Зеленые водоросли. Отличаются зеленым цветом и набором пигментов, характерным для высших растений. Одноклеточные, колониальные, многоклеточные и неклеточного строения. Зеленые водоросли обитают главным образом в пресных водах, некоторые виды - на суше, на почве, на поверхности снега и льда и в термальных источниках. Много видов обитает также в солоноватых и морских водоемах. Известно 20 тыс. видов. Бурые водоросли. Характеризуются бурым цветом. Длина до 60 м. Сюда относятся разнообразные по форме и строению многоклеточные морские водоросли. Размножаются половым Бурые водоросли обитают преимущественно в холодных морях. Известно около 1500 видов бурых водорослей. Красные водоросли. Цвет от розового до темно-красного. Размножение вегетативное, половое и бесполое. Обитают преимущественно в морях, некоторые виды в холодных текучих водах, на почве, на стенах. Среди красных водорослей есть паразиты и полупаразиты, живущие на красных водорослях других видов.
Це́нтри (осере́дки) похо́дження культу́рних росли́н — географічні центри генетичного різноманіття культурних рослин. Можуть бути первинними (район споконвічного зростання диких форм і одомашнення) та вторинними (в результаті подальшого поширення культурних та напівкультурних рослин і подальшої селекції).
Питання про те, коли і де людина «винайшла» сільське господарство, викликає безліч суперечок, хоча дослідники зазвичай погоджуються, що сталося це 12-10 тис. років тому десь у межах великого регіону, який отримав у археологів назву «Родючий півмісяць» . На карті він виглядає дійсно як півмісяць, який охоплював пониззя Нілу, землі Леванту та Месопотамії. На цій території навесні випадає доволі багато (щодо навколишніх дуже посушливих регіонів) опадів, а ґрунти характеризуються високою родючістю. Родючий півмісяць пов'язує райони стародавнього Єгипту та Месопотамії, і тому його справедливо вважають колискою людської цивілізації.
Рослинництво виникло одночасно в Старому і Новому Світі за 7-8 тис. років до нашої ери. Процес одомашнення спочатку відбувався незалежно в географічно відокремлених областях земної кулі на всіх п'яти континентах і, звичайно, на видах навколишньої флори. Флористичний склад одомашнюваних видів був ендемічним для великих географічних територій, іншими словами, використовувалася вітчизняна флора.
В історії людських цивілізацій настав період сухопутних (часто караванних) і морських контактів і матеріальних зв'язків між різними географічними цивілізаціями. Це супроводжувалося поширенням насіння і плодів ендемічних одомашнених рослин, так що часом було важко визначити батьківщину культурного виду. У процесі становлення та розширення ареалів вищих рослин визначилися ботаніко-географічні та генетичні центри походження культурних рослин. Одомашнення рослин в різних географічних умовах супроводжувалося такими природними закономірностями еволюції, як мутації різного типу, поліплоїдія і інтрогресія при природній гібридизації.
Це́нтри (осере́дки) похо́дження культу́рних росли́н — географічні центри генетичного різноманіття культурних рослин. Можуть бути первинними (район споконвічного зростання диких форм і одомашнення) та вторинними (в результаті подальшого поширення культурних та напівкультурних рослин і подальшої селекції).
Питання про те, коли і де людина «винайшла» сільське господарство, викликає безліч суперечок, хоча дослідники зазвичай погоджуються, що сталося це 12-10 тис. років тому десь у межах великого регіону, який отримав у археологів назву «Родючий півмісяць» . На карті він виглядає дійсно як півмісяць, який охоплював пониззя Нілу, землі Леванту та Месопотамії. На цій території навесні випадає доволі багато (щодо навколишніх дуже посушливих регіонів) опадів, а ґрунти характеризуються високою родючістю. Родючий півмісяць пов'язує райони стародавнього Єгипту та Месопотамії, і тому його справедливо вважають колискою людської цивілізації.
Рослинництво виникло одночасно в Старому і Новому Світі за 7-8 тис. років до нашої ери. Процес одомашнення спочатку відбувався незалежно в географічно відокремлених областях земної кулі на всіх п'яти континентах і, звичайно, на видах навколишньої флори. Флористичний склад одомашнюваних видів був ендемічним для великих географічних територій, іншими словами, використовувалася вітчизняна флора.
В історії людських цивілізацій настав період сухопутних (часто караванних) і морських контактів і матеріальних зв'язків між різними географічними цивілізаціями. Це супроводжувалося поширенням насіння і плодів ендемічних одомашнених рослин, так що часом було важко визначити батьківщину культурного виду. У процесі становлення та розширення ареалів вищих рослин визначилися ботаніко-географічні та генетичні центри походження культурних рослин. Одомашнення рослин в різних географічних умовах супроводжувалося такими природними закономірностями еволюції, як мутації різного типу, поліплоїдія і інтрогресія при природній гібридизації.
Если где-то орфографические ошибки, то извиняюсь.