У дрозофилы короткие крылья и черное тело - рецессивные признаки, длинные крылья и серое тело - доминантные. При скрещивании гетерозиготной самки с самцом, который имеет рецессивные признаки, получено 42% мух с серым телом и длинными крыльями, 41% - с черным телом и короткими крыльями, 9% - с серым телом и короткими крыльями, 8% - с черни телом и длинными крыльями. Сцепленные эти гены, или нет?
Відкриття груп крові належить вченим Карлові Ландштейнеру та Яну Янському. Саме вони встановили, що люди за біологічними властивостями крові поділяються на 4 групи. Належність до певної групи крові — це властивість вроджена і незмінна.
Наша кров, грубо кажучи, складається із плазми (розчину) і формених елементів — клітин, або "тілець". На червоних кров’яних тільцях — еритроцитах — розміщуються специфічні білки. Їх називають антигенами груп крові. У плазмі ж містяться інші білки — антитіла.
Взаємодію антигену з антитілом можна схематично уявити собі у вигляді замка й ключа, що його одмикає. При зустрічі однойменних антигенів та антитіл відбувається склеювання еритроцитів у монетні стовпчики. У такому вигляді вони не можуть переносити кисень. Тож у крові однієї людини не зустрічаються однойменні антиген і антитіло. Їхня комбінація і є групою крові. Її необхідно враховувати при переливанні крові та інших маніпуляціях із кров’ю, щоб уникнути склеювання еритроцитів.
Антигени й антитіла груп крові успадковуються нами від батьків, причому саме білки, а не самі групи крові. Тому комбінація цих білків у дітей може відрізнятися від комбінації їх у батьків. Таким чином і утворюється інша група крові. Прийнято вирізняти чотири групи крові, хоча насправді на сьогоднішній день відома вже велика кількість антигенів на еритроцитах і, відповідно, можна визначити більше груп крові. Але в першому наближенні цілком достатньо й цих чотирьох.
Для позначення антигенів використовують літери А та В, а антитіла позначають як альфа і бета. Відсутність цих чинників позначають, звісно ж, цифрою 0. У рутинній діагностиці користуються визначенням групи крові по системі АВ0.
Що ж таке перша група крові (позначення I (0))? Для неї характерна відсутність антигенів на еритроцитах. Люди з цією групою крові є універсальними донорами, оскільки їхню кров можна переливати людям решти трьох груп. Друга група крові позначається як II (А) і має антиген А на еритроцитах, третя —III (В) — антиген В. Люди з четвертою групою крові, або IV (АВ), на своїх еритроцитах носять обидва антигени, але натомість у плазмі відсутні антитіла.
Новонародженим визначають групу крові у пологових будинках. Часто, довідавшись про групу крові своєї дитини, деякі надто прискіпливі татусі починають псувати собі життя зайвими підозрами. Мовляв, у мене така-то група крові, а у тебе — така-то, тож у дитини мусить бути або така, як у мене, або твоя.
Для таких татусів пропонуємо невеличку шпаргалку. Якщо у обох батьків перша група крові, то в них може народитися дитина тільки з першою групою. У подружжя із другою групою крові народжуються діти з першою або другою групами. Наступний варіант: чоловік і жінка мають третю групу крові. В такому разі їхні діти матимуть першу або третю. Якщо ж обом батькам випало бути носіями четвертої групи крові, то в них можуть народитися діти із другою, третьою та четвертою групами.
Ось така нескладна "бухгалтерія". Але ж у батьків дитини далеко не завжди однакові групи крові. Тоді маємо такий "розклад": при поєднанні у шлюбі першої і другої груп народяться діти з першою або другою; поєднання першої та третьої дасть нащадкам також або першу, або третю групи. Батьки, носії першої та четвертої груп, матимуть дітей із другою або третьою групами крові.
Більша спадкова "варіабельність" виникає при поєднанні четвертої з другою або третьою групами крові — діти, народжені в таких шлюбах, матимуть кров другої, третьої або четвертої груп. Якщо в одного з батьків перша група крові, у дитини не може бути четвертої. І навпаки — якщо в одного з батьків четверта, у дитини не може бути першої групи. А найбільша різноманітність перепадає дітям, батьки яких мають другу та третю групи. Таке подружжя може народити дітей із будь-якою групою крові.
Объяснение:
Для організмів, що належать до цієї групи, неможливо вказати ніяких загальних характеристик. До неї відносять еукаріотів, що не відповідають характеристикам рослин, тварин або грибів. Єдина особливість, що їх об'єднує, формулюється як відсутність складної структури[2], що характерно для багатьох груп, які формуються «за залишковим принципом». Всі протисти — одноклітинні або багатоклітинні організми, що не мають спеціалізованих тканин.
