1. Каковы специфические признаки правоотношений как формы общественных отношений? 2. Виды субъектов правоотношений. Каковы особенности юридического лица как субъекта правоотношений?
3. Правосубъектность, право дее субъектов правоотношений. Как они соотносятся?
4. Какова взаимосвязь субъективных прав и юридических обязанностей?
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
ответ:Қазақ болмысын бүкіл жан дүниесімен қоса өнердің қай түрі қопара, қотара айшықтап бейнелей алады десек, ең алдымен күйді айтар едік.
Күй – құдірет, күй – кие!
Қазақ болмысын бүкіл жан дүниесімен қоса өнердің қай түрі қопара, қотара айшықтап бейнелей алады десек, ең алдымен күйді айтар едік.
Egemen Qazaqstan
Бастап бірінші айтушы біз емес, бұл өзі әлімсақтан бері айтылып келе жатқан, белгілі жай, елдің санасына әбден сіңген әңгіме. Әлімсақтан дейтін себебіміз, замана зарлығы. Мағжан ақынның толғамалы найзадай толғанысты жырларына жүгінсек, күй атасы, шерлі һәм шерменде Қорқыт та жан жұмбағын шешпек болып, шеше алмай қиналған кездерінде қолындағы қара қобызынан, содан шыққан, сай-сүйекті сырқыратқан салқар да шалқар сарыннан жұбаныш тапқан ғой.
Қазтуған жырау «Кетбұқадай билерден кеңес сұрар күн қайда?!» деп желпіне тебіренуі де тегін емес. Сол Кетбұқа абыз Дешті Қыпшақты жайлаған қалың қауым халқының атынан Шыңғыс қағандай қаһарлы хандарға келелі кеңесін қоңыр домбыраның сырлы күйімен айтқан, ұлы Жошының өлімін де айбатты әміршіге күймен естірткен. Сонда бабаларымыздың орнына жазаны домбыра тартқан. Тәңірім сөйтіп домбыраға әу бастан-ақ қазақтың тілі болуды, қазақтың үні болуды еншілеп сыйлаған екен. Ендеше, күй өнері қазаққа Тәңірдің тартқан ерекше пешенелі сыйы екендігі де еш шүбәсіз.
Олай болса, 2014 жылы ықылым замандардан бері жер-жаһан танып, бірегей құбылыс ретінде мойындалып келген қазақтың қасиетті киіз үйімен қоса халқымыздың қалтқысыз қастер тұтқан күй өнерінің де ЮНЕСКО-ның материалдық емес мәдени мұралар тізіміне еніп, бүкіл адамзаттың асыл қазыналарының қатарына қосылуы тиесілі сыбағамыз, заңды жазмышымыз, лайықты мерейіміз екеніне сөз бар ма! Осы киелі күйімізге ілесе бұл қатарды сонымен рухтас суырыпсалма айтыс, Наурыз мейрамы, қазақ күресі, құсбегілік пен саятшылық толықтырды, қаумалай қоршап күйді төбелеріне көтерді. Осындай жауһар қатарда, әсіресе күй қазақтың елдігінің көрінісіндей атойлап, халықтың өр рухын әйгілеп тұрған жоқ па! Бұл да бізге Тәуелсіздік тарту еткен зор жетістік екені ақиқат.
Күйдің тәңірлік сипаты жайындағы әңгімені тірілте түсейік. Түркі дүниесінің асылдарын түптеп түгендеуші атақты Махмұд Қашғари өзінің түпнұсқада «Диуани-лұғат-ат-түрк» деп аталатын түркі тектес сөздерінің жинағында «күй» сөзінің көне түркідегі «көк» сөзінен шыққандығын, тәңір мағынасындағы «көкпен» көгендес, тамырлас, түптес екендігін ізерлеп айтыпты. Бұл айқындаманы қазақтың тіл ғылымының көгентүбіндегі марғасқа Құдайберген Жұбанов пен қазақтың күй ілімінің ілкі бастауындағы ізашар академик Ахмет Жұбанов бар ықыласымен қолдап қуаттайды. Ал «Ақаң» деген әзиз атқа лайықты тағы бір абзалымыз, «Күй шежіре», «Қазақтың күй өнері» атты іргелі еңбектер тудырған Ақселеу Сейдімбек бұл айғақты болжамды одан әрі түбірлеп тексеріп, байыпты тұжырым жасайды. Күй деп басталатын қай сөзіңіз де сезіммен астасып жатады. Сол сөз көшпенділердің ең киелі сезімі – тәңірлік наным-сеніммен ұштасып жатады. Демек, «күй» деген сөз әу баста Тәңірлік құбылысты білдірген. Тәңірдің дыбысы деген мағынамен шендес болғаны аңғарылады» деп күйдің қасиет-киесін шығанға шығара, шынайы болмыс-бітімін айғақтай көрсетіп асқақтатады.
Әйгілі әншіміз Роза Рымбаева шырқайтын «Домбыра» әнінде «Күй ойнайды қазағымның қанында, күй ойнайды қазағымның жанында» деп келетін шырайлы жыр жолдары бар емес пе еді. Дәл айтылған. Осы рухты әнді тыңдамаған қазақ кемде-кем болар десек, тыңдаған жамағаттың баршасы осынау сөздердің шындығына ден қойғаны күмәнсіз. Қалай десек те, қазақтың жаны – күйінде. Жанының барлық қатпарлары, қуанышы мен қайғысы, күйініші мен сүйініші, мұң-шері мен шаттығы баяулап, толқындап, тасқындап тек домбыра шанағынан төгіледі. Қазақтың мінезі, ерлігі мен өрлігі, сабыр-сабаты да қазақтың өзінің күйлерінде жатыр. Халқымыздың әдет-ғұрпы, дарқандығы мен даналығы, ерке назды сұлулары кейіптелген күйлер ше? Қазақтың ұлан-байтақ даласы, сол даланың табиғаты, Алатауы мен Қаратауы, Сарыарқасы мен Сары өзені, Саржайлауы – бәрі-бәрі қазағымның күйлерінде көрініс тапқан.
«Нағыз қазақ қазақ емес, нағыз қазақ – домбыра» деген Қадыр ақынның терең ақыл-парасатының меңзеп отырғаны да осы емес пе. Тарау-тарау, тармақ-тармақ, желі-желі болып уақытпен бірге үдере көшкен қазақтың мың сан күйлерінде, сайып келгенде, ата қазақтың өзі, оның ата тарихы, елдігі мен береке-бірлігі, ұлттық мерейі мен мәртебелі мемлекеттігі бейнеленген. Өз алдына дербес ел болып, кеудесі биік, еркін отырмаған халықта мұндай кең салалы, ұлағаты зор, асқақ рухты, мұхиттай айдынды, өрелі өнер тумас еді. Байқасаңыз, біздің күйлеріміздің өне бойында тұтаса жүлгеленген қазақтың соқталы тарихы өріліп шығады.
Объяснение: