репти́лії — традиційний клас хребетних тварин, частина клади завропсидів. Представники класу не утворюють клади, і тому сучасні кладистичні класифікації не розглядають плазунів як таксон, хоча згідно з іншими класифікаціями він не скасований
Неодноразово здійснювались спроби, у тому числі вдалі, акліматизації ряду видів групи скельних ящірок у різних районах України, які не увійшли до наданого вище переліку видів плазунів. Підтвердження потребують відомості про знахідки гадюки носатої на крайньому південному заході Одеської області.
З хрологічної точки зору у нашій герпетофауні переважають види рептилій середземноморсько-середньоазійського (жовтопузик, піщана ящірка, водяний вуж, степова гадюка) (19%), 7 видів (середземноморський гекон, зелена і кримська ящірки, ящірка Ліндгольма, лісовий, сарматський і каспійський полози) (33,3%) – тяжіють до Південної Європи та Середземномор’я. Два види (ламка веретінниця, звичайна мідянка) (9,5%) розповсюджені у Центральній та Південній Європі. До широкоареальних видів можно віднести 5 представників нашої герпетофауни, зокрема болотяну черепаху, прудку і живородну ящірок, звичайного вужа і звичайну гадюку (23,8%), до вузькоареальних (ендемічних) – ящірку Ліндгольма і чорну гадюку (9,5%).
Температура тіла плазунів, як і земноводних, залежить від температури навколишнього середовища. Тому зимовий період вони переживають у стані сплячки. Навесні, після пробудження, починається найбільш активний і важливий період у їх житті – розмноження. Саме у цей час вони частіше потрапляють на очі, і саме цей період є найкращим для знайомства з місцевою фауною плазунів. Влітку їх активність спадає. У липні-серпні з’являється молодь, яка починає мігрувати на сусідні ділянки. З осіннім похолоданням плазуни поступово вид за видом починають уходити у сплячку. Зважаючи на теплолюбність рептилій, саме у південній частині країни зустрічаються майже всі їх види. Однак, вище межі Степової зони зареєстровано лише 12 видів плазунів. Різноманітнішою є герпетофауна Південного Криму у порівнянні з більш прохолодними з кліматичної точки зору Карпатами. В цілому плазуни тяжіють до відносно відкритих і теплих місцевостей. Тому найменше їх видове різноманіття ігається у змішанолісовій та широколистянолісовій зонах, а найбільше – у Степу та Лісостепу.
мёртвые прозенхимные клетки, суженные на концах; оболочки их утолщены и лигнифицированы, имеют окаймлённые поры; возможно образование торуса. Т. входят в состав ксилемы (за исключением нек-рых покрытосеменных) и выполняют водопроводящую и опорную функции. В зависимости от характера утолщения оболочек различают Т. кольчатые, спиральные, лестничные, сетчатые, точечно-пористые и спирально-точечнопористые. трахеи́ды часть проводящей системы растения, обеспечивающая восходящий (от корней к листьям) ток воды с растворёнными минеральными веществами. Длинные трубки, составленные удлинёнными мёртвыми (лишёнными ядра и протоплазмы) клетками (члениками) с одревесневшими, неравномерно утолщёнными стенками. По характеру утолщений различают трахеиды спиральные, кольчатые, лестничные, сетчатые и точечные. Перегородки между соседними клетками снабжены отверстиями – порами. Более крупные сосуды принято называть трахеями. Их длина может достигать у лиан и некоторых деревьев нескольких десятков метров.
репти́лії — традиційний клас хребетних тварин, частина клади завропсидів. Представники класу не утворюють клади, і тому сучасні кладистичні класифікації не розглядають плазунів як таксон, хоча згідно з іншими класифікаціями він не скасований
НАйвідомішими плазунами на території України є :
Черепаха болотяна Гекон середземноморський Веретінниця ламка Жовтопуз безногий Ящурка піщана Ящірка прудка Ящірка зелена Ящірка живородна Ящірка кримська Ящірка ЛіндгольмаМідянка звичайна Полоз візерунковий Полоз сарматськийГадюка звичайна Гадюка чорна Гадюка степова
Неодноразово здійснювались спроби, у тому числі вдалі, акліматизації ряду видів групи скельних ящірок у різних районах України, які не увійшли до наданого вище переліку видів плазунів. Підтвердження потребують відомості про знахідки гадюки носатої на крайньому південному заході Одеської області.
З хрологічної точки зору у нашій герпетофауні переважають види рептилій середземноморсько-середньоазійського (жовтопузик, піщана ящірка, водяний вуж, степова гадюка) (19%), 7 видів (середземноморський гекон, зелена і кримська ящірки, ящірка Ліндгольма, лісовий, сарматський і каспійський полози) (33,3%) – тяжіють до Південної Європи та Середземномор’я. Два види (ламка веретінниця, звичайна мідянка) (9,5%) розповсюджені у Центральній та Південній Європі. До широкоареальних видів можно віднести 5 представників нашої герпетофауни, зокрема болотяну черепаху, прудку і живородну ящірок, звичайного вужа і звичайну гадюку (23,8%), до вузькоареальних (ендемічних) – ящірку Ліндгольма і чорну гадюку (9,5%).
Температура тіла плазунів, як і земноводних, залежить від температури навколишнього середовища. Тому зимовий період вони переживають у стані сплячки. Навесні, після пробудження, починається найбільш активний і важливий період у їх житті – розмноження. Саме у цей час вони частіше потрапляють на очі, і саме цей період є найкращим для знайомства з місцевою фауною плазунів. Влітку їх активність спадає. У липні-серпні з’являється молодь, яка починає мігрувати на сусідні ділянки. З осіннім похолоданням плазуни поступово вид за видом починають уходити у сплячку. Зважаючи на теплолюбність рептилій, саме у південній частині країни зустрічаються майже всі їх види. Однак, вище межі Степової зони зареєстровано лише 12 видів плазунів. Різноманітнішою є герпетофауна Південного Криму у порівнянні з більш прохолодними з кліматичної точки зору Карпатами. В цілому плазуни тяжіють до відносно відкритих і теплих місцевостей. Тому найменше їх видове різноманіття ігається у змішанолісовій та широколистянолісовій зонах, а найбільше – у Степу та Лісостепу.
ТРАХЕИДЫ
мёртвые прозенхимные клетки, суженные на концах; оболочки их утолщены и лигнифицированы, имеют окаймлённые поры; возможно образование торуса. Т. входят в состав ксилемы (за исключением нек-рых покрытосеменных) и выполняют водопроводящую и опорную функции. В зависимости от характера утолщения оболочек различают Т. кольчатые, спиральные, лестничные, сетчатые, точечно-пористые и спирально-точечнопористые. трахеи́ды часть проводящей системы растения, обеспечивающая восходящий (от корней к листьям) ток воды с растворёнными минеральными веществами. Длинные трубки, составленные удлинёнными мёртвыми (лишёнными ядра и протоплазмы) клетками (члениками) с одревесневшими, неравномерно утолщёнными стенками. По характеру утолщений различают трахеиды спиральные, кольчатые, лестничные, сетчатые и точечные. Перегородки между соседними клетками снабжены отверстиями – порами. Более крупные сосуды принято называть трахеями. Их длина может достигать у лиан и некоторых деревьев нескольких десятков метров.