Термін «протисти» був введений Ернстом Геккелем в 1866 році. Їх традиційно поділяли на кілька груп, засновуючись на їх подібності до «вищих» царств: одноклітинні тварино-подібні протозої, рослиноподібні протофіти (переважно одноклітинні водорості) і грибоподібні слизовики та ооміцети. Оскільки ці групи часто перекривалися, вони були досить незручними, а пізніше були замінені філогенетичною класифікацією. Проте ці назви все ще використовуються як неформальні для опису морфології та екології цих організмів.
Протисти мешкають практично у всіх середовищах, що містять рідку воду. Багато з них, зокрема водорості, проводять фотосинтез і є важливими продуцентами (первинними виробниками) багатьох екосистем, складаючи частину планктону. Інші протисти, такі як кінетопластиди і споровики, відповідають за ряд серйозних хвороб людини та тварин, включаючи малярію і сонну хворобу.
Традиційна класифікація
Протисти були традиційно (протягом минулих 150 років) розділені на декілька груп, заснованих на схожості до вищих царств: твариноподібні найпростіші, рослиноподібні водорості і грибоподібні слизовики. Ці традиційні групи часто частково перекриваються. Зараз розроблюються численні нові моделі таксономії еукаріотів, у яких еволюційним взаєминам серед еукаріот надається пріоритет перед методом отримання енергії або структурними характеристиками. Незважаючи на той факт, що традиційна класифікація досить суперечлива, як продемонстровано групами організмів, подібних до динофлагелят або евгленових, які містять як фототрофів, гетеротрофів, так і міксотрофів, вона наводиться нижче як історичний огляд.
Protozoa
Найпростіших інколи класифікували як тип чи підцарство царства Тварини. Це зазвичай одноклітинні рухомі організми, які живляться за до фагоцитозу, проте є численні винятки. Їх розмір 0,01-0,5 мм, тому найчастіше їх видно тільки під мікроскопом. Вони всюдисущі у водних середовищах і ґрунті, іноді витримують сухі періоди у вигляді спор і включають декілька важливих паразитів. За методом пересування Protozoa розподіляють:
Джгутикові з довгим джгутиком напр. Euglena
Амебоподібні з прозорими псевдоподіями напр. амеба (Amoeba)
Війчасті з значним числом коротких війок напр. інфузорія-туфелька (Paramecium caudatum) Споровики нерухомі паразити напр. плазмодії (Plasmodium) Водорості Водорості акумулюють світлову енергію через фотосинтез. Вони включають багато одноклітинних організмів, які також вважаються найпростішими, як наприклад Euglena і Paramecium bursaria, які придбали хлоропласти через вторинний ендосимбіоз. Решта водоростей нерухомі, і деякі дійсно багатоклітинні, зокрема деякі члени наступних груп:Разом з організмами групи Glaucophyta зелені і червоні морські водорості є близькими родичами інших рослин, тому деякі автори розглядають їх як членів царства Рослини, не зважаючи на їх просту організацію. Решта видів морських водоростей, проте, розвилися окремо. Вони включають типи Haptophyta, Cryptophyta, Dinoflagellata, Euglenoidea і Chlorarachnea, які раніше всі були віднесені до Protozoa. Грибоподібні протисти Багато організмів, яких спочатку відносили до грибів, були пізніше переміщені до протистів. Вони включають Chytridiomycetes, слизовиків, ооміцетів і Labyrinthulomycetes. Chytridiomycetes, як зараз відомо, споріднені з іншими грибами і звичайно класифіковані з ними, решта зараз розміщені серед типів Amoebozoa і Heterokontophyta. Сучасна класифікація Хоча група протистів більше не визнається як єдина, класифікація організмів, що колись містилися у ній, все ще змінюється. Новіші критерії класифікації вимагають визначити монофілетичні групи, засновані на генетиці та еволюційному походженні. Зазвичай парафілетичні групи, якою є й група протистів, розщеплюють на кілька, розглядаючи її представників як окремі групи материнської, в даному випадку — еукаріотів. Багато з авторів сучасних класифікацій більше не переймаються формальними таксономічними рангами, прикладом є варіант роботи Adl et al. (2005)[3].
Частковий список підгруп протистів, що можуть розглядатися як типи, наведено в таблиці[4], багато з них вважаються монофілетичними, але це вірно не для всіх. Наприклад, Excavata, ймовірно, не є монофілетичною групою та буде такою лише за умови виключення гаптофітів та криптомонад[5]. Для обговорення сучасного погляду про взаємини цих організмів див. статтю Еукаріоти та посилання нижче.