Джек Лондон — один із найвідоміших американських письменників. Його твори надзвичайно цікаво читати. Мабуть, це тому, що автор багато чого побачив і пережив у своєму житті. Майбутньому письменнику змалку довелося тяжко працювати. Наприклад, з десяти років він розвозив газети, потім була робота на консервній фабриці, у пральні, в котельні. Взагалі, Джек Лондон випробував себе у багатьох професіях. Він був матросом, репортером, навіть золотошукачем Герої творів Джека Лондона схожі на нього — порядні, сильні та мужні. Саме таким є головний герой оповідання "Жага до життя". Разом з другом він повертається додому після вдалих пошуків золота. Проте доля та сувора північна природа випробовують товаришів на міцність. Один із них, Білл, не витримує цього. Він забирає свою частку золота, залишає приятеля в біді та йде геть. Нелегко доводиться головному герою. Перемагаючи біль у вивихнутій нозі, він іде далі, долає голод і холод, виходить переможцем у поєдинку з вовком. Величезна любов до життя, бажання жити керує ним.
Ім'я героя невідоме. Проте це справжня людина, мужня й відважна. А ще — порядна. Дорогою головний герой натрапив на останки Білла. Почуття власної гідності не дозволяє йому взяти золото загиблого.
Це оповідання змушує читачів замислитись над сенсом людського життя, над поняттями "дружба", "товариськість", "зрада".
Я вважаю, що сенс життя полягає в тому, щоб прожити свій вік гідно, допомагати іншим у тяжку хвилину. Людина не повинна вчиняти нічого, за що потім їй було б соромно.
Русский писатель-юморист, драматург, театральный критик
Родился 15 марта (27 н.с.) в Севастополе в семье купца. Получил домашнее воспитание, так как из-за плохого зрения и слабого здоровья не мог учиться в гимназии. Очень много и без разбора читал.
В пятнадцать лет поступил на работу младшим писцом в транспортную контору. Через год уехал из Севастополя и стал работать конторщиком на Брянском угольном руднике, где прослужил три года. В 1900 переехал в Харьков.
В 1903 в харьковской газете "Южный край" был опубликован первый рассказ Аверченко "Как мне пришлось застраховать жизнь", в котором уже чувствуется его литературный стиль. В 1906 становится редактором сатирического журнала "Штык", почти полностью представленный его материалами. После закрытия этого журнала возглавляет следующий - "Меч", - тоже вскоре закрытый.
В 1907 переезжает в Петербург и сотрудничает в сатирическом журнале "Стрекоза", позднее преобразованном в "Сатирикон". Затем становится постоянным редактором этого популярного издания.
В 1910 выходят три книги Аверченко, сделавшие его известным всей читающей России: "Веселые устрицы", "Рассказы (юмористические)", книга 1, "Зайчики на стене", книга II. "...их автору суждено стать русским Твеном...", - проницательно заметил В. Полонский.
Вышедшие в 1912 книги "Круги по воде" и "Рассказы для выздоравливающих" утвердили за автором звание "короля смеха".
Февральскую революцию Аверченко встретил восторженно, но Октябрьскую - не принял. Осенью 1918 уезжает на юг, сотрудничает в газетах "Приазовский край" и "Юг", выступает с чтением своих рассказов, заведует литературной частью в "Доме Артиста". В это же время пишет пьесы "Лекарство от глупости" и "Игра со смертью", а в апреле 1920 организует свой театр "Гнездо перелетных птиц". Через полгода эмигрирует через Константинополь за рубеж; с июня 1922 живет в Праге, ненадолго выезжая в Германию, Польшу, Румынию, Прибалтику. Публикуется его книга "Дюжина ножей в спину революции", сборник рассказов: "Дети", "Смешное в страшном", юмористический роман "Шутка мецената" и др.
В 1924 переносит операцию по удалению глаза, после которой долго не может оправиться; вскоре резко прогрессирует болезнь сердца.
Скончался в Пражской городской больнице 22 января (3 марта н.с.) 1925. Похоронен в Праге на Ольшанском кладбище.
