Річковий рак може і плавати. Річковий рак живе в прісній чистій воді річках, струмках і озерах. Вночі вони виповзають зі своїх укриттів в пошуках їжі. Річкові раки всеїдні. Їдять річкові раки і водорості. Довгі вусики служать раку органами дотику і нюху. Ось чому варений річковий рак завжди буває червоним.
2.ХРУЇЦ (ХРУЩ) ТРАВНЕВИЙ
У зовнішньому середовищі травневий жук орієнтується за до органів почуттів. Ці органи перебувають у нього на голові. У комах вони розвинені краще. У жука є органи дотику, нюху і зору. Довгі вусики грають у жука роль органів нюху. Переважно за до нюху, хрущі відшукують їжу.
Добре розвинене у хруща та зір. Опуклі очі поміщаються у нього з боків голови. Як і в раку, очі в хруща складні. Кожне око складається приблизно з 8000 окремих очок. У інших комах їх ще більше.
3.ОКУНЬ РІЧКОВИЙ
Очі окуня за своєю будовою дуже схожі з очима інших хребетних, в яких світло через рогівку та кришталик потрапляє на сітківку, де палички (клітини, що відповідають за чорно-білий зір) та колбочки (клітини, що відповідають за кольоровий зір) обробляють візуальну інформацію та передають сигнали на нейрони.
Головна принципова відмінність риб'ячого ока полягає в тому, що для фокусування на предметі риби не змінюють кривизну кришталика, а наближають або віддаляють його від рогівки. Структура сітківки варіює для риб залежно від місця їхнього мешкання: у глибоководних видів очі пристосовані для сприйняття світла переважно червоної частини спектру (завдякі максимальній для видимого світла довжині хвилі воно найменше віддзеркалюється товщею води), а риби, що живуть на мілководді, сприймають ширший спектр.
оловними механорецепторами риб є вухо, що функціонують як орган слуху та рівноваги, та органи бічної лінії. Внутрішнє вухо пластинозябрових (акул та скатів) та костистих риб складається з трьох напівкруглих каналів, розташованих в трьох взаємно-перпендикулярних площинах, та трьох камер, кожна з яких вміщує отоліт (камінець, що складається з карбонату кальцію), який тисне на відростки чутливих волосоподібних клітин, які в свою чергу передають сигнали до нейронів. Дві з трьох камер, саккула (Sacculus) та лагена (Lagena), функціонують як орган слуху. Вібрації з оточуючого середовища призводять до зміщення отолітів, рух яких волосовидні клітини перетворююь на сигнали, що сприймаються мозком риби як звук. Деякі види риб (наприклад, срібний карась та різні види сомів) мають комплекс кісточок, які називаються Вебберів апарат і з'єднують вухо з плавальним міхуром. Завдякі цій адаптації зовнішні вібрації посилюються плавальним міхуром, як резонатором. Отоліт в третій камері, утрікулі (Utriculus), забезпечує рибі орієнтацію в Коли цей порівняно важкий отоліт зміщується, оточуючі його чутливі волосовидні клітини генерують сигнали, що інтерпретуются як індикатор зміни положення тіла.
Сенсорні волоскові клітини в напівкруглих каналах дозволяють рибам відчувати швидкість власного руху. Замість отоліту, в цих каналах міститься гель. Коли рідина, що називається ендолімфою, зміщується в цих напівкруглих каналах завдяки зміні прискорення риби в процесі руху, ендолімфа завдає тиск на гель, і це стимулює волосоподібні клітини. Три напівкруглих канали кожного з органів слуху розташовані під такими кутами, щоб відчувати вертикальне, бокове та осьове зміщення.
1.В свою очередь, в тонкой кишке выделяют три отдела: двенадцатиперстную, тощую и подвздошную кишки. Толстая кишка включает отделы: слепую, ободочную (которая состоит из восходящей ободочной, поперечной ободочной, нисходящей ободочной и сигмовидной кишок) и прямую кишки. 2. И 3. Поскольку в желудке сильная кислотная среда (соляная кислота), дальнейшего расщепления углеводов в желудке практически не происходит. Соляная кислота необходима для коагуляции пищевых белков, превращения расщепляющего их энезима пепсиногена в пепсин и высвобождения гормонов, обеспечивающих разнообразную работу желудочного сока. Соляная кислота также уничтожает бактерии. 4 Желчь вырабатывают клетки печени — гепатоциты. Она собирается в протоках, а потом переходит в желчный пузырь и 12-перстную кишку. Функции желчи в пищеварительной системе организма — завершить начатую цепочку процессов в кишечнике. За сутки печень выработать от 500 до 1500 миллилитров вещества, она собирается в пузыре и через несколько минут после начала приема пищи начинается ее движение в кишку. Соединение, произведенное печенью, называют печеночной желчью, а ту, которая концентрируется в пузыре — пузырной.
Функции желчи Желчь — важная секреция организма, необходимая в процессах пищеварения. Состав и физические свойства На 98% желчь состоит из воды, остальные 2% — это органические составляющие: кислоты, пигменты, витамины, ферменты. Основные компоненты концентрируются в пузырной желчи (в ней их в 20 раз больше, чем в печеночной). Кроме того, в ее структуру входит холестерин, и если его количество зашкаливает, начинается процесс образования желчных камней.Следующая ее характеристика — мощное противомикробное свойство. Она защищает организм от вирусов, болезнетворных бактерий. Но если концентрация вещества нарушается, перестраиваются и системы организма. Если в соединении начинают превалировать кислоты, главный антисептик превращается в уничтожителя. Переизбыток кислой среды убивает полезные вещества, «съедает» внутренние органы. Пропорции составляющих нарушаются, когда человек злоупотребляет жирной пищей, при токсических влияниях на печень, из-за малой подвижности организма.
Желчь — это жидкость желтого цвета, иногда с зеленоватым оттенком. Прозрачная, немного вязкая, с сильным горьким привкусом и специфическим запахом. После долгого содержания в желчном пузыре в ней могут появиться слизь и определенные примеси, которые играют важную роль для своевременной и качественной переработки пищевых масс. Если желчи выделяется мало или в ее составе не хватает компонентов, затрудняется преобразование жиров и белков. Поэтому люди с проблемами желчного пузыря часто страдают и от ожирения.
1.РАК РІЧКОВИЙ
Річковий рак може і плавати. Річковий рак живе в прісній чистій воді річках, струмках і озерах. Вночі вони виповзають зі своїх укриттів в пошуках їжі. Річкові раки всеїдні. Їдять річкові раки і водорості. Довгі вусики служать раку органами дотику і нюху. Ось чому варений річковий рак завжди буває червоним.
2.ХРУЇЦ (ХРУЩ) ТРАВНЕВИЙ
У зовнішньому середовищі травневий жук орієнтується за до органів почуттів. Ці органи перебувають у нього на голові. У комах вони розвинені краще. У жука є органи дотику, нюху і зору. Довгі вусики грають у жука роль органів нюху. Переважно за до нюху, хрущі відшукують їжу.
Добре розвинене у хруща та зір. Опуклі очі поміщаються у нього з боків голови. Як і в раку, очі в хруща складні. Кожне око складається приблизно з 8000 окремих очок. У інших комах їх ще більше.
3.ОКУНЬ РІЧКОВИЙ
Очі окуня за своєю будовою дуже схожі з очима інших хребетних, в яких світло через рогівку та кришталик потрапляє на сітківку, де палички (клітини, що відповідають за чорно-білий зір) та колбочки (клітини, що відповідають за кольоровий зір) обробляють візуальну інформацію та передають сигнали на нейрони.
Головна принципова відмінність риб'ячого ока полягає в тому, що для фокусування на предметі риби не змінюють кривизну кришталика, а наближають або віддаляють його від рогівки. Структура сітківки варіює для риб залежно від місця їхнього мешкання: у глибоководних видів очі пристосовані для сприйняття світла переважно червоної частини спектру (завдякі максимальній для видимого світла довжині хвилі воно найменше віддзеркалюється товщею води), а риби, що живуть на мілководді, сприймають ширший спектр.
оловними механорецепторами риб є вухо, що функціонують як орган слуху та рівноваги, та органи бічної лінії. Внутрішнє вухо пластинозябрових (акул та скатів) та костистих риб складається з трьох напівкруглих каналів, розташованих в трьох взаємно-перпендикулярних площинах, та трьох камер, кожна з яких вміщує отоліт (камінець, що складається з карбонату кальцію), який тисне на відростки чутливих волосоподібних клітин, які в свою чергу передають сигнали до нейронів. Дві з трьох камер, саккула (Sacculus) та лагена (Lagena), функціонують як орган слуху. Вібрації з оточуючого середовища призводять до зміщення отолітів, рух яких волосовидні клітини перетворююь на сигнали, що сприймаються мозком риби як звук. Деякі види риб (наприклад, срібний карась та різні види сомів) мають комплекс кісточок, які називаються Вебберів апарат і з'єднують вухо з плавальним міхуром. Завдякі цій адаптації зовнішні вібрації посилюються плавальним міхуром, як резонатором. Отоліт в третій камері, утрікулі (Utriculus), забезпечує рибі орієнтацію в Коли цей порівняно важкий отоліт зміщується, оточуючі його чутливі волосовидні клітини генерують сигнали, що інтерпретуются як індикатор зміни положення тіла.
Сенсорні волоскові клітини в напівкруглих каналах дозволяють рибам відчувати швидкість власного руху. Замість отоліту, в цих каналах міститься гель. Коли рідина, що називається ендолімфою, зміщується в цих напівкруглих каналах завдяки зміні прискорення риби в процесі руху, ендолімфа завдає тиск на гель, і це стимулює волосоподібні клітини. Три напівкруглих канали кожного з органів слуху розташовані під такими кутами, щоб відчувати вертикальне, бокове та осьове зміщення.
Объяснение:
2. И 3. Поскольку в желудке сильная кислотная среда (соляная кислота), дальнейшего расщепления углеводов в желудке практически не происходит. Соляная кислота необходима для коагуляции пищевых белков, превращения расщепляющего их энезима пепсиногена в пепсин и высвобождения гормонов, обеспечивающих разнообразную работу желудочного сока. Соляная кислота также уничтожает бактерии.
4 Желчь вырабатывают клетки печени — гепатоциты. Она собирается в протоках, а потом переходит в желчный пузырь и 12-перстную кишку. Функции желчи в пищеварительной системе организма — завершить начатую цепочку процессов в кишечнике. За сутки печень выработать от 500 до 1500 миллилитров вещества, она собирается в пузыре и через несколько минут после начала приема пищи начинается ее движение в кишку. Соединение, произведенное печенью, называют печеночной желчью, а ту, которая концентрируется в пузыре — пузырной.
Функции желчи
Желчь — важная секреция организма, необходимая в процессах пищеварения.
Состав и физические свойства
На 98% желчь состоит из воды, остальные 2% — это органические составляющие: кислоты, пигменты, витамины, ферменты. Основные компоненты концентрируются в пузырной желчи (в ней их в 20 раз больше, чем в печеночной). Кроме того, в ее структуру входит холестерин, и если его количество зашкаливает, начинается процесс образования желчных камней.Следующая ее характеристика — мощное противомикробное свойство. Она защищает организм от вирусов, болезнетворных бактерий. Но если концентрация вещества нарушается, перестраиваются и системы организма. Если в соединении начинают превалировать кислоты, главный антисептик превращается в уничтожителя. Переизбыток кислой среды убивает полезные вещества, «съедает» внутренние органы. Пропорции составляющих нарушаются, когда человек злоупотребляет жирной пищей, при токсических влияниях на печень, из-за малой подвижности организма.
Желчь — это жидкость желтого цвета, иногда с зеленоватым оттенком. Прозрачная, немного вязкая, с сильным горьким привкусом и специфическим запахом. После долгого содержания в желчном пузыре в ней могут появиться слизь и определенные примеси, которые играют важную роль для своевременной и качественной переработки пищевых масс. Если желчи выделяется мало или в ее составе не хватает компонентов, затрудняется преобразование жиров и белков. Поэтому люди с проблемами желчного пузыря часто страдают и от ожирения.