Яка з голонасінних рослин не є вічнозеленою? а) модрина; б) кедр; в) ялина; г) тис.
3 Як називається рідина, яку виділяють голонасінні рослини, щоб
запобігти розвитку хвороботворних збудників?
а) нектар; б) роса; в) сироватка; г) живиця.
4 Як називаються структури в голонасінних, у яких формуються пилкові
зерна?
а) тичинки; б) шишки; в) хвоїнки; г) спороносні колоски.
5 Чому санаторії для людей із захворюваннями дихальної системи дуже
часто розташовані саме у хвойних лісах?
а) бо хвойні рослини здатні виділяти смолу;
б) бо хвойні рослини красиві;
в) бо хвойні рослини здатні виділяти фітонциди;
г) бо хвойні рослини виділяють багато кисню.
6 Установіть відповідальність між біологічними структурами та
частинами організму голонасінних рослин, у яких вони утворюються:
1. Живиця А) запліднені жіночі шишки
2. Спермії б) незапліднені жіночі шишки
3. Насіння в) чоловічи шишки

4. Насінні зачатки г) канальці деревини
д) корені
5. Розташуйте в правильній послідовності етапи запилення на прикладі
сосни звичайної, починаючи від формування пилкових зерен:
А) насінні зачатки виділяють клейку рідіну;
Б) з нижнього боку лусок чоловічих шишок формується зерна пилку;
В) луски жіночих шишок розходяться;
Г) пилкові зерна за до вітру переносяться на жіночі шишки,
де утримуються клейкою речовиною.

Появление наземных, или высших, растений ознаменовало начало новой эры в жизни нашей планеты. Освоение растениями суши сопровождалось появлением новых, наземных, форм животных; сопряженная эволюция растений и животных привела к колоссальному разнообразию жизни на земле, изменила ее облик. Первые достоверные наземные растения, известные только по спорам, датируются началом силурийского периода. Из верхнесилурийских и нижнедевонских отложений по сохранившимся макроостаткам или по отпечаткам органов описаны наземные растения. Эти первые известные нам высшие растения объединены в группу риниофитов. Несмотря на анатомическую и морфологическую строения, это были уже типичные наземные растения. Об этом свидетельствует наличие кутинизированной эпидермы с устьицами, развитой водопроводящей системы, состоящей из трахеид, и наличие многоклеточных спорангиев с кутинизированными спорами. Следовательно, можно предположить, что процесс освоения суши растениями начался значительно раньше - в кембрии или в ордовике . 

Папоротеподі́бні (поліподіофіти) або просто папороті (Filicopsida або Pteridophyta) — група судинних рослин, належить до групи Moniliformopses. Здебільшого це багаторічні (рідше однорічні) трави, інколи дерева із самостійним гаплоїдним та диплоїдним поколіннями з переважанням у циклі розвитку спорофіту[1].

Папороті з'явилися на Землі близько 300 млн років тому, протягом кам'яновугільного періоду (карбону) палеозойської ери. Вони були справжніми гігантами і формували рослинний покрив нашої планети. Папороті утворювали цілі ліси. Зараз деревовидних папоротей на Землі залишилося мало. Сучасні папороті набагато менші за розмірами від тих, котрі існували у попередні геологічні періоди.

Беруть участь у формуванні травянистого покриву. З XIX століття папороті популярні як кімнатні рослини. Представники папоротеподі́бних: орляк, щитник чоловічий, страусове перо звичайне, сальвінія плаваюча, диксонія, марсилія, багатоніжка, маратія, платицеріум, азола, адіантум венерин волос.