Джек Лондон — один із найвідоміших американських письменників. Його твори надзвичайно цікаво читати. Мабуть, це тому, що автор багато чого побачив і пережив у своєму житті. Майбутньому письменнику змалку довелося тяжко працювати. Наприклад, з десяти років він розвозив газети, потім була робота на консервній фабриці, у пральні, в котельні. Взагалі, Джек Лондон випробував себе у багатьох професіях. Він був матросом, репортером, навіть золотошукачем Герої творів Джека Лондона схожі на нього — порядні, сильні та мужні. Саме таким є головний герой оповідання "Жага до життя". Разом з другом він повертається додому після вдалих пошуків золота. Проте доля та сувора північна природа випробовують товаришів на міцність. Один із них, Білл, не витримує цього. Він забирає свою частку золота, залишає приятеля в біді та йде геть. Нелегко доводиться головному герою. Перемагаючи біль у вивихнутій нозі, він іде далі, долає голод і холод, виходить переможцем у поєдинку з вовком. Величезна любов до життя, бажання жити керує ним.
Ім'я героя невідоме. Проте це справжня людина, мужня й відважна. А ще — порядна. Дорогою головний герой натрапив на останки Білла. Почуття власної гідності не дозволяє йому взяти золото загиблого.
Це оповідання змушує читачів замислитись над сенсом людського життя, над поняттями "дружба", "товариськість", "зрада".
Я вважаю, що сенс життя полягає в тому, щоб прожити свій вік гідно, допомагати іншим у тяжку хвилину. Людина не повинна вчиняти нічого, за що потім їй було б соромно.
Аверченко Аркадий Тимофеевич (1881 - 1925)
Объяснение:
Русский писатель-юморист, драматург, театральный критик
Родился 15 марта (27 н.с.) в Севастополе в семье купца. Получил домашнее воспитание, так как из-за плохого зрения и слабого здоровья не мог учиться в гимназии. Очень много и без разбора читал.
В пятнадцать лет поступил на работу младшим писцом в транспортную контору. Через год уехал из Севастополя и стал работать конторщиком на Брянском угольном руднике, где прослужил три года. В 1900 переехал в Харьков.
В 1903 в харьковской газете "Южный край" был опубликован первый рассказ Аверченко "Как мне пришлось застраховать жизнь", в котором уже чувствуется его литературный стиль. В 1906 становится редактором сатирического журнала "Штык", почти полностью представленный его материалами. После закрытия этого журнала возглавляет следующий - "Меч", - тоже вскоре закрытый.
В 1907 переезжает в Петербург и сотрудничает в сатирическом журнале "Стрекоза", позднее преобразованном в "Сатирикон". Затем становится постоянным редактором этого популярного издания.
В 1910 выходят три книги Аверченко, сделавшие его известным всей читающей России: "Веселые устрицы", "Рассказы (юмористические)", книга 1, "Зайчики на стене", книга II. "...их автору суждено стать русским Твеном...", - проницательно заметил В. Полонский.
Вышедшие в 1912 книги "Круги по воде" и "Рассказы для выздоравливающих" утвердили за автором звание "короля смеха".
Февральскую революцию Аверченко встретил восторженно, но Октябрьскую - не принял. Осенью 1918 уезжает на юг, сотрудничает в газетах "Приазовский край" и "Юг", выступает с чтением своих рассказов, заведует литературной частью в "Доме Артиста". В это же время пишет пьесы "Лекарство от глупости" и "Игра со смертью", а в апреле 1920 организует свой театр "Гнездо перелетных птиц". Через полгода эмигрирует через Константинополь за рубеж; с июня 1922 живет в Праге, ненадолго выезжая в Германию, Польшу, Румынию, Прибалтику. Публикуется его книга "Дюжина ножей в спину революции", сборник рассказов: "Дети", "Смешное в страшном", юмористический роман "Шутка мецената" и др.
В 1924 переносит операцию по удалению глаза, после которой долго не может оправиться; вскоре резко прогрессирует болезнь сердца.
Скончался в Пражской городской больнице 22 января (3 марта н.с.) 1925. Похоронен в Праге на Ольшанском кладбище.