У чому полягає небезпека потрапляння радіонуклідів до організму людини?
a) Радіонукліди впливають на ядерні структури клітин, збільшуючи ймовірність мутацій.
б) Радіонукліди не завдають шкоди здоров'ю люодини, тому що органіам людини до них уже адаптувався.
в) Небезпеку становить радіоактивний йод, що порушує роботу підшлункової залози.
Відповідь:
Додаткові органи дихання
У тому випадку, якщо зябра не в змозі забезпечити потреби риб у кисні, використовуються й інші структури, що мають значні поверхні, які спроможні забезпечувати дифузію газів.
Дихання через шкіру – одна із характерних рис водних тварин. І хоча у риб луска утрудняє дихання поверхнею тіла, у багатьох видів роль так званого шкірного дихання велика, особливо у несприятливих умовах. За інтенсивністю такого дихання прісноводних риб поділяють на три групи:
+
Риби що пристосувалися жити в умовах сильного дефіциту кисню. Це риби, які населяють водойми, що добре прогріваються, із підвищеним вмістом органічних речовин, у яких часто ігається нестача кисню. У цих риб частка шкірного дихання в загальному диханні складає 17 - 22 %, в окремих особин – 42 - 80 %. Це такі риби, як короп, карась, сом, вугор, в'юн. При цьому риби, у яких шкіра має найбільше значення у диханні, позбавлені луски або вона дрібна і не утворює суцільного покриву. Наприклад, у в'юна 63 % кисню поглинається шкірою, 37 % - зябрами; а коли зябра не працюють, через шкіру споживається до 85 % кисню, а інша частина надходить через кишечник.
Риби, що мають меншу потребу у кисні і потрапляють у несприятливі умови рідше. До них відносяться ті, які мешкають на дні, але у проточній воді – стерлядь, осетер, севрюга. Інтенсивність шкірного дихання в них складає 9 – 12 % від загального. Хоча у цих риб тверді покрови (жучки, щитки) менше закривають шкіру, ніж луска у лускатого коропа, проте частка шкірного дихання у загальному менша.
Риби проточних водойм із чистою, добре аерованою водою. Це риби річок або чистих непроточних водоймищ, у яких не ігається значного дефіциту кисню. У зазначену групу входять сиги, корюшка, плітка, окунь, йорж. Інтенсивність шкірного дихання досягає 3,3 - 9 % від загального.
Пояснення:
Подорожник большой обыкновенный — это многолетняя лечебная трава, которая относится к семейству Подорожниковые. Имеет вертикальный короткий корень, от которого отходят многочисленные нитевидные отростки. Листья прочные, широкие, длинночерешковые, имеющие дугообразные жилки. Растут они, прилегая к земле и образуя прикорневую розетку. Соцветие представляет собой колос цилиндрической формы длиной до 30 см. Цветет он в мае, а семена созревают с августа по октябрь в зависимости от погоды. Вот такое нехитрое описание подорожника. Всего в мире насчитывается около 250-ти видов этого растения.