1. Для романтизму характерні такі ознаки: а) суворі правила;
б) підвищена емоційність;
в) складна метафоричність;
г) незвичайні герої діють у незвичайних обставинах.
2. Представником романтизму НЕ є:
а) Г. Гейне; в) Ф. Шиллер;
б) Дж. Байрон; г) А. Міцкевич.
3. Фольклорний мотив кохання як страшної сили розкрито у творі:
а) Дж. Байрона «Мій дух як ніч...»;
б) Дж. Байрона «Хотів би жити знов у горах...»;
в) Г. Гейне «Не знаю, що стало зо мною...»;
г) Г. Гейне «На півночі кедр одинокий...» .
4. Про почуття самотності, прагнення дружби, кохання йдеться у творі:
а) Г. Гейне «Не знаю, що стало зо мною...»;
б) Дж. Байрона «Хотів би жити знов у горах...»;
в) Г. Гейне «На півночі кедр одинокий...»;
г) Дж. Байрона «Мій дух як ніч...».
5. Основною думкою у творі Дж. Байрона «Хотів би жити знов у горах…» є:
а) оспівування краси кохання;
б) осуд жорстокості, кровопролитних війн;
в) уславлення свободи, засудження лукавства;
г) заклик до повстання, до збройного опору.
6. Байрон зображує Мазепу в молодості як людину:
а) розважливу, помірковану; в) патріотичну, героїчну;
б) захоплену, дещо безрозсудну; г) мрійливу, спокійну.
ІІ варіант
1. Романтизм зародився на межі:
а) ХVІ-ХVІІ ст.; в) ХVІІІ-ХІХ ст.;
б) ХVІІ-ХVШ ст.; г) ХІХ-ХХ ст.
2. Романтизму властиві ознаки:
а) мінливість, поліфонічність, тяжіння до різких контрастів, складної метафоричності;
б) культ природи і почуття, підвищена емоційність сприйняття навколишнього світу;
в) типізація героїв та обставин як основний засіб художнього відтворення дійсності;
г) неприйняття буденності, творення на противагу їй незвичайної художньої дійсності.
3. Назва поетичної збірки Г. Гейне:
а) «Книга життя»; в) «Книга пісень»;
б) «Книга віршів»; г) «Книга спогадів».
4. Ідею мистецтва, що просвітлює душу, розкрито в поезії:
а) Г. Гейне «Не знаю, що стало зо мною...»;
б) Дж. Байрона «Хотів би жити знов у горах.»;
в) Г. Гейне «На півночі кедр одинокий.»;
г) Дж. Байрона «Мій дух як ніч...».
5. Народна легенда про красуню Лорелей стала основою балади:
а) Дж. Байрона «Мій дух як ніч.»;
б) Г. Гейне «На півночі кедр одинокий.»;
в) Г. Гейне «Не знаю, що стало зо мною.»;
г) Дж. Байрона «Хотів би жити знов у горах.».
6. Байрон зображує головного героя в поемі «Мазепа» як:
а) історичну постать;
б) романтичного героя;
в) героя фольклорних творів;
г) образ, що втілює ідеї Просвітництва.
Установіть відповідність між цитатами та автором і назвою твору.
Цитата
Автор, назва твору
1. «Мій дух як ніч...»
а) Моя ж душа, мов птах прип’ятий, Що прагне скель і висоти, Страждає в Англії пихатій.
2. «Не знаю, що стало зо мною...»
б) ...Ніколи не плакали ми;
Той сум, оті тяжкі зітхання Прийшли до нас згодом самі.
3. «Коли розлучаються двоє...»
в) Я ще вчуваю арфи глас,.. Як ще надія в серці спить, Її розбудить віщий спів.
4. «Хотів би жити знов у горах...»
г) І бачить він сон про пальму, Що десь у південній землі ...
д) Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає
Відповіді: 1 - в, 2 - д, 3 - б , 4 -а
8. Визначте ознаки романтизму як літературного напряму. Назвіть найвідоміших його представників.
Високий рівень (спільний для обох варіантів)
9. Дайте розгорнуту відповідь, у чому відмінність літератури доби Просвітництва від літератури доби романтизму.
10. Схарактеризуйте романтичного героя. Наскільки цей образ, на вашу думку, актуальний у наш час?
Уи́льям О́ккам (или Оккамский) (англ. William of Ockham; ок. 1285, Оккам, графство Суррей, Англия — 1347, Мюнхен, герцогство Бавария, Священная Римская империя) — английский философ, францисканский монах из Оккама[1], маленькой деревни в графстве Суррей в Южной Англии. Сторонник номинализма, считал, что существует только индивидуальное, а универсалии существуют только благодаря абстрактному мышлению в человеческом уме, а помимо этого не обладают никакой метафизической сущностью. Считается одним из отцов современной эпистемологии и современной философии в целом, а также одним из величайших логиков всех времён.
Не́рвная систе́ма — целостная морфологическая и функциональная совокупность различных взаимосвязанных, нервных структур, которая совместно с эндокринной системой обеспечивает взаимосвязанную регуляцию деятельности всех систем организма и реакцию на изменение условий внутренней и внешней среды.
Пример:
Эрекция.
Эре́кция (от лат. erectus — стоящий вертикально) — увеличение объёма полового члена и его отвердение в результате наполнения кровью полостей пещеристых тел. Данный термин также используется и по отношению к женским половым органам, находящимся в состоянии полового возбуждения. Явление эрекции присуще млекопитающим, крокодилам, черепахам и некоторым видам птиц, во всех случаях эрекция представляет собой комплексный нейроваскулярный процесс.
Эрекция происходит благодаря сосудистым и нейрогенным механизмам. В частности, эрекция может возникать благодаря рефлекторным механизмам или благодаря определённым психогенным реакциям. Для человека, в отличие от других животных, большое значение для эрекции имеет вторая сигнальная система. Она провоцирует эрекцию без физического воздействия на эрогенные зоны или демонстрации возбуждающего объекта, а только лишь при воспроизведении в сознании образа такого объекта.
Эрекция бывает как у мужчин, так и у женщин. На практике эрекцией называют увеличение полового члена у мужчин, набухание клитора и половых губ у женщин вследствие наполнения пещеристых тел кровью. Состояние, в котором увеличиваются в размерах соски, называют эрекцией сосков