Средняя продолжительность жизни бабочки две-три недели. Но существуют и долгожители, например монархи. Они считаются среди бабочек абсолютными рекордсменами по продолжительности жизни - она длится в среднем около 9 месяцев.
Существуют и такие, которые живут только пару часов. Но если учесть, что прежде чем стать взрослой, бабочка последовательно проходит фазы яйца, гусеницы и куколки, окончательный ответ будет таков - от нескольких месяцев до нескольких лет. Такие бабочки даже не имеют пищеварительной системы и ротового аппарата. Вся цель их жизни - это единственный танец любви, после которого зародится новое поколение таких бабочек.
Дневные бабочки живут по-разному. Есть летние виды, которые живут очень мало - 2-3 недели, до месяца. У разных видов продолжительность жизни сильно варьирует в зависимости от биологии вида. Например, крапивница, павлиний глаз, траурница зимуют, а потому живут до 9 месяцев, лимонница даже больше.
Рекордсмены по низкой продолжительности жизни из ночных бабочек - шелкопряды и некоторые бражники, живут всего несколько дней. Потому что у них нет пищеварительной системы, бабочки не питаются, а живут за счет жиров, накопленных гусеницей.
Наше життя, життя людей, маленьких сіл, селищ і міст, мегаполісів непомітно взаємопов’язано, заплутано і, маючи один шлях, націлене та скероване у майбутнє. Здавалося б доволі просто зрозуміти, помітити та побачити майбутнє, те, яке ми хочемо бачити, і те, котре на нас чекає. Проте ми доволі часто перебуваємо в полоні власних мрій, сподівань, надій, котрі називаються солодким словом - ілюзії.
Що ж може подолати, розсіяти туман мрій і вказати нам вірний напрямок руху до нашого успішного майбутнього, майбутнього кожної людини і майбутнього всієї країни ? Є той єдиний ключ, котрий відчинить двері і проведе. Все доволі просто – це знання, саме знання і бажання рости, розвиватися властиві кожній людині, кожному, хто живе на цій землі. Завдяки прагненню пізнавати і отримувати знання, завдяки прагненню ділитися цими знаннями і повстало людство з предвічного мороку небуття.
Пошуки знань відбуваються завжди з різних мотивів, і завжди вони недосконалі, часто ми в цих пошуках блукаємо та зазнаємо невдач. Я думаю, що не буде знайдено кращої форми передачі знання, ніж ті класичні, що існують впродовж останнього тисячоліття.
Закономірно, що Прикарпатський університет за 75 річну історію свого існування перетворився в один з провідних вищих навчальних закладів України. Зазираючи в минуле, робимо висновок, що заклад зумів виплекати в своїх стінах безліч талановитих та успішних людей, і він, «наш університет», є ключем до успіху не тільки на державному, але й міжнародному рівнях.
Сьогодення диктує нові виклики для нашої країни, для нас і нашого щоденного життя. Бачимо, що ті зміни, що відбуваються у Прикарпатському університеті є яскравим свідченням плідної роботи колективу цього навчального закладу.
Существуют и такие, которые живут только пару часов. Но если учесть, что прежде чем стать взрослой, бабочка последовательно проходит фазы яйца, гусеницы и куколки, окончательный ответ будет таков - от нескольких месяцев до нескольких лет. Такие бабочки даже не имеют пищеварительной системы и ротового аппарата. Вся цель их жизни - это единственный танец любви, после которого зародится новое поколение таких бабочек.
Дневные бабочки живут по-разному. Есть летние виды, которые живут очень мало - 2-3 недели, до месяца. У разных видов продолжительность жизни сильно варьирует в зависимости от биологии вида. Например, крапивница, павлиний глаз, траурница зимуют, а потому живут до 9 месяцев, лимонница даже больше.
Рекордсмены по низкой продолжительности жизни из ночных бабочек - шелкопряды и некоторые бражники, живут всего несколько дней. Потому что у них нет пищеварительной системы, бабочки не питаются, а живут за счет жиров, накопленных гусеницей.
Наше життя, життя людей, маленьких сіл, селищ і міст, мегаполісів непомітно взаємопов’язано, заплутано і, маючи один шлях, націлене та скероване у майбутнє. Здавалося б доволі просто зрозуміти, помітити та побачити майбутнє, те, яке ми хочемо бачити, і те, котре на нас чекає. Проте ми доволі часто перебуваємо в полоні власних мрій, сподівань, надій, котрі називаються солодким словом - ілюзії.
Що ж може подолати, розсіяти туман мрій і вказати нам вірний напрямок руху до нашого успішного майбутнього, майбутнього кожної людини і майбутнього всієї країни ? Є той єдиний ключ, котрий відчинить двері і проведе. Все доволі просто – це знання, саме знання і бажання рости, розвиватися властиві кожній людині, кожному, хто живе на цій землі. Завдяки прагненню пізнавати і отримувати знання, завдяки прагненню ділитися цими знаннями і повстало людство з предвічного мороку небуття.
Пошуки знань відбуваються завжди з різних мотивів, і завжди вони недосконалі, часто ми в цих пошуках блукаємо та зазнаємо невдач. Я думаю, що не буде знайдено кращої форми передачі знання, ніж ті класичні, що існують впродовж останнього тисячоліття.
Закономірно, що Прикарпатський університет за 75 річну історію свого існування перетворився в один з провідних вищих навчальних закладів України. Зазираючи в минуле, робимо висновок, що заклад зумів виплекати в своїх стінах безліч талановитих та успішних людей, і він, «наш університет», є ключем до успіху не тільки на державному, але й міжнародному рівнях.
Сьогодення диктує нові виклики для нашої країни, для нас і нашого щоденного життя. Бачимо, що ті зміни, що відбуваються у Прикарпатському університеті є яскравим свідченням плідної роботи колективу цього навчального закладу.