• ів , До ть 1. Відома ділянка і-РНК. Визначити будову ділянки ДНК, з якої знімалась ця копия
АУГ УГУА ААЦ ГГЦ УАА ГАУ ЦУУ ГАЦ.
2 Фрагмент одного ланцюга молекули ДНК має таку структуру: А-Г-Т-А-Т-А-ГА-ГА-Т
Визначте структуру фрагмента і-РНК, що синтезовано на ній
3. На фрагменті одного ланцюга ДНК нуклеотиди розташовані в такій послцдовності:
А-Т-Г-Т-Г-Т-Т-Ц-A-T-A-T
Догтишіть фрагмент другого ланцюга ДНК
Яка довжина цього фрагмента
Скільки кожного з нуклеотидів (у %) в цій ДНК
4 Біохімічний аналіз показав, що іРНК має 30% аденину, 18% гуаніну та 18% урацилу,
Визначте частку (у %) кожного нуклеотида у відповідному фрагменті дволанцюгової ДНК?
5. У нуклеїновій кислоті тимин складає 18 % (що відповідає 450 нуклеотидам), гуанін та
цитозин — по 25%. Визначити склад нуклеїнової кислоти, і довжину
б. Виконати індивідуальне завдання:
Яку послідовність нуклеотидів має молекула 1-РНК, яка синтезується на ділянд гена, що має
таку послідовність нуклеотидів,
ГЦТ- АГЦ- ЦТА-ГГА-ЦТТ- ГАТ- ТЦГ- ГЦЦ
Визначити довжину ділянки гена та відсотковий вміст гуанінових нуклеотидів у фрагменті ДНК,
Контрольні запитання:
1 Що спільного та відмінного в будові молекул ДНК та РНК?
2 Як функі виконує ДНК?
3.
Які ви знаєте типи РНК? Інші функци?
Зробити висновки про виконану роботу.
Кожа сухая, не содержит желез. Кожные покровы образованы ороговевшим эпидермисом (роговыми чешуйками или щитками). Роговые чешуйки предохраняют животное от испарения влаги и иссушения.

Растут пресмыкающиеся во время периодических линек.

Происхождение
Первые рептилии появились на планете около 280 миллионов лет назад.
Их предками считают стегоцефалов — древних земноводных.

Развитие и расцвет рептилий связаны с изменением климатических условий: в мезозойской эре он становится более сухим, уменьшалось количество заболоченных площадей.
В новых условиях преимущество получили те земноводные, которые не имели тесной связи с водой. От таких древних земноводных и произошли первые пресмыкающиеся.
Новые особенности, появившиеся у рептилий (по сравнению с земноводными):
сухая кожа, без желёз, покрытая роговыми чешуйками;возникновение частичной, а у крокодилов полной перегородки в желудочке сердца, что привело к частичному разделению потоков венозной и артериальной крови;возникновение ячеистых легких с развитыми дыхательными путями;возникновение защитных оболочек вокруг яйца;внутреннее оплодотворение;прямое развитие.
Важными для жизни на суше были и такое изменение, как увеличение переднего отдела головного мозга и появление в нем первичной коры.
Расцвет пресмыкающихся наступил 225 миллионов лет назад. Они заселили все среды жизни.
В воде плавали плезиозавры — «морские ящеры» и ихтиозавры — «рыбоящеры».
В воздухе парили птерозавтры — «летающие ящеры».

Среди наземных животных царствовали разнообразные динозавры — «ужасные ящеры».
Самые древние рептилии, дожившие до наших дней, — крокодилы и черепахи.

Одна из групп ящеров — Зверозубые ящеры, считаются переходной формой между пресмыкающимися и млекопитающими. Самым знаменитым зверозубым ящером является Иностранцевия.
Галузь біології, яка вивчає явища спадковості та мінливості живих ор-
ганізмів, називається генетикою. Назва цієї науки походить від грецького
слова genos, що означає рід чи походження. Генетика поділяється на загальну
та спеціальну, або прикладну частини. Загальна генетика вивчає закони, за-
кономірності та механізми спадковості та мінливості, спільні для усіх живих
організмів. Вивченням спадковості та мінливості окремих груп живих органі-
змів – вірусів, бактерій, грибів, рослин, тварин та людини займається при-
кладна, або спеціальна генетика. Генетику людини називають також антро-
погенетикою.
У розвитку загальної генетики важливу роль відіграли різноманітні
експериментальні об’єкти: серед бактерій – кишкова паличка, серед грибів –
нейроспора, серед рослин – горох та кукурудза, серед тварин – дрозофіла та
миша.
У 80-их роках минулого століття одним із головних об’єктів генетич-
них досліджень стала людина.
Вивчення генетики людини пов’язане з певними труднощами через не-
можливість довільного схрещування, пізнє настання статевої зрілості, малу
кількість нащадків у кожній сім’ї та неможливість урівняти умови існування
нащадків. Незважаючи на це, генетика людини за останні десятиліття досягла
значних успіхів. Досить добре вивчені закономірності успадкування різнома-
нітних ознак, у тому числі патологічних.Правда, генетичний аналіз психічної сфери та творчої діяльності люди-
ни залишається все ще нездійсненим через їх надзвичайну складність, хоча
вони, поза сумнівом, спадково обумовлені.