Насекомоядные — одни из самых древних млекопитающих, появивились не менее 150 млн. лет назад. Они имеют много общего с предками многих других зверей — хищных, рукокрылых, приматов, даже копытных. Так, у них очень слабо развит мозг, примитивно устроен орган слуха. Насекомоядные делятся на 6-7 семейств, из которых наиболее обособлены ежиные. В отряде около 380 видов, причем едва ли не половина приходится на два рода — бурозубок и белозубок. В фауне России отряд представлен тремя семействами и почти сорока видами.
Класифікації диктується звичайно завданнями дослідження й нерідко буває суб'єктивним. Зручною для опису поведінка вважається класифікація Д. Дьюсбері (1981). Всі форми поведінка тварин він поєднує в три основні групи - індивідуальна поведінка, репродуктивна й соціальна. До індивідуальних поведінкових актів відносяться: локомоція; харчування й подих; терморегуляція (забезпечення оптимального температурного режиму); пошуки притулку; збіг від хижаків; сон; підтримка чистоти тіла; біологічні ритми; дослідницька активність; гра; використання знарядь; маніпуляційна активність. Як видно, серед зазначених форм індивідуальної поведінки названі й чисто фізіологічні процеси, а не поведінка, як така. Однак, очевидно, тут маються на увазі не самі фізіологічні акти, а ті поведінкові реакції, які забезпечують виконання даних функцій.
До індивідуальних поведінкових актів відносяться:
локомоція;
харчування й подих;
терморегуляція (забезпечення оптимального температурного режиму);
пошуки притулку;
збіг від хижаків;
сон;
підтримка чистоти тіла;
біологічні ритми;
дослідницька активність;
гра;
використання знарядь;
маніпуляційна активність.
Як видно, серед зазначених форм індивідуальної поведінки названі й чисто фізіологічні процеси, а не поведінка, як така. Однак, очевидно, тут маються на увазі не самі фізіологічні акти, а ті поведінкові реакції, які забезпечують виконання даних функцій.