Задание 3. Тесты соответствия: Центры культурных растений:
1. Южная Азия
2. Восточная Азия
3. Юго-Западная Азия
4. Средиземноморье
5. Абиссиния
6. Центральная Америка
7. Анды (Южная Америка)
Названия растений:
А. Картофель
Б. Хлопчатник
В. Банан
Г. Маслина
Д. Пшеница
Е. Черная пшеница
Ж. Соя, просо
З. Рис
К. Сахарный тростник
Л. Бобы
Відкриття груп крові належить вченим Карлові Ландштейнеру та Яну Янському. Саме вони встановили, що люди за біологічними властивостями крові поділяються на 4 групи. Належність до певної групи крові — це властивість вроджена і незмінна.
Наша кров, грубо кажучи, складається із плазми (розчину) і формених елементів — клітин, або "тілець". На червоних кров’яних тільцях — еритроцитах — розміщуються специфічні білки. Їх називають антигенами груп крові. У плазмі ж містяться інші білки — антитіла.
Взаємодію антигену з антитілом можна схематично уявити собі у вигляді замка й ключа, що його одмикає. При зустрічі однойменних антигенів та антитіл відбувається склеювання еритроцитів у монетні стовпчики. У такому вигляді вони не можуть переносити кисень. Тож у крові однієї людини не зустрічаються однойменні антиген і антитіло. Їхня комбінація і є групою крові. Її необхідно враховувати при переливанні крові та інших маніпуляціях із кров’ю, щоб уникнути склеювання еритроцитів.
Антигени й антитіла груп крові успадковуються нами від батьків, причому саме білки, а не самі групи крові. Тому комбінація цих білків у дітей може відрізнятися від комбінації їх у батьків. Таким чином і утворюється інша група крові. Прийнято вирізняти чотири групи крові, хоча насправді на сьогоднішній день відома вже велика кількість антигенів на еритроцитах і, відповідно, можна визначити більше груп крові. Але в першому наближенні цілком достатньо й цих чотирьох.
Для позначення антигенів використовують літери А та В, а антитіла позначають як альфа і бета. Відсутність цих чинників позначають, звісно ж, цифрою 0. У рутинній діагностиці користуються визначенням групи крові по системі АВ0.
Що ж таке перша група крові (позначення I (0))? Для неї характерна відсутність антигенів на еритроцитах. Люди з цією групою крові є універсальними донорами, оскільки їхню кров можна переливати людям решти трьох груп. Друга група крові позначається як II (А) і має антиген А на еритроцитах, третя —III (В) — антиген В. Люди з четвертою групою крові, або IV (АВ), на своїх еритроцитах носять обидва антигени, але натомість у плазмі відсутні антитіла.
Новонародженим визначають групу крові у пологових будинках. Часто, довідавшись про групу крові своєї дитини, деякі надто прискіпливі татусі починають псувати собі життя зайвими підозрами. Мовляв, у мене така-то група крові, а у тебе — така-то, тож у дитини мусить бути або така, як у мене, або твоя.
Для таких татусів пропонуємо невеличку шпаргалку. Якщо у обох батьків перша група крові, то в них може народитися дитина тільки з першою групою. У подружжя із другою групою крові народжуються діти з першою або другою групами. Наступний варіант: чоловік і жінка мають третю групу крові. В такому разі їхні діти матимуть першу або третю. Якщо ж обом батькам випало бути носіями четвертої групи крові, то в них можуть народитися діти із другою, третьою та четвертою групами.
Ось така нескладна "бухгалтерія". Але ж у батьків дитини далеко не завжди однакові групи крові. Тоді маємо такий "розклад": при поєднанні у шлюбі першої і другої груп народяться діти з першою або другою; поєднання першої та третьої дасть нащадкам також або першу, або третю групи. Батьки, носії першої та четвертої груп, матимуть дітей із другою або третьою групами крові.
Більша спадкова "варіабельність" виникає при поєднанні четвертої з другою або третьою групами крові — діти, народжені в таких шлюбах, матимуть кров другої, третьої або четвертої груп. Якщо в одного з батьків перша група крові, у дитини не може бути четвертої. І навпаки — якщо в одного з батьків четверта, у дитини не може бути першої групи. А найбільша різноманітність перепадає дітям, батьки яких мають другу та третю групи. Таке подружжя може народити дітей із будь-якою групою крові.
Объяснение:
Одним из первых "прогрессивных" шагов эволюции было появление у плавающих червеобразных организмов стержневидного выроста кишки, ставшего в последствии хордой. Кембрийским животным такая хорда мало помагала в конкурентной борьбе со сложно устроенными членистоногими и аномалокаридидами. Они часто становились их легкой добычей время, и возникшая внутренняя опора предопределила возможности дальнейшего роста этих организмов, и , что очень важно, увеличения размеров мозга. Членистоногие же имели наружный скелет, который оказался непреодолимым барьером при увеличении их размеров.И вот в девоне, появились неуклюжие кистеперые, которые уступали в силе челюстей и в скорости хрящевым акулам и пластинокожим рыбам. Но они, оказавшись на мелководье, начали осваивать доселе необитаемый берег, в результате чего их потомки смогли выйти на сушу.Шло время. Позвоночные освоили сушу, дав множество разнообразных видов и жизненных форм. И вот появились небольшие зверообразные пресмыкающиеся, которые были вынуждены скрываться в густых лесных чащах и норах, и только ночами вылезать из своих убежищ, куда их загнали подвижные и сильные динозавры. И как следствие при к боле низким температурам, у предков млекопитающих возникла теплокровность. Именно теплокровность в конечном счете им пережить позднемеловой кризис.Новый прорыв произошел в размножении - у ранних млекопитающих откладка яиц сменилась образованием плаценты и живорождением, что стало еще одним важным шагом на пути к высокоразвитым млекопитающим. Среди очень разнообразных млекопитающих выделилась ветвь древесных грызуноподобных животных, ставших родоначальниками приматов. Они прятались на деревьях от быстро развивавшихся хищных, но обрели несколько важнейших черт: хватательную конечность — руку к зрительному восприятию цветов, что привело к прогрессивному развитию совершенного мозга.В кайнозое у приматов шло постепенное увеличения размеров, скорости передвижения и повышалась их независимость от воздействия внешних условий. И вот неандерталец уже смог прижиться в почти вечных снегах и морозах, благодаря его физиологии — длинного и одновременно широкого носа, в котором прогревался холодный воздух, и массы тела, лучше сохраняющей тепло...И вот появился венец эволюции - человек, в котором сошлись все предшествующие линии развития. Объем мозга постепенно увеличивается в линии от человекообразных обезьян (у шимпанзе 300 — 400 см3), у австралопитека - 380-450 см3 и у разных последовательных видов человека от 460 до 2000 см3. Именно у человека самый большой мозг относительно веса всего тела.Общее количество особей человеческого рода начиная с середины неогенового периода (4 млн лет назад) стала непрерывно возрастать. По оценкам специалистов, численность австралопитеков составляла около 10—20 тыс. особей. Предпосылкой для дальнейшего увеличения численности особей в поселении могло послужить овладение огнем и средствами загонной охоты. В каменном веке (раннем палеолите) на Земле уже существовало около 125 тыс. человеческих особей.Увеличение плотности населения и уровня технической оснащенности в среднем палеолите привело к началу освоения не только равнин, но и горных и высокогорных районов. Поэтому численность неандертальцев уже составила 300 тыс. человек, что примерно равно 1 человеку на 8 км2. С окончанием ледникового периода и отступлением ледника на север, появился человек «разумный».К концу палеолита вся доступная суша была заселена человеком, и люди заходили даже за Полярный круг, прижившись в заполярной тундре. К этому времени численность людей достигла 3,3 — 5,3 млн человек, а плотность составляла около 1 человека на 2,5 км2.Человек, благодаря своему высокому уровню развития, смог по продолжительности жизни обогнать все виды млекопитающих и других организмов, за исключением некоторых губок и пресмыкающихся. Так, австралопитеки жили в среднем 17,2 — 22,2 года, палеолитические неандертальцы — 31,3 — 37,5, мезолитические люди — 26,5 — 44,3, люди неолита и эпохи бронзы — 27,0 — 49,9, а в настоящее время по различным странам существует довольно значительный разброс по этому показателю и в некоторых экономически развитых странах продолжительность жизни достигает 70-80 лет.Вчеловек настоящее время человек стал одним из самых распространенных на нашей планете видов и к началу XXI века население Земли перевалило 6 млрд. Сейчас на каждого жителя Земли в среднем приходится по 0,02 км2 суши, включая Антарктиду