Дегенерация — процесс резкого упрощения организации, связанного с исчезновением органов и функций, а также целых систем органов.
Согласно Григорию КЛИМОВУ – первому автору, откровенно описавшему процесс вырождения – дегенерация состоит из половых извращений и психических болезней. Тем не менее, эти две составляющие являются всего лишь механизмами, средствами, при которых дегенерация удаляет тот или иной Род.
Одно из самых коварных свойств вырождения заключается в том, что процесс вырождения изначально незаметен или практически незаметен на внешнем плане. По сравнению с продолжительностью человеческой жизни вырождение нарастает медленно (по крайней мере, так было до недавнего времени, когда в разы ускорились все процессы).
Более того – вырождение изначально поражает душу человека, затем наследственную информацию и только потом – тело. Поэтому, закрывая глаза на происходящее внутри и ретушируя проявляющиеся внешние признаки, легко можно довести дегенерацию в Роду до критической точки, просто не обращая внимания на происходящее.
Внешние признаки дегенерации хорошо известны тому, кто столкнулся данной темой, поэтому здесь нет смысла на них останавливаться. Главное – внешние, проявляющие в физическом теле признаки вырождения, являются следствиями духовного, душевного вырождения – именно поэтому до сих пор не найдено лекарство от вырождения, хотя последние полвека ведутся попытки найти «корень» дегенерации даже на генном уровне.
Данная идея очевидна – информация, заложенная в генах, управляет строительством тела и протекающими в нём процессами. Тем не менее, информация, заложенная в генах, является выражением информации, заложенной на более «высоких» уровняхо, поэтому она вряд ли подлежит корректировке на генном уровне.
Дегенерация – болезнь души, сознания, поэтому попытки исцелить тело без исцеления в душе и в сознании бессмысленны. Современная медицина сделала огромные шаги в лечении и ретушировании следствий вырождения, но вопрос избавления от корней проблемы, а не от следствий, в рамках одной медицины на данный момент не решён и вряд ли может быть решён.
БРОНХОЕКТАТИЧНА ХВОРОБА Бронхосктатична хвороба - патологічний стан, який характеризується регіональним розширенням бронхів, що супроводжується хронічним нагноєнням у цих розширеннях. Найбільш частими причинами бронхоектатичної хвороби є хронічні бронхіти, пневмонії, абсцес легені, туберкульоз, пневмоконіози, бронхіальна астма. Нерідко бронхосктази виникають на фоні дифузного або вогнищевого пневмосклерозу. Вроджені бронхосктази гаються рідко і пов'язані з аномаліями розетку стінки бронха. Порушення нервової регуляції, крово- та лімфообігу в стінці бронха призводить до дистрофічних і деструктивних змін у ній, виникнення бронхосктазів. Патологічна анатомія. Розрізняють циліндричне, веретеноподібне та мішкоподібне розширення бронхів. Унаслідок ураження стінки бронха відбуваються значні структурні зміни в слизовій оболонці, атрофія та загибель м'язових і еластичних волокон, дистрофія хрящової тканини. Частіше бронхосктази локалізуються в нижніх ділянках легень, але у міру розвитку хвороби можуть поширюватися на нові ділянки легені. У хворих зменшується маса тіла, відсутній апетит. При затримці виділення харкотиння температура тіла можепідвищуватись до 38°С і більше. Під час загострення хвороби зростають загальна слабість, пітливість, кашель, кількість виділеного харкотиння, підвищується температура тіла. Бронхосктатичну хворобу діагностують на основі появи вологого кашлю після перенесеної пневмонії, гострих респіраторних захворювань, частих пневмоній з однією і тією ж локалізацією, стійкої аускультативної картини. Суттєвими у діагностиці бронхосктатичної хвороби є дані рентгенологічного та особливо бронхографічного досліджень. Профілактика бронхоектатичної хвороби полягає у своєчасному Лікуванні пневмоній, бронхітів, гострих респіраторних захворювань, коклюшу. Велику увагу приділяють загартуванню організму, заняттям фізичною культурою, відмові від куріння та зловживання алкоголем.
Дегенерация — процесс резкого упрощения организации, связанного с исчезновением органов и функций, а также целых систем органов.
Согласно Григорию КЛИМОВУ – первому автору, откровенно описавшему процесс вырождения – дегенерация состоит из половых извращений и психических болезней. Тем не менее, эти две составляющие являются всего лишь механизмами, средствами, при которых дегенерация удаляет тот или иной Род.
Одно из самых коварных свойств вырождения заключается в том, что процесс вырождения изначально незаметен или практически незаметен на внешнем плане. По сравнению с продолжительностью человеческой жизни вырождение нарастает медленно (по крайней мере, так было до недавнего времени, когда в разы ускорились все процессы).
Более того – вырождение изначально поражает душу человека, затем наследственную информацию и только потом – тело. Поэтому, закрывая глаза на происходящее внутри и ретушируя проявляющиеся внешние признаки, легко можно довести дегенерацию в Роду до критической точки, просто не обращая внимания на происходящее.
Внешние признаки дегенерации хорошо известны тому, кто столкнулся данной темой, поэтому здесь нет смысла на них останавливаться. Главное – внешние, проявляющие в физическом теле признаки вырождения, являются следствиями духовного, душевного вырождения – именно поэтому до сих пор не найдено лекарство от вырождения, хотя последние полвека ведутся попытки найти «корень» дегенерации даже на генном уровне.
Данная идея очевидна – информация, заложенная в генах, управляет строительством тела и протекающими в нём процессами. Тем не менее, информация, заложенная в генах, является выражением информации, заложенной на более «высоких» уровняхо, поэтому она вряд ли подлежит корректировке на генном уровне.
Дегенерация – болезнь души, сознания, поэтому попытки исцелить тело без исцеления в душе и в сознании бессмысленны. Современная медицина сделала огромные шаги в лечении и ретушировании следствий вырождения, но вопрос избавления от корней проблемы, а не от следствий, в рамках одной медицины на данный момент не решён и вряд ли может быть решён.
БРОНХОЕКТАТИЧНА ХВОРОБА
Бронхосктатична хвороба - патологічний стан, який характеризується регіональним розширенням бронхів, що супроводжується хронічним нагноєнням у цих розширеннях.
Найбільш частими причинами бронхоектатичної хвороби є хронічні бронхіти, пневмонії, абсцес легені, туберкульоз, пневмоконіози, бронхіальна астма. Нерідко бронхосктази виникають на фоні дифузного або вогнищевого пневмосклерозу. Вроджені бронхосктази гаються рідко і пов'язані з аномаліями розетку стінки бронха.
Порушення нервової регуляції, крово- та лімфообігу в стінці бронха призводить до дистрофічних і деструктивних змін у ній, виникнення бронхосктазів.
Патологічна анатомія. Розрізняють циліндричне, веретеноподібне та мішкоподібне розширення бронхів. Унаслідок ураження стінки бронха відбуваються значні структурні зміни в слизовій оболонці, атрофія та загибель м'язових і еластичних волокон, дистрофія хрящової тканини. Частіше бронхосктази локалізуються в нижніх ділянках легень, але у міру розвитку хвороби можуть поширюватися на нові ділянки легені.
У хворих зменшується маса тіла, відсутній апетит. При затримці виділення харкотиння температура тіла можепідвищуватись до 38°С і більше. Під час загострення хвороби зростають загальна слабість, пітливість, кашель, кількість виділеного харкотиння, підвищується температура тіла.
Бронхосктатичну хворобу діагностують на основі появи вологого кашлю після перенесеної пневмонії, гострих респіраторних захворювань, частих пневмоній з однією і тією ж локалізацією, стійкої аускультативної картини. Суттєвими у діагностиці бронхосктатичної хвороби є дані рентгенологічного та особливо бронхографічного досліджень.
Профілактика бронхоектатичної хвороби полягає у своєчасному Лікуванні пневмоній, бронхітів, гострих респіраторних захворювань, коклюшу. Велику увагу приділяють загартуванню організму, заняттям фізичною культурою, відмові від куріння та зловживання алкоголем.