Які з структур клітини беруть участь у перетворенні енергії поживних речовин у енергію АТФ?
1) рибосоми; 2) ендоплазматична сітка; 3) комплекс Гольджі;
4) мітохондрії; 5) ядерця.
**. 2.
У яких організмів процеси дихання не відбуваються в мітохондріях?
1) дріжджів; 2) бактерій; 3) земноводних; 4) синьо-зелених водоростей;
5) мохів.
**. 3.
Яка функція лейкопластів у бульбах картоплі?
1) визначають деякі ознаки рослин;
2) це внутрішньоклітинні депо пігментів;
3) акумулятори хлорофілу, синтезують АТФ;
4) містять поживні речовини – крохмаль;
5) лейкопластів у бульбах картоплі нема.
**. 4.
Чому хлоропласти мають зелений колір?
1) колір залежить від наявності жиру;
2) від включень зерен крохмалю;
3) від наявності хлорофілу;
**. 5.
Чи наявні в хлоропластах рибосоми, ДНК і РНК і де саме?
1) ні;
2) так, на зовнішній мембрані;
3) так, у стромі;
**. 6.
4) від наявності каротиноїдів;
5) від наявності ксантофілів.
4) так, на ламелах;
5) так, на внутрішній мембрані.
Пігменти, які забезпечують фотосинтез, знаходяться … (знайдіть правильне продовження):
1) у плазматичній мембрані або її вигинах усередину клітини;
2) у мембранах тилакоїдів;
3) у мембранах карбоксисом;
**. 7.
Кристами називають… (знайдіть правильне продовження):
1) вирости мембрани ендоплазматичної сітки;
2) вирости зовнішньої мембрани лізосом;
3) вирости зовнішньої мембрани мітохондрій;
4) вирости внутрішньої мембрани мітохондрій;
5) ці структури характерні лише для хлоропластів.
**. 8.
Визначте двомембранні органели клітини:
1) рибосоми, вакуолі; 2) комплекс Гольджі, лейкопласти;
3) мітохондрії, хлоропласти; 4) лізосоми, клітинне ядро;
5) клітинний центр, хромопласти.
**. 9.
Як розмножуються пластиди в клітині?
4) у піреноїдах;
5) у хлоросомах.
1) поділом; 2) шляхом редуплікації; 3) кон’югацією; 4) не розмножуються; 5) матричним синтезом.
**. 10.
Чому мітохондрії вважають автономними органоїдами клітин?
1) вони розмножуються в цитоплазмі шляхом поділу, у них є власні рибосоми, РНК і ДНК, синтезують власні білки;
2) мітохондрії містять дві мембрани (зовнішню і внутрішню);
3) від внутрішньої мембрани відходять відростки (кристи), на поверхні яких є велика кількість окисно-відновних ферментів, які зумовлюють окиснення речовин;
4) мітохондрії є енергетичними станціями клітини, в яких синтезується АТФ;
5) мітохондрії нема у клітинах бактерій і синьо-зелених водоростей.
**. 11.
Знаючи функції мітохондрій, вкажіть, які з перечислених нижче клітин містять найбільше цих органел?
1) бактеріі, які швидко ростуть і розмножуються;
2) клітини шкіри; 3) клітини м’язів; 4) остеобласти;
5) клітини синьо-зелених водоростей.
**. 12.
Що відбувається з лейкопластами в бульбі картоплі в разі освітлення її сонячними променями?
1) гинуть;
2) починають розмножуватися шляхом брунькування;
3) перетворюються в хлоропласти;
4) втрачають ДНК; 5) втрачають здатність до біо- і фотосинтезу.

1. Тонкая и толстая кишка имеют различные стенки. На стенках толстой есть борозды, выпячивания, специальные отростки, а у тонкой стенки гладкие.

2. В полости рта начинается пищеварение. Туда впадают протоки различных слюнных желез.

3. В желудке происходит перемещение пищи с пищеварительными соками, обеспечивающее обработку пищи и ее депонирование.

4. В полости тонкой кишки при участии ферментов поджелудочной железы осуществляется гидролиз сложных полимеров до полипептидов и дисахаридов.

5. В толстой кишке завершается гидролиз остатков пищевых веществ за счёт ферментов.

Товщина біосфери - земної оболонки, яку населяють живі організми, дещо більше 20 км. Біля верхньої межі біосфери, де низькі температури і тиск та велика концентрація ультрафіолетового проміння, що згубно впливає на живі істоти, та нижньої межі з її високою температурою (понад 100°С) зустрічаються лише спори нижчих рослин. Так, на висоту 20 км підіймаються спори бактерій і деяких грибів, а у земних надрах, на глибині понад 3 км, у водах нафтових родовищ можуть існувати тільки певні види бактерій.

Тварини зрідка підіймаються на висоту 12 км, а у ґрунт проникають не глибше 11 м; вони можуть жити в найглибших печерах (понад 1000 м глибини) і в найбільших глибинах океану. Є багато видів, які можуть існувати при дуже низькій температурі (до - 60° - 70° С), досить високій (до 60° у пустелях і понад 40° С у гарячих джерелах), під великим тиском у граничних глибинах океанів, високо у горах, де тиск і температура низькі, а' кисню обмаль, в умовах цілодобового полярного дня і вічної ночі в печерах.

З кліматичних факторів головну роль відіграє температура. Наземні тварини з непостійною температурою тіла (холоднокровні) потребують теплого або гарячого клімату з достатньою вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у тропіках і субтропіках. Низькі температури краще витримують тварини з постійною температурою тіла (теплокровні).

Чемпіоном витривалості до низьких температур слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема імператорських. Вони не лише добре переносять страшенну холоднечу і сніжні бурани антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не влаштовують. Витримувати жорстокий холод Антарктики їм допомагає щільне й густе оперення та підшкірний шар жиру.

Обов'язкове для всіх птахів линяння у них також має пристосований характер: старі пера випадають тільки після того, як виростають нові. Пташенята імператорських пінгвінів вкриті густим пухом, з'являються вони навесні, за літо мужніють настільки, Що вже можуть витримати сувору і довгу зиму. Пінгвінам допомагає захищатися від сильного вітру та морозу й те, що вони часто скупчуються у так звані черепахи, які нагадують собою коло у декілька метрів діаметром. Таке коло повільно і безперервно рухається навколо центру і проти вітру, що сприяє збереженню температури тіла і меншій втраті ваги (одинокі птахи втрачають щоденно понад 200 г, а у "черепасі" - лише 100 г).

З морських ссавців найнижчі температури доводиться витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах. Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються" антарктичного континенту і сусідніх островів.

Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні вітри і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки, дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно їх відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в найлютіші морози перебувають у воді.

В Арктиці сильні морози найкраще переносить білий ведмідь - цей велетенський напівводяний мешканець полярних морів і островів. У пошуках своєї основної поживи - нерп - білі ведмеді долають значні відстані на полярних крижинах і по чистій воді. Довга і густа шерсть з густим підшерстком, до того ж добре змащена жиром, не намокає у воді і не вкривається льодом на морозі. Товстий шар підшкірного жиру захищає від холоду у воді і на повітрі, зменшує питому вагу звіра, полегшуючи плавання. Широкі лапи з плавальними перетинками між пальцями вкриті густою шерстю не лише зверху, а й знизу, на підошвах, що дає можливість не провалюватись у снігу, не ковзати на льоду і не обморожувати лап.