1.В канале молнии происходит синтез оксидов азота, которые превращаются в азотную кислоту, ассимилируемую почвенным поглощающим комплексом.
2.Клубеньковые бактерии.
3.Синтез аммиака, а из него всех остальных азотных удобрений человеком.
2.Растения получают только 30-66% от внесенного азота. Вместо азотных удобрений можно удобрять сульфатом аммония и сернокислым аммонием. Его получают путем улавливания серной кислотой аммиака из коксохимических Сульфат аммония имеет слабую гигроскопичность, не слеживается при хранении и может транспортироваться без упаковки. Аммонийный азот удобрения обменно поглощается почвенными коллоидами, медленнее нитрифицируется и не вымывается, поэтому сульфат аммония целесообразно применять в условиях орошаемого земледелия под рис и хлопчатник, а также в субтропической зоне для удобрения чая и других культур.
Так же, почву можно удобрять: безводным и водным аммиаком, фосфорными удобрениями, калийными удобрениями, сульфатом калия и сернокислым калием.
Справді, нервові клітини діляться (і, значить, комбінації їх відновлюються) лише у примітивних тварин. У вищих вони втрачають здатність до ділення на відносно ранніх стадіях розвитку. Причини цього ще не з’ясовані. Можна лише висловити припущення, що ця здатність стає непотрібною і тому втрачається в процесі еволюції. Ми повинні пам’ятати, що нервова клітина “працює” у взаємодії з іншими, як логічний елемент ЕОМ. У процесі життя організму в ньому накопичуються структурні зміни, необхідні для виконання певної функції. В геномі клітини вони не закодовані і у спадок під час поділу не передаються. Тому нова клітина не може замінити втрачену. Мабуть, це загальний принцип для клітин, які в сукупності діють як єдине ціле. Наприклад, клітини печінки зберігають значну автономність і здатні до поділу. А ось клітини серцевого м’яза сполучаються між собою чисельними зв’язками. Так забезпечується синхронність їх скорочення і розслаблення. Зате вони і не діляться, і не відновлюються: місце, вражено при інфаркті, зарубцьовується сполучною тканиною. Еволюція пішла в цьому випадку іншим шляхом – шляхом багатократного збільшення надлишковості. Для забезпечення нормальної нервової діяльності достатньо небагато відсотків від їх загальної кількості, причому на все життя.
1.Тут есть три варианта :
1.В канале молнии происходит синтез оксидов азота, которые превращаются в азотную кислоту, ассимилируемую почвенным поглощающим комплексом.
2.Клубеньковые бактерии.
3.Синтез аммиака, а из него всех остальных азотных удобрений человеком.
2.Растения получают только 30-66% от внесенного азота. Вместо азотных удобрений можно удобрять сульфатом аммония и сернокислым аммонием. Его получают путем улавливания серной кислотой аммиака из коксохимических Сульфат аммония имеет слабую гигроскопичность, не слеживается при хранении и может транспортироваться без упаковки. Аммонийный азот удобрения обменно поглощается почвенными коллоидами, медленнее нитрифицируется и не вымывается, поэтому сульфат аммония целесообразно применять в условиях орошаемого земледелия под рис и хлопчатник, а также в субтропической зоне для удобрения чая и других культур.
Так же, почву можно удобрять: безводным и водным аммиаком, фосфорными удобрениями, калийными удобрениями, сульфатом калия и сернокислым калием.
Объяснение:
Справді, нервові клітини діляться (і, значить, комбінації їх відновлюються) лише у примітивних тварин. У вищих вони втрачають здатність до ділення на відносно ранніх стадіях розвитку. Причини цього ще не з’ясовані. Можна лише висловити припущення, що ця здатність стає непотрібною і тому втрачається в процесі еволюції. Ми повинні пам’ятати, що нервова клітина “працює” у взаємодії з іншими, як логічний елемент ЕОМ. У процесі життя організму в ньому накопичуються структурні зміни, необхідні для виконання певної функції. В геномі клітини вони не закодовані і у спадок під час поділу не передаються. Тому нова клітина не може замінити втрачену. Мабуть, це загальний принцип для клітин, які в сукупності діють як єдине ціле. Наприклад, клітини печінки зберігають значну автономність і здатні до поділу. А ось клітини серцевого м’яза сполучаються між собою чисельними зв’язками. Так забезпечується синхронність їх скорочення і розслаблення. Зате вони і не діляться, і не відновлюються: місце, вражено при інфаркті, зарубцьовується сполучною тканиною. Еволюція пішла в цьому випадку іншим шляхом – шляхом багатократного збільшення надлишковості. Для забезпечення нормальної нервової діяльності достатньо небагато відсотків від їх загальної кількості, причому на все життя.