура днк представляет собой последовательность мононуклеотидов, каждые три из которых носят название триплет и кодируют определенную аминокислоту. таким образом, последовательность аминокислот любого синтезируемого белка контролируется последовательностью триплетов днк. этот процесс составляет сущность биосинтеза белка.
процесс биосинтеза белка состоит из трех этапов.
1 этап – синтез информационной рнк (и-рнк) – транскрипция и перенос её к месту синтеза белка – к рибосомам.
2 этап – активация аминокислот – присоединение их к транспортной рнк (т-рнк) и перенос их к рибосомам.
3 этап – собственно биосинтез (трансляция).
1 этап – синтез и-рнк происходит в ядре и заключаются в том, что молекула днк, состоящая из двух цепочек раскручивается и на одной цепи днк строится и-рнк по принципу комплементарности, т.е. каждому азотистому основанию днк соответствует азотистое основание рнк. таким образом, молекула и-рнк в точности повторяет последовательность днк, а значит, служит переносчиком наследственной генетической информации, т.е. матрицей.
2 этап начинается с активации аминокислот при участии ферментов и атф с сохранением комплексов аминоациладенилатов. для каждой аминокислоты есть своя т-рнк, к которой аминокислота и присоединяется. этот комплекс движется к рибосомам.
особенность т-рнк заключается в наличии в ней антикодона – триплета строго определенного состава для каждой аминокислоты (пр. фенилаланин – это , метионин уац, аланин – цгг).
3 этап. в молекуле и-рнк имеются определенные триплеты, которые называются кодонами и которые комплементарны антикодонам и-рнк. по мере передвижения и-рнк по рибосоме происходит их присоединение к комплементарным кодонам и-рнк, а соединенные с т-рнк аминокислоты соответственно взаимодействуют между собой в той последовательности, которая строго зафиксирована порядком соединения кодона и антикодона путем образования полипептидной цепи, специфичной для данного белка (первичная структура, которая в дальнейшем приобретает вторичную и третичную структуру).
Тварини, як і рослини та гриби, – представники еукаріотів, тобто організмів, клітини яких мають ядро. Окрім ядра, спільними ознаками в будові клітин, як Ви вже знаєте, є наявність цитоплазми з органелами та поверхневого апарату. Але між представниками цих груп існують відмінності в будові клітин.
У клітинах рослин і грибів над мембраною розташована щільна клітинна стінка з вуглеводів, яка обмежує рухливість тіла. У рослин вона побудована з целюлози, а в більшості грибів – з хітину. Тваринна клітина має лише клітинну мембрану з тонким надмембранним шаром, побудованим з вуглеводів. Клітинної щільної стінки в тваринних клітин немає. Це сприяє зміні форми клітин та активному життя тваринних організмів.
Ознакою відмінності рослинних клітин є наявність у цитоплазмі особливих органел – пластид. Більшість цих органел мають зелене забарвлення – це хлоропласти. Вони містять зелений пігмент – хлорофіл, з до якого клітини рослин поглинають світло й утворюють органічні речовини з неорганічних. Безбарвні пластиди – лейкопласти – запасають поживні речовини, а помаранчеві та червоні пластиди – хромопласта – надають органам рослин відповідного забарвлення. Клітини грибів і клітини тварин пластид не мають, тому їм властиве гетеротрофне живлення. У цитоплазмі рослинних клітин і клітин грибів є вакуолі, заповнені клітинним соком. Ось тільки в рослин вони великі, а в грибів – менші. У клітинах тварин вакуолі теж можуть бути, але вони дрібні і виконують інші функції, (наприклад, перетравлювання речовин чи накопичення продуктів обміну для видалення).
Клітини тварин, рослин та грибів відрізняються також включеннями. Це непостійні структури клітини, які виконують здебільшого запасаючу функцію. У клітинах рослин у вигляді включень запасаються вуглеводи й крохмаль, а в клітинах тварин і грибів – глікоген.
Отже, визначальними причинами відмінності тварин від рослин та грибів є їх особливості на рівні клітин, а саме:
1) відсутність жорсткої клітинної стінки; 2) відсутність пластид; 3) відсутність вакуоль з клітинним соком; 4) наявність включень з глікогеную.
Объяснение:
биосинтез белка имеет важнейшее научное и клиническое значение. отличие одного индивидуального белка от другого определяется природой и последовательностью чередования аминокислот, входящих в его состав.
носителем наследственной информации являются молекулы днк (гены), в которых закодированы генетические особенности организма, в том числе состав и структура синтезируемых белков. первичная структура днк представляет собой последовательность мононуклеотидов, каждые три из которых носят название триплет и кодируют определенную аминокислоту. таким образом, последовательность аминокислот любого синтезируемого белка контролируется последовательностью триплетов днк. этот процесс составляет сущность биосинтеза белка.
процесс биосинтеза белка состоит из трех этапов.
1 этап – синтез информационной рнк (и-рнк) – транскрипция и перенос её к месту синтеза белка – к рибосомам.
2 этап – активация аминокислот – присоединение их к транспортной рнк (т-рнк) и перенос их к рибосомам.
3 этап – собственно биосинтез (трансляция).
1 этап – синтез и-рнк происходит в ядре и заключаются в том, что молекула днк, состоящая из двух цепочек раскручивается и на одной цепи днк строится и-рнк по принципу комплементарности, т.е. каждому азотистому основанию днк соответствует азотистое основание рнк. таким образом, молекула и-рнк в точности повторяет последовательность днк, а значит, служит переносчиком наследственной генетической информации, т.е. матрицей.
2 этап начинается с активации аминокислот при участии ферментов и атф с сохранением комплексов аминоациладенилатов. для каждой аминокислоты есть своя т-рнк, к которой аминокислота и присоединяется. этот комплекс движется к рибосомам.
особенность т-рнк заключается в наличии в ней антикодона – триплета строго определенного состава для каждой аминокислоты (пр. фенилаланин – это , метионин уац, аланин – цгг).
3 этап. в молекуле и-рнк имеются определенные триплеты, которые называются кодонами и которые комплементарны антикодонам и-рнк. по мере передвижения и-рнк по рибосоме происходит их присоединение к комплементарным кодонам и-рнк, а соединенные с т-рнк аминокислоты соответственно взаимодействуют между собой в той последовательности, которая строго зафиксирована порядком соединения кодона и антикодона путем образования полипептидной цепи, специфичной для данного белка (первичная структура, которая в дальнейшем приобретает вторичную и третичную структуру).