Железы внутренней секреции отличаются от желез внешней секреции тем, что не имеют протоков. Их секреты поступают прямо в кровь, содержат гормоны, которые обладают большой биологической активностью. Гормоны выполняют четко свою работу, потом разрушаются и выводятся почками из организма.
К железам внутренней секреции относятся: эпифиз, гипофиз, щитовидная железа и надпочечники.
Железы внешней секреции выводят свои продукты наружу или в полость какого-либо органа. К ним относятся слюнные железы, желудочные, печень, потовые железы, сальные и другие.
У всіх хребетних органи виділень представлені нирками, призначеними для виведення з тіла надлишків води, мінеральних солей і продуктів розпаду азотистого обміну у вигляді сечовини або сечової кислоти. Вони мають мезодермальне походження, закладаючись на зовнішній стінці сомітов. Проте будова і механізм функціонування нирок у різних груп хребетних не однакові. У процесі еволюції хребетних тварин відбувається зміна трьох типів нирок: головна, або переднирка (пронефрос), тулубова, або первинна, нирка (мезонефрос) і тазова, або вторинна, нирка (метанефрос). Різні типи нирок мають різні принципи процесу виділення: виділення з порожнини тіла, змішане виділення (з порожнини тіла і з крові) і, нарешті, тільки з крові. Одночасно відбуваються зміни в механізмі реабсорбції води. Виділення води і розчинених в ній продуктів білкового обміну з порожнини тіла виявляється можливим завдяки безлічі воронковідних нефростом, що відкриваються в порожнину тіла. Виділення з крові відбувається через мальпігієві тільця нирок. Вивідні канали з нирок називаються вольфові канали, їх змінюють сечоводи. У більшості хребетних є сечовий міхур. У первинноводних можливе скидання аміаку через зябра.
Железы внутренней секреции отличаются от желез внешней секреции тем, что не имеют протоков. Их секреты поступают прямо в кровь, содержат гормоны, которые обладают большой биологической активностью. Гормоны выполняют четко свою работу, потом разрушаются и выводятся почками из организма.
К железам внутренней секреции относятся: эпифиз, гипофиз, щитовидная железа и надпочечники.
Железы внешней секреции выводят свои продукты наружу или в полость какого-либо органа. К ним относятся слюнные железы, желудочные, печень, потовые железы, сальные и другие.У всіх хребетних органи виділень представлені нирками, призначеними для виведення з тіла надлишків води, мінеральних солей і продуктів розпаду азотистого обміну у вигляді сечовини або сечової кислоти. Вони мають мезодермальне походження, закладаючись на зовнішній стінці сомітов. Проте будова і механізм функціонування нирок у різних груп хребетних не однакові. У процесі еволюції хребетних тварин відбувається зміна трьох типів нирок: головна, або переднирка (пронефрос), тулубова, або первинна, нирка (мезонефрос) і тазова, або вторинна, нирка (метанефрос). Різні типи нирок мають різні принципи процесу виділення: виділення з порожнини тіла, змішане виділення (з порожнини тіла і з крові) і, нарешті, тільки з крові. Одночасно відбуваються зміни в механізмі реабсорбції води. Виділення води і розчинених в ній продуктів білкового обміну з порожнини тіла виявляється можливим завдяки безлічі воронковідних нефростом, що відкриваються в порожнину тіла. Виділення з крові відбувається через мальпігієві тільця нирок. Вивідні канали з нирок називаються вольфові канали, їх змінюють сечоводи. У більшості хребетних є сечовий міхур. У первинноводних можливе скидання аміаку через зябра.
Объяснение: