1. Дайте определения понятиям: (к каждому понятию только одно определение) 1 шежире А творчество
2 уйши Б родословная у казахов
3 жырау В народный поэт и певец
4 зергеры Г рассказчик
5 айтыс Д мастера по изготовлению деревянного остова юрты
Е специалисты по кузнечному делу
Ж инструментальная пьеса
З мастера по ювелирному делу
И поэт-импровизатор
К соревнование акынов
В октябре 1596 года большая часть епископов православной Киевской митрополии во главе с митрополитом Киевским, Галицким и всея Руси Михаилом Рогозой (в составе Константинопольского патриархата) на соборе в Бресте приняли решение о признании верховной юрисдикции Римского папы. Условия унии (то есть союза) предусматривали, при сохранении верующими и духовенством византийского обряда, признание власти Папы и католических догматов.
Впоследствии униатская (грекокатолическая) церковь укоренилась в Галиции, Волыни, Подолье, которые входили в состав Речи Посполитой.
Чи кожен із нас є особистістю? Чи особистісне ядро є обов’язковою складовою особистості? Чи здатна особистість здійснювати масовий вплив на інших? – ТАК.
Не варто ототожнювати особистість із індивідуальністю, бо особистість є вищою, тобто надіндивідуальною. Кожен із нас народжується особистістю, лише ВИБІР (навіть щохвилинний) може спричинити або деградацію, яка призводить до втрати особистості, або певну досконалість (тобто досконалість життя для конкретної особистості). Цей вибір – вчинки, в яких людина заявляє про себе, вирізняючись як особистість серед інших, або, в яких вона нівелює себе не з фізичної, проте з духовної сторони. Я = особистість. Ми можемо й не помітити, як втратимо це Я, але тоді ми перестанемо усвідомлювати свою унікальність, свої вади й переваги. Думаю, аби особистісна досконалість на зайшла в глухий кут, то треба інколи вдаватись до стану рефлексії: досить поглянути на себе збоку, пізнати самого себе, реально оцінювати, а не переоцінювати.
Особистісне ядро людини – це стержень, із якого все починається й завершується, тобто він поєднує в собі внутрішній світ людини й її поведінку ззовні: містить все й генерує те «все» в діяльності; в стержні зосереджене вольове начало. На мою думку, особистісне ядро – це добро і зло (а вже ми самі обираємо між цими двома поняттями), виховання (близьких та суспільства) й самовиховання, синтез волі, свободи, розуму.
Вплив. Вважаю, що особистість здатна як і здійснювати масовий вплив на інших, нав’язуючи, або, підштовхуючи їх до спільного знаменника – якоїсь своєї ідеї, так і ніколи не розвинутися повноцінно: здеградувати повністю чи зупинитись на певному етапі розвитку. Якщо все ж одна особистість в змозі бути рушієм глобальних переворотів, то чи не варто прагнути розвивати своє власне Я?
Объяснение: