1. Деятельность, результатом которой является создание новых материальных или духовных ценностей, это:
а) познание; б) общение; в) творчество; г) понимание.
2. Познавательная деятельность в отличие от трудовой:
а) предполагает наличие цели; б) имеет полезный характер;
в) направлена на постижение истины; г) не требует специальных знаний.
3. Признаком деятельности человека является:
а) взаимодействие с окружающим миром; б) целеполагание;
в) при к среде обитания; г) проявление активности.
4. Основной причиной всякой деятельности является:
а) желание; б) настроение; в) потребность; г) боязнь.
5. Укажите последовательность деятельности как таковой:
а) средства выполнения; б) мотив; в) цель;
г) объект деятельности; д) процесс деятельности; е) стимул;
и) субъект деятельности; к) результат деятельности.
6. Объектом деятельности может быть:
а) природа; б) общество; в) человек; г) мир;
д) космос; е) искусство; и) наука; к) жизнь.
7. Какая из приведённых поговорок ближе к философскому пониманию общения?
а) «Умные речи и в потёмках слышны»;
б) «В умной беседе быть – ума прикупить, а в глупой – и свой потерять»;
в) «Глупо говорить – людей смешить»;
г) «Говорит бело, а делает черно»;
д) «Умное слово до сердца доходит».
8. Укажите наиболее полное определение труда.
Труд – это:
а) целесообразная, осознанная деятельность людей, направленная на производство
материальных и нематериальных благ;
б) затраты мускульной и нервной энергии человека на производство материальных
и нематериальных благ;
в) совокупность духовных и физических сил, которые тратит человек на
производство благ;
г) умения и навыки людей.
Торговля, как процесс обмена товарно-материальными ценностями, известна начиная с каменного века. Как в то время, так и сейчас, сутью торговли является предложение к обмену, либо к продаже товарно-материальных, а также нематериальных ценностей с целью извлечения выгоды из этого обмена.
Торговля возникла с появлением разделения труда, как обмен излишками производимых продуктов, изделий. Обмен сначала носил натуральный характер; с возникновением денег возникли предпосылки для установления товарно-денежных отношений. Торговля является одним из самых могущественных факторов исторического процесса. Нет такого периода в истории, когда она не оказывала бы в большей или меньшей степени влияние на общественную жизнь. Начиная со скромного обмена внутри страны и кончая раскинувшейся по всему миру сетью сложнейших коммерческих операций, разнообразные виды торговых сношений всегда так или иначе реагируют на различные стороны общественной жизни.
Объяснение:
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Зміст