В черешках листьев подорожника большого длинные прочные тяжи образованы тканью:
а) колленхимой;
б) склеренхимой;
в) флоэмой;
г) паренхимой.
К царству грибов не относится возбудитель:
а) мучнистой росы крыжовника;
б) фитофтороза томата;
в) хлебной ржавчины;
г) кольцевая гниль картофеля.
Подвижный шейный отдел позвоночника впервые появился у:
а) латимерии; б) ехидны; в) лягушки; г) ящерицы.
Жужжальца имеются у представителей отряда:
а) жесткокрылые;
б) двукрылые;
в) прямокрылые;
г) перепончатокрылые.
14. Для всех бактерий характерно:
а) брожение;
б) фиксация азота из атмосферы; +
в) синтез органических веществ из неорганических с использованием солнечной энергии;
г) расщепление органических веществ.
15. В организме человека, зараженного эхинококком, может быть найдена стадия жизненного цикла этого паразита:
а) онкосфера; б) спорозоит; в) адолескарий; г) циркарий.
Бло́хи (Aphaniptera = Siphonaptera) — ряд паразитичних комах. Дрібні за розміром — 1-6 мм. Тіло сплюснуте з боків. Голова маленька, одна пара простих очей (іноді очей немає), вусики короткі двочленикові. Безкрилі — крила втратили внаслідок пристосування до паразитичного життя. Задні ноги стрибальні. Паразитують на тілі звірів, птахів і людини. Живляться, висмоктуючи кров. Яйця тупоовальні, до тіла тварин не прикріплюються, а скочуються на землю. Личинки червоподібні, вкриті рідкими довгими волосками, ротовий апарат гризучий; живляться органічними рештками тваринного і рослинного походження. Лялькуються в павутинному коконі. Блохи поширюють збудників небезпечних інфекційних захворювань, зокрема чуми[1], туляремії, глисних інвазій тощо. Всього відомо понад 1000 видів бліх, з них в Україні — близько 90. Характерний представник — пацюкова блоха (Xenopsylla cheopis).
Бронзовки - підродина жуків сімейства пластинчатовусих. Для багатьох видів даної групи характерна яскраве забарвлення з металевим блиском. Відмітною ознакою є вирізи з боків надкрила, через які під час польоту випускаються крила, тоді як самі надкрила залишаються складеними. Більшість видів поширена в тропіках. Жуки живляться квітками рослин або випливають деревними соками, перезрілими і Забрідь фруктами, можуть виступати в ролі запилювачів
Тіло жуків переважно короткий або помірно довгасто, забарвлення дуже різноманітна, може бути з металевим блиском. У ряді випадків забарвлення створюється особливими виділеннями, абсолютно приховують основний фон.
До металевих забарвленням (блискучим, матово-блискучим і жирно-блискучим) відносять: зелену різних відтінків (дуже широко поширена серед представників групи), синю, фіолетову, мідно-червону, пурпурну, бронзову і чорну з металевими відтінками. Неметалева забарвлення може чорного (дуже часто), коричневого, бурого, зеленого, червоного (різних відтінків), жовтого і білуватого кольору з сірим або оливковою відтінком.
Характерною особливістю представників групи є особливі лускаті плями білого кольору, іноді жовтуваті, глинисто-жовті або рожеві, розташовані на переднеспінке, надкрилах, Пигида, боків грудей, тазиках задньої пари ніг, черевних стернітов, стегнах. Кількість і розмір даних плям різні і можуть сильно варіювати. Часом ці плями зливаються між собою, покриваючи значну частину тіла, особливо на надкрилах.
Голова переважно невеликих розмірів, набагато вже переднеспинки, спрямована більш-менш вперед і кілька опущена вниз