Молекула ДНК состоит из двух спирально закрученных нитей. Азотистое основание одной из нитей ДНК связано водородным «мостиком» с основанием другой нити, причем так, что аденин может быть связан только с тимином, а цитозин – только с гуанином. Они комплементарны (дополнительны) друг другу. Порядок расположения оснований в одной цепи определяет порядок в другой. Именно на этом основано особое свойство: кодирования информации о большом многообразии необходимых белков и к самовоспроизведению, т.е. к автопродукции. В настоящее время известно более 20 аминокислот, из которых 20 входят в состав белковых молекул. В то же время молекулы многих белков содержат более 100 мономеров (различных аминокислот), которые соединены одна за другой, подобно бусам на нитке. Перестановка или замена всего одной-единственной аминокислоты влечет за собой значительные изменения свойств. Так, например, в молекуле гемоглобина около 300 мономеров (аминокислот), но при замене одной из них – глутаминовой кислоты – валином свойство гемоглобина в отношении передачи кислорода тканям резко снижено. Люди с таким аномальным гемоглобином страдают наследственным заболеванием - серповидноклеточной анемией. В структуре ДНК отражена последовательность расположения триплетов азотистых оснований (кодонов), которая определяет генетическую информацию клетки. При этом участок ДНК, содержащий информацию о структуре какого-либо одного белка принято называть геном. Четыре азотистых основания, входящие в состав молекулы ДНК, в комбинациях по три дают 64 разных кодона. Этого более чем достаточно для кодирования 20 аминокислот. Эта информация считывается в процессе транскрипции информационной РНК (иРНК). Она определяет порядок расположения аминокислот в белках при последующем их синтезе в рибосомах. В процессе репликативного синтеза и удвоения ДНК структура ДНК точно воспроизводится, что позволяет произвести позже точное и равное распределение генетического материала между материнской и дочерней клеткой в процессе ее деления.
Рослини які запилюються комахами — бджолами, джмелями, метеликами, називаються насекомоопиляемих. Крім гречки, до них відносяться конюшина, гірчиця, огірки, плодові дерева та багато інших. Насекомоопиляемих рослини приваблюють комах ароматом, яскравим забарвленням своїх віночків і нектаром, виділеним нектарниками. Зрозуміло, яке величезне значення має бджільництво, не тільки дає цінні продукти — мед і віск, а й сприяє значному підвищенню врожаїв насіння і плодів польових, овочевих і плодових рослин.Ветроопиленіе також поширене в природі. Вітром запилюються сережкоцветние рослини — береза, вільха, дуб, а також осоки, лугові злаки і жито. Вітрозапилюваних рослини у більшості випадків мають непоказні квітки, суху легку пилок, в достатку розноситься вітром.У практиці селекційної роботи широко використовується штучне запилення рослин при отриманні гібридів, тобто таких нових рослин, які виходять від схрещування різних сортів, видів або родів і які суміщають в собі ознаки материнського і батьківського рослин.При штучному запиленні у обох статей квіток материнської рослини видаляються тонким пінцетом всі пильовики, тобто проводиться попередня кастрація квітки для попередження самозапилення. На квітки надіваються ізолятори, щоб не допустити випадкового занесення пилку з інших квіток.Через 1 — 3 дні, коли рильце буде готове до сприйняття пилку, на нього наноситься пилок, взята з квітки батьківського рослини, призначеного для схрещування. Зрозуміло, ізолятор при цій операції знімається, а потім знову надягає і залишається на рослині до моменту зав'язування плоду.Штучним запиленням при гібридизації рослин широко користувався І. В. Мічурін, який вивів багато цінних сортів плодових і ягідних рослин. Цим же методом отримання нових рослин широко користуються селекціонери при виведенні нових сортів польових рослин